ІНЬ—ЯН
Фундаментальні категорії філософської культури Китаю. Першоджерелом їх залучення до філософського дискурсу є "І цзін" ("Канон перемін") складова "У цзш". Символом Я. в лінія неперервна а І. розірвана, а різноманіття їх поєднання — 64 гексаграм (канонічна основа розвитку не лише китайської писемності, але й символічних значень у мистецтві, науці та філософії). Традиційно вважають, що Я. - активний, світлий, чоловічий початок, а І. -пасивний, темний, жіночий, але ці категорії охоплюють значно більший обсяг значень. Зокрема: сила і слабкість, напад і оборона, напад і відступ, справжнє і оманливе, явне і приховане, лють і витримка, парні і непарні числа та інш. Усі гексаграми супроводжувались стислими поясненнями, що з одного боку мали вигляд технічних інструкцій, а іншого вільних поетичних метафор. Таке поєднання мало на меті залишати напучуваному читачеві простір для проникнення в простір насправді невичерпних втаємничених значень. Категорії І. та Я. — фундамент розвитку кит. нумерології, що витіснила протологіку і зберігала панівне становище впродовж усієї історії наукової думки імператорського Китаю. До переліку філософських шкіл Стародавнього Китаю відносять також Інь-Ян цзя (Школу прибічників І. та Я.), але її представники не спромоглися запропонувати вчення котре б затьмарило вплив головних тогочасних течій: конфуціанства, даосизму, моїзму та легізму. Уявлення про І. та Я. стало основою формування втіленої, зокрема у даосизмі, настанови тлумачити протилежності як такі, що обумовлюють одна одну, суперечать одна одній, взаємо перетворюються одна в одну та насправді є виявом незбагненної тотальної єдності світу (Дао). Конфуціанці пропонували правителям наслідувати сили І. та Я., що втілюють ідеал плідної боротьби, розвитку та становлення.
ЙОГА ПАТАНДЖАЛІ
(санскр. Joga - поєднання, участь, лад; від санскр. кореня yuj - зв'язувати, міцно тримати, з'єднувати) -даршана астпіки заснована мудрецем Патанджалі (прибл. II ст. до н. е.). Й першоджерело - "Йога-сутра" або "Патанджалі-сутра". Поняття Й, означує в культурі Стародавньої Індії сукупність психотехнічних (психотехнічних) методів, мета застосування яких, полягає у досягненні транс персональних станів свідомості, що визнаються найвищою мірою досконалості особи яка прямує до звільнення від сансари. Завдяки зусиллям П. практика Й. отримала цілісне теоретичне обґрунтування. Його складові - самадмтада (присвячена призначенню і формам Й.), садганапада (яка містить пояснення засобів досягнення самадгі), вібхутіпада (з описом внутрішніх станів йогіна, та набутих містичних здатностей), кайвальяпада (присвячена природі і формам звільнення, реальності трансцендентного "я"). П. розкриває феноменологічну послідовність етапів звільнення людини від афектів: яма - приборкання почуттів, що викликає навколишнє середовище; ніяма - приборкання ставлення до себе та моральнісності; асана - тілесна дисципліна; пранаяма - урегульованість дихання; пратьяхара - обмеження відчуттів; дхарана -здатність спрямовувати увагу; дх'яна - здатність розвивати взаємодію з тим, що ми прагнемо зрозуміти; самадгі — повна інтеграція з об'єктом. В даршані Й.П. визнано три прамани: сприйняття, умовивід, одкровення або авторитетне свідчення. Вчення даршани И. П. цілком гармонійно поєднується з поглядами представників даршани санкхя, але на противагу останнім, йогіни сповідують необхідність вшанування Бога - Ішвару, хоч і не вважають його Творцем.
КАРМА
(санскр. - karman - дія, діяння, доля, жертвоприношення) - одна з найважливіших категорій філософської культури Індії. К - природний закон причинно-наслідкового зв'язку, згідно з яким кожна дія, у тому числі й людська, детермінує майбутній перебіг подій, а їх сукупність визначає характер наступного переродження (клас існування: богів, людей, тварин, комах тощо, соціальний статус, зовнішність, стать, здоров'я, тривалість життя і т. ін.). Згідно з традиційним ученням про К., кожна жива істота, і перш за все людина, несе відповідальність за власні дії, а отже, має свободу вибору. Одночасно К тлумачиться як головний чинник відтворення сансари і є дійсною і на ментальному рівні (намір, думка, слово). Особливо ретельно значення цього поняття проаналізовано в філософії джайнізму, де К. (джайністи розрізняють декілька їх видів) визнаються обмеженням природної здатності душі досягти кевали-джняни. Тіло, відчуття і розум підкорені К. і ув'язнюють (обмежовують) душу, адже здобуте душею тіло складається не лише з фізичного організму, але й з його психічних особливостей, почуттів та здібностей, котрі є визначеними, а отже й обмеженими. Пристрасті, що спричиняють залежність, є: гнів, жадоба, гординя. їх джайни називають "липкими" через те, що їх наявність приваблює К-матерію, набуття якої підсилює залежність і ув'язненість душі. Здатності, здобуті при народженні - родина, стать, зовнішність, здоров'я, розум, — є необхідними, тобто обумовленими К. попереднього життя. Кожна з ознак людини викликана особливим різновидом К. Джайни надзвичайно детально систематизували різновиди кармічної залежності, що дозволило їм пояснити будь-який наслідок для кожної К. Той, хто прагне всевідання та звільнення від тенет сансари, має зупинити набуття К. та відпрацювати наявні.
КЕВАЛА-ДЖНЯНА
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія філософії» автора Ярошовець В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ІНЬ—ЯН“ на сторінці 1. Приємного читання.
