D. не лише не можна звести до онтологічного, теологічного або онтотеологічного утворення, навпаки, D. нібито виявляє той самий простір, в якому онтотеологія-філософія продукує свої системи та свою історію, включає в себе і перевищує, причому незворотньо, онто-теологію або філософію.
У своїй книзі "De la grammatologie" Дерріда зауважує, що якби існувала дефініція D., вона полягала б в обмеженні, призупиненні деструкції Геґелевого зняття скрізь, де воно задіяне. D. покликане означати точку, де ми пориваємо із системою зняття та спекулятивної діалектики. Ця конфліктність D. ніколи не підлягає тотальному зняттю й не має настілку в тому, що Дерріда називав текстом узагалі, текстом, який не вміщується в "клітині книги", і ніколи не дозволяє панувати над собою будь-якому референтові в класичному розумінні, будь-якій речі в трансцендентальному означуваному, яке організувало б усі його рухи. Дерріда бачить своє завдання не в тому, щоб перевернути відносини означуваного та означального, а в тому, щоб знищити саму ідею первинності, яка завжди розділятиме означуване та означальне, встановлюючи примат одного з них над іншим; саме тому ідея відмінності (différence) має бути замінена на ідею розрізнення (D.), яка визнає співіснування безлічі нетотожних один одному, але рівноправних смислів.
С В. Куцепал
ДУХ І ПОРИВ
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія філософії» автора Ярошовець В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ДЖЕНТІЛЕ (GENTILE) ДЖОВАННІ“ на сторінці 2. Приємного читання.
