ІНТУЇЦІЯ
(лат. - уважно дивлюсь) -ключове поняття філософії А. Берґсона. За Берґсоном, лише І може дати абсолютне і вичерпне знання про дійсну реальність - тривалість, життя. І. не зупиняється на відносному, що характерно для інтелекту (відповідно, для науки). І. пізнає реальність безпосередньо, без допомоги аналізу, символів. "Абсолютне, - пише Берґсон, - може бути даним лише в інтуїції, тоді як все інше відкривається в аналізі Інтуїцією називається рід інтелектуальної симпатії, завдяки якій переносяться всередину предмета, щоб злитися з тим, що є в ньому єдиного і, отже, таким, що неможливо виразити".
Реальність, що схоплюється зсередини, шляхом І., є наша власна особистість у її плинності, у часі; ця реальність - наше "Я", що триває. Ми можемо й не мати інтелектуальної симпатії з іншими речами, але напевне маємо її стосовно нас самих. Філософія, якщо вона прагне пізнати дійсну реальність, тривалість, життя, мусить скинути із себе гніт інтелектуальних звичок, залишити інтелектуальні форми і стати інтуїтивною. Або філософія є лише гра ідей, або, якщо це серйозна справа для духу, необхідно, щоб вона вийшла за межі понять і перейшла до І., - зазначає Б. "Або не існує ніякої філософії, і будь-яке пізнання речей є пізнання практичне, спрямоване на те, щоб здобути із цих речей користь, або філософія полягає в тому, щоб переміщатися в сам предмет зусиллям інтуїції". Необхідно лише змінити свій погляд, дивитись на речі не практично, відмовитися від усього, що пов'язано з практикою, дивитись чисто теоретично, тобто чисто споглядально, що й означає оволодіти І.
"ІСТОРІЯ ФІЛОСОФІЇ"
("Geschichte der Philosophie", 1892) -унікальний твір В. Віндельбанда, глави Баденської школи неокантіанства. Спираючись на свої дослідження минулих років (двотомна "Історія Нової філософії", "Прелюдії", "Історія древньої філософії"), Віндельбанд прагне втілити новаторський задум - вирізнити й проаналізувати головні філософські течії і напрями, які висувались основними запитами тієї або іншої доби. На думку Б. Яковенка, Віндельбанд був першим істориком філософії, який створив живу історико-філософську схему, - і тому він, власне, перший історик філософії взагалі в прямому і точному смислі слова.
У чому полягає сутність і специфіка створеної Віндельбандом історії філософії? Специфікою баденського неокантіанства є особлива увага до проблеми цінностей і оцінок у культурі, насамперед -в історико-філософській традиції. Віндельбанд розмежовує науку і філософію. Наука має справу з реальністю, філософія ж - із оцінками даної реальності. Науки, які представляють систему емпірично перевірених теоретичних суджень, відрізняються не за предметом дослідження, а за методом, і розмежовуються на природничі та історичні. Перші орієнтуються на пізнання загального, універсального, повторюваного, на осягнення законів природи. Інші науки націлені на виявлення одиничного, унікального, неповторного.
Природничі науки користуються "номотетичним" ("законовизначальним") методом, історичні — "ідіографічним" ("той, що описує індивідуальне"). На відміну від науки, філософія являє собою систему "оцінювальних" суджень — оцінки сущого з погляду належного як ідеалу. За Віндельбандом, можливі три види оцінок: логічні ("істина-хиба"), етичні ("добро-зло") і естетичні ("прекрасне-потворне"). Звідси, власне філософською проблематикою займаються три дисципліни: логіка, етика і естетика. Із таких концептуальних засад випливає певна "подвійність" історії філософії. З одного боку, в науково-історичному аспекті вона має орієнтуватися на пізнання одиничного, унікального і неповторного в історії людського духу, що й демонструє Віндельбанд у своїх історико-філософських творах. З іншого ж боку, власне філософський аспект історико-філософського дослідження передбачає звернення до універсальних, трансцендентних цінностей і виявлення того, як вони унікальним і неповторним чином розкриваються у філософських системах; ширше, як універсальна "оцінювальна шкала" в історії розвитку людського духу втілювалась і переломлювалась через унікальні та неповторні постаті філософів і мислителів у багатоманітності філософських систем.
Таке розуміння історико-філософського процесу передбачає його осмислення у широкому культурно-історичному контексті. Філософські системи творяться конкретними людьми, які проживають у певному, неповторному, стосовно епохи, середовищі, але разом із тим виражають різні аспекти і відтінки універсальних трансцендентних цінностей. Внаслідок такого підходу, історія філософії постає як єдиний, цілісний процес, у ході якого європейське людство виразило у наукових поняттях "своє світобачення і світорозуміння". Історію філософії Віндельбанд будує як історію проблем і понять, уникаючи недоліків, притаманних попереднім історико-філософським системам, зокрема гегелівській. Виокремивши теоретичні і практичні проблеми, Віндельбанд викладає історію філософії в такій послідовності: 1. Філософія греків (600-322 до н. е.); 2. Еллінсько-римська філософія (322 до н. е. - 500 н. е.); 3. Середньовічна філософія (від Авґустина до Ніколи Казанського'); 4. Філософія епохи Відродження (ХV-ХVII ст.); 5. Філософія Просвітництва (від Локка до смерті Лессінга, 1689-1781); 6. Нім. філософія (від Канта до Геґеля і Гербарта, 1781-1820); 7. Філософія ХІХ ст.
В "І. ф." Віндельбанд порушив і розробив цілу низку проблем історико-філософського пізнання: предмет, призначення історії філософії, фактори, завдання, методи історико-філософських досліджень. Незважаючи на те, що історико-філософська концепція Віндельбанда не позбавлена певних недоліків, вона залишається однією з найоригінальніших.
КАРЛЕЙЛЬ КАРЛЕЙЛ ТОМАС
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія філософії» автора Ярошовець В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ІНТУЇЦІЯ“ на сторінці 1. Приємного читання.
