ЛАКАТОС (LAKATOSH) ІМРЕ
(1922-1974) - брит. філософ та історик науки угорського походження. У ранніх працях розпочав побудову оригінального варіанту логіки здогадів і спростувань як реконструкцію проблеми росту знання. Предметом його аналізу стала математика XVII-XVIII ст. Пізніше він прийшов до обґрунтування ідеї конкуренції науково-дослідних програм, яка є засадничою, на його думку, щодо розвитку науки. Особливе значення в роз'ясненні своєї концепції Л. надавав вивченню історії науки.
Наукова програма, за Л., — основна одиниця розвитку наукового знання. Розвиток науки являє собою зміну дослідницьких програм, які розглядаються як сукупність і послідовність теорій, пов'язаних основоположеннями, що постійно розвиваються, спільністю основних ідей та принципів. Вихідна теорія породжує низку наступних. Кожна з наступних розвивається на основі долучання додаткової гіпотези до попередньої. Демаркація між "зрілою наукою" і "незрілою наукою" проводиться Л. за декількома підставами. Зріла наука відрізняється тим, що: 1) передбачає та пояснює раніше невідомі факти; 2) передбачає нові допоміжні теорії; 3) має евристичну силу; 4) має у своєму розпорядженні теоретичну автономію.
Структура дослідницької програми містить у собі тверде ядро, фундаментальні припущення, правила "позитивної" евристики (приписують, якими шляхами проводити подальші дослідження) і правила "негативної" евристики (говорять про заборони, про те, яких шляхів варто уникати). Фундаментальні припущення носять специфічний характер і приймаються за умовно незаперечні Тверде ядро - це сукупність конкретно-наукових та онтологічних припущень, які зберігаються без зміни у всіх теоріях наукової програми. Оскільки правила "негативної" евристики забороняють переосмислювати тверде ядро дослідницької програми навіть у випадку зіткнення її з контрприкладами чи аномаліями, та дослідницька програма має своєрідний догматизм. Ця догматична вірність один раз прийнятої теорії має своє позитивне значення. Без неї учені відмовлялися б від теорії раніше, ніж зрозуміли її потенціал, силу і значення. Тим самим вона сприяє більш повному розумінню сили і переваг тієї чи іншої теорії.
Правила "позитивної" евристики показують, як видозмінити спростовувані варіанти, як модифікувати гіпотези "запобіжного поясу", які нові моделі необхідно розробити для розширення сфери застосування програми. Позитивною евристикою визначається програма, до якої входить система більш складних моделей реальності; увага ученого зосереджена на конструюванні моделей, які відповідають тим інструкціям, що викладені в позитивній частині його програми. Позитивна евристика відіграє пріоритетну роль у розвитку дослідницької програми.
У розвитку дослідницьких програм, за Л., виокремлюються дві стадії: прогресивна й регресивна. На прогресивній особливу роль відіграє позитивна евристика. Саме вона стимулює утворення допоміжних гіпотез, що розширюють сферу застосування програми, а також її емпіричний та теоретичний зміст. При досягненні "пункту насичення" розвиток дослідницьких програм різко сповільнюється. Парадокси, несумісні факти, суперечності починають "сипатись" на дану дослідницьку програму. Це симптоми початку стадії її виродження. Науково-дослідницька програма регресує, якщо теоретичні пояснення відстають від росту емпіричних фактів. Теорії, що вироджуються, спрямовані переважно на самовиправдання. Коли з'являється супротивна дослідницька програма, котра спроможна пояснити емпіричний успіх своєї попередниці та перевершує її за своїм евристичним потенціалом і здатністю передбачати нові, невідомі раніше факти, то можна говорити про відмову від попередньої дослідницької програми. Наукові революції саме й передбачають витіснення прогресивними дослідницькими програмами своїх попередниць, котрі вичерпали внутрішні резерви розвитку.
Л. відкидає ідею вирішального експерименту і висуває вимогу безупинного росту, яка виражає ідею констиуальності в розвитку наукового знання. Водночас, для Л. не властива догматизація будь-якої дослідницької програми, стверджуючи, що реальна історія науки багатша від будь-яких можливих реконструкцій.
В. А. Бугров, О. В. Руденко
ЛЕВІНАС ЕММАНУЕЛЬ
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія філософії» автора Ярошовець В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЛАКАТОС (LAKATOSH) ІМРЕ“ на сторінці 1. Приємного читання.
