"ВІДПОВІДЬ НА ЗАПИТАННЯ: ЩО ТАКЕ ПРОСВІТНИЦТВО?"
("Beantwortung der Frage: Was ist Aufklärunf", 1784) -стаття /. Канта, яка має важливе значення для характеристики його суспільно-історичної та суспільно-політичної думки, а також усвідомлення того, в чому він вбачав сутність Просвітництва та умови можливості для розповсюдження духу цієї епохи. Специфічною властивістю кантівського підходу є те, що він розпочинає не з історичного, а з теоретичного визначення Просвітництва. Останнє, на його думку, є нічим іншим як виходом людини зі стану свого неповноліття, в якому вона знаходиться з власної вини. При цьому під неповноліттям Кант розуміє неспроможність користуватись власним розсудком без керівництва з боку інших осіб. Однак подібна нездатність не є природною, і має своїм джерелом не брак розсудливості. її причина полягає в браку рішучості та мужності користуватись розсудком самостійно. Отже, безпосередньою основою "дорослого неповноліття", за Кантом, є лінь та боягузтво. Тому девізом Просвітництва є настанова: "Sapere aude! - май мужність використовувати власний розум!"
Проте вихід зі стану неповноліття, в якому перебуває переважна кількість людей, не є легкою справою, оскільки бути об'єктом опікунства завжди безпечніше та приємніше, ніж приймати власні рішення і здійснювати акти рефлексії. Самостійний вихід із неповноліття шляхом самоосвіти та самовдосконалення дається не всім, тому виникає необхідність у сприянні цьому процесу. Для того, аби подібне сприяння не перетворилось на нове опікунство воно має забезпечити тільки одне: свободу публічного використання власного розуму. Під приватним використанням розуму Кант має на увазі таке, що реалізується особою на довіреній їй громадській чи державній посаді, а також у службовій діяльності. У цьому сенсі свобода використання розуму цілком правильно обмежується (наприклад, офіцер не повинен вирішувати на власний розсуд — виконувати чи не виконувати йому наказ). Під публічним використанням розуму мається на увазі висловлення власної думки (безвідносно до посадових обов'язків) стосовно того чи іншого стану речей. Скажімо, кожному підданому має бути надано право відкрито оприлюднювати свої думки стосовно стану державного управління, законодавчої діяльності тощо. Основними складовими свободи публічного використання розуму Кант вважає свободу совісті, свободу слова та свободу думки. Реальне забезпечення державою цих свобод свідчить про те, що вона поважає гідність людини і ставиться до останньої як до чогось більшого ніж просто машини.
ВОЛЬФ (WOHL) ХРИСТІАН
(1679-1754) - нім. філософ доби Просвітництва, систематизатор і популяризатор учення Ляйбніца, творець першої філософської системи в Німеччині та нім. філософської термінології. Аж до появи на філософській арені Канта філософія В. панує в науковому житті Німеччини, викладається у всіх ун-тах. Прижиттєва слава В., як і вплив його філософії, були такими вражаючими, що жоден із сучасних йому мислителів у всій філософії Нового часу не може бути поставлений поряд з ним. В. був обраний членом п'яти академій в Європі (в тому числі і в Росії, куди двічі запрошувався Петром І), його роботи були популярними не лише в Європі, айв Північній та Південній Америці, в Індонезії, і були покладеш в основу філософської освіти в більшості країн Європи. Навчався в Ієні, де студіював теологію, математику, природничі науки й філософію. Був приват-доц. в Ляйпціґу і проф. в Галле (звідки його вигнали за доносом ортодоксальних противників), потім проф. у Марбурзі, де серед його слухачів були Ломоносов та Прокопович, і знову в Галле, куди був повернутий в найпочеснішій формі королем Фрідріхом II. Його літературна спадщина величезна, писав у формі підручників з усіх галузей філософії нім. і лат. мовами. Назви перших починались словами "Розумні думки" й трактували про сили людського розсуду (1712), про Бога, світ, душу людини і всі речі взагалі (1719), про діяльність людини (1720), про суспільне життя людей (1721), про вплив природи (1723), про призначення природних речей (1724), про частини людини, тварин і рослин (1725). Твори латиною, писати якою він почав через загальноєвропейську популярність, такі: "Philosophia rationalis sive logica" (1718), "Philosophia prima sive ontologia" (1728), "Cosmologia" (1731), "Philosophia empirica" (1732), "Philosophia rationalis" (1734), "Theologia naturalis" (1736), "Philosophia practica universalis" (1738), "Philosophia lus naturae" (1740), "Philosophia lus gentium" (1749), "Philosophia moralis" (була видана вже після смерті в 1786).
