ШОПЕНГАУЕР (SCHOPENHAUER) АРТУР
(1788-1860) - нім. філософ, основоположник філософії життя. Навчався в гімназії Ваймара, з 1809 - у Ґетгінґенському, а два роки по тому - у Берлінському ун-тах, де вивчав медицину, а згодом і філософію, яку в Геттінгені викладав Ґ.Е.Шульце ("Енесідем-Шульце"), а в Берліні -Й Ґ. Фіхте і Ф. Шляйєрмахер; лекції останніх особливої уваги Ш. не привернули. Найвидатнішими філософами він вважав Канта і Платона. ПІ. був першим із західних філософів, хто звернув увагу на релігійні та філософські учення брахманізму та буддизму і, переосмисливши їх, творчо використав при побудові своєї системи. Головний твір Ш . "Світ як воля і уявлення", що вийшов з друку 1819, а також лекційний курс, який він читав з 1820, де викладалася нова "метафізика Волі", так само, як і докторська дисертація "Про четвероякий корінь закону достатньої підстави" (1813) - вступ до філософської системи, - не мали успіху. Тому всі інші твори - "Про Волю в природі" (1836), "Дві основні проблеми етики" (1840), "Світяк воля і уявлення" (2 т., 1844), (т. 1-2, 1851) -можна розглядати як доповнення, пояснення основних положень головного твору. Визнання філософського здобутку Ш. поступово почало утверджуватися після 1851; останнє десятиріччя життя було сходженням його слави. З повним правом філософами сказати: "Присмерк мого життя став зорею моєї слави".
Філософія Ш. грунтується на двох положеннях: 1) світ - це Воля в собі; 2) світ - це уявлення для мене. Усе, що існує для пізнання (тобто весь світ), є об'єкт, пов'язаний із суб'єктом, є споглядання того, хто споглядає - уявлення. Тому немає суб'єкта без об'єкта, так само як немає й об'єкта без суб'єкта. Але світ є чимось більшим і чимось іншим, ніж тільки уявленням: адже суб'єкт пізнання, який виявляється як індивід, знаходить, виходячи з досвіду власного тіла, що Воля є його внутрішньою сутністю. Тіло дане як дві різні сутності: як об'єкт серед об'єктів, як уявлення, і в той же час — як безпосередньо знайоме кожному, що позначається словом "Воля". Отже, тіло - це прояв і вияв волі, "об'єктивація" Волі. Загальна світова Воля виявляється об'єктивно — як природа, включно з людським тілом, і суб'єктивно — як свідома Воля. Воля є річ у собі, духовна першооснова всього сущого, первісна творча сила - сила, завдяки якій відбувається кристалізація; сила, яка звертає магніт до Північного полюса; сила, яка виявляється як притягнення і відштовхування, об'єднання і роз'єднання, як тяжіння, яке у всій матерії діє з такою силою, що спрямовує камінь до землі, Землю — до Сонця; нарешті, — сила, що спонукає до розвитку рослину. Воля як річ у собі перебуває поза простором, часом і каузальністю. Вона не має ні підстави, ні мети; вона безосновна, безпричинна і непізнаванна. Але у часі і просторі вона підкоряється "принципу індивідуації", завдяки чому стає "Волею до життя". Нарешті, ступені об'єктивації Волі, починаючи від найзагальніших сил неорганічної природи і закінчуючи мисленою діяльністю людини, є Платоновими ідеями. Якщо наука, яка керується принципом причинності, розглядає світ як уявлення, то геній мистецтва, завдяки чистому спогляданню і надзвичайній силі фантазії, здатний пізнати вічну ідею і виразити її в поезії, зображувальному мистецтві та музиці. Музика займає найвище положення у системі філософії мистецтва Ш., оскільки вона не тільки, подібно іншим видам мистецтва, відображає вічні ідеї, а є безпосередньою об'єктивацією світової Волі в нас. Воля завжди перебуває у прагненні, оскільки прагнення є її єдиною сутністю; але прагнення не знає ніякої остаточно досягненої мети, кінцевого задоволення. Вічна незадоволеність Волі тимчасовими і проміжними досягненнями мети на шляху її нескінченного прагнення породжує страждання; досягнення ж мети - задоволення, добробут, щастя. Людське життя, за Ш., пронизане стражданнями у всіх їх формах і проявах, від яких немає іншого спасіння, окрім заперечення волі до життя, яке здійснюється через добровільну самовідмову, аскезу, всіляке придушення Волі і викликаних нею прагнень і, врешті-решт, її знищення; а це означає зняття "принципу індивідуації", перехід у ніщо, чим досягається повне і остаточне заспокоєння духу.
Наріжним каменем учення Ш. про мораль є співчуття, яке стосується не лише людини, а й тварин.
Філософія Ш. знайшла відгук у творчості багатьох мислителів і діячів культури - Е. Гартмана, Ф. Ніцше, В. Джеймса, З. Фройда, К.-Г. Юнґа, М. Шелера, М. Гайдеґґера, Ж.-П. Сартра, А. Камю, Л. Вітґенштайна, Т.Адорно, М. Горкгаймера, А. Хюбшера, Р. Вагнера, T. Манна, А. Фета, Л. Толстого та ін., і до сьогодні вирізняється стійкою популярністю у всьому світі.
ШПЕНҐЛЕР (SPENGLER) ОСВАЛЬД
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія філософії» автора Ярошовець В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ШОПЕНГАУЕР (SCHOPENHAUER) АРТУР“ на сторінці 1. Приємного читання.
