"ТВОРЧА ЕВОЛЮЦІЯ"
("L'Évolusion créatrice", 1907) -основний і найвизначніший твір А. Берґсона, створений під впливом неоплатонізму, зокрема учення Плотіна про еманацію. У творі повною мірою розкривається берґсонівська філософія життя, у центрі якої стоїть ключове поняття "життєвий порив" (élan vital) — принцип розвитку і творчості, що утворює у своєму нескінченному розгортанні всю сукупність життєвих форм. Життя, яке Берґсон розуміє як "тенденцію дії на неорганізовану матерію", у процесі розвитку зустрічає постійний опір "застиглої" матерії. Динаміка взаємодії матерії і "життєвого пориву", який несе в собі первинний імпульс розвитку, визначає розпад потоку життя на роди й види. Дві головні лінії розвитку — це рослинний і тваринний світ. Еволюція тваринного світу, яка також рухається у напрямах, що розходяться, приводить до появи людини. На іншій лінії "поштовх до суспільного життя веде до перепончастокрилих - мурах і бджіл". Берґсон протиставляє своє розуміння еволюції як механістичному (Г. Спенсер), так і телеологічному (Ляйбніц) еволюціонізму. Прагнучи зайняти нейтральну позицію між такими уявленнями про еволюцію, Берґсон, тим не менше, схильний "залишити дещо" від телеологізму. За Берґсоном, мета еволюції лежить не попереду (у майбутньому), а позаду, у первинному імпульсі (у минулому) - виступає у формі "вибуху", що призвів до розгортання життєвого процесу. За Берґсоном, з необхідністю впливу на "застиглу" матерію було пов'язано виникнення і розвиток інтелектуальних форм пізнання як однієї з ліній еволюції поряд із рослинною та інстинктивною лініями. У концепції "життєвого пориву" Берґсон дає онтологічне обґрунтування теорії інтелекту та інтуїції (теорії пізнання). У розгорнутій формі він викладає вчення про філософію і науку, їх специфіку і взаємовідносини. Позитивна наука, як результат творчості "чистого інтелекту", найбільшою мірою пристосована до впливу на неорганізовану матерію і виконує практичні функції, фіксуючи стійкі та нерухомі форми в інтересах дій на речі. Інтелект і наука, що вкорінена в ньому, служать поїло (Б. Франклін), тобто людині, яка створює штучні знаряддя. Але інтелект здатний пізнавати не самі речі, а лише відношення між ними. Тому відносною є і наукова істина. Лише інтуїція, яка виростає з безпосереднього життєвого інстинкту, здатна осягнути абсолютне життя у його глибинних проявах, у свободном)' потоці змін, у тривалості. У той же час, тлумачення франц. мислителем проблем інтелекту та інтуїції, науки і філософії не зводиться до простого антиінтелектуалізму. Показовим є те, що Берґсон називає інтуїцію "супраінтелектуальною". Він прагне перетворити саме поняття "раціональність", ввівши до нього не тільки те, що традиційно пов'язувалось із діяльністю науки і наукового мислення, але й досвід, зрозумілий значно ширше. У "Т. е." дається картина складної, неперервної, нескінченно мінливої і рухливої, динамічної і органічної реальності, яка являє собою "увесь організований світ, як гармонійне ціле". Прагнучи уникнути крайнощів антисцієнтизму і не заперечуючи науку як таку, Берґсон закликає до переорієнтації пізнання, до утворення таких пізнавальних засобів, які були б здатні осягнути дійсну реальність у всій її глибині та своєрідності. Берґсон також досліджує розвиток людства як роду, принципи і сутність його еволюції. Людські суспільства - то не тільки вершина еволюції, але й єдино можливий шлях подальшого розвитку "життєвого пориву". Теорія еволюції Берґсона знаходить своє завершення у творі "Два джерела моралі і релігії" (1932) - головному творі пізнього етапу творчості франц. мислителя. Вплив ідей оригінальної концепції еволюції Берґсона простежується у творчості В. І. Вернадського, Тейяра де Шардена, Е. Леруа, які започаткували вчення про ноосферу, та багатьох інших.
ТЕОРІЯ ЦІННОСТЕЙ
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія філософії» автора Ярошовець В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „"ТВОРЧА ЕВОЛЮЦІЯ"“ на сторінці 1. Приємного читання.