Філософія (метафізика) повинна слугувати благу людського роду, його вдосконаленню. Згідно з вихідної настанови Просвітництва, засоби реалізації цієї мети - освіта й виховання людей. Тому філософія, яка прагне зробити мислячий розсудок єдиною мірою всього сущого, повинна виконати два основні завдання: по-перше, теоретичне - обґрунтувати всі конкретні знання "про всі речі взагалі"; і, по-друге, практичне - виробити регулятиви поведінки людей, їх моральнісного вдосконалення. Своє власне завдання В. убачав у просвітництві самої філософії, що означало для нього, передусім, аналіз, прояснення, доведене обґрунтування перших, вихідних принципів і понять філософського знання й побудови універсальної системи метафізики. В. продовжив започатковану
Декортом і Спінозою традицію побудови філософії "геометричним методом". Його працям притаманна систематична дбайливість і логічна ясність, строгий логічний і дидактичний методизм, він вводить у філософію як вищі наукові принципи строгість мислення, ясність понять і доведень. В. намагається вивести more geométrico із законів формальної логіки (закону протиріччя й закону достатньої основи) онтологію й метафізику, вчення про все можливе, оскільки воно можливе. Загальний поділ своєї філософії він будує на розрізненні (яке йде від Арістотеля) в людині здатностей пізнання й бажання, чому відповідає поділ філософії на теоретичну й практичну, яким як пропедевтика передує логіка. Як пропедевтика до метафізики логіка є фундаментом і осереддям онтології (найбільш розроблена частина Вольфової системи) - науки про перші, вищі основи сущого, яка, у свою чергу, слугує передумовою пояснення й обґрунтування всіх інших частин метафізики: раціональної космології (учення про світ узагалі), раціональної психології (науку про душу людини або дух взагалі) й раціональної теології (вчення про бога, його буття і властивості).
Попри несправедливо зневажливе ставлення К.Маркса та Ф. Енгельса до В., які витлумачили його лише як вульгаризатора вчення Ляйбніца, що вихолостив із нього всі глибокі діалектичні ідеї, та не побачили у Вольфовій філософії нічого окрім "банальності", "недоумковості", В., якого Кант вважав "найвеличнішим з усіх догматичних філософів" і ставив в один ряд із Платоном і Арістотелем, зіграв у духовному житті Німеччини та Європи вельми значну роль. Саме завдяки систематизації та популяризації вчення Ляйбніца В. та його школою, воно мало академічний успіх і було акумульоване європейською філософією й культурою. В. був не лише популяризатором Ляйбніца, але й творцем свого власного, багато в чому оригінального філософського вчення, яке спиралось на широке ідейне підґрунтя та було першою філософською системою в Німеччині. Завдяки систематичному характеру цього вчення, теоретичній відрефлексованості філософської термінології, метафізичний та догматичний спосіб мислення з усією очевидністю виявив свої межі й тим самим створив своєрідний "стартовий майданчик" для його ґрунтовної критики та подолання, яке знаменувало собою виникнення нової епохи у філософії, появу принципово нової парадигми філософського мислення, маніфестованої нім. класичною філософією. Уже "Критика чистого розуму" Канта була відповіддю і принциповим запереченням традиційної метафізики саме в її Вольфовому варіанті. Учення В. відіграло не гальмівну, а прогресивну роль у розвитку європейської філософії, роль одного з головних проблемно-теоретичних витоків нім. класичної філософії.
Ю. В. Кушаков
"ВСТУП ДО ФІЛОСОФІЇ МІФОЛОГІЇ"
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія філософії» автора Ярошовець В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „"ВІДПОВІДЬ НА ЗАПИТАННЯ: ЩО ТАКЕ ПРОСВІТНИЦТВО?"“ на сторінці 1. Приємного читання.
