ІДЕЯ
(грец.). Починаючи з Р.Декарта, в обіг філософської лексики нової філософії запроваджується термін "І." для означення завершеного змісту мислення, своєрідної одиниці мислення. Вочевидь, що цей термін має відмінний зміст від змісту терміну "І." у філософії Платона. Догідне визначення терміну "І." знаходимо в Д. Локка: "Оскільки цей термін, як на мене, найліпше означує все те, що стає об'єктом мислення людини, то я застосовував його для вияву того, що з'ясовується словами "фантом", "поняття", "вид", чи всього того, чим може перейматися душа впродовж мислення" (Локк Дж. Опыт о человеческом разумении // Локк Дж. Соч.: в 3-х т. - Т. 1. - М., 1985. - С. 95).
ІСТОРИЧНИЙ МЕТОД
Метод історичного пізнання, започаткований італ. істориком, філософом, філологом, правознавцем Джамбаттіста Віко (1668-1744). Доля цього методу не була безхмарною. Він виник як безпосередня реакція на метод Р.Декарта, який мав природничо-наукову основу. Відповідь Віко ґрунтувалася тим, що примат науковості у створенні нових методів дослідження не обов'язково мусить визначатися природничими науками, оскільки саме з гуманітарної сфери можна вирізнити науки, які створять основу для гуманітарного методу. Цими науками Віко визначає історію, філософію, філологію та право, і свій метод називає методом історичного пізнання. Він втілює першу спробу створення інтегративного гуманітарного методу, в якому критерії істинності визначаються не особистісною психологічною впевненістю дослідника в очевидності, ясності, безсумнівності істини, а технікою і методикою провадження дослідження. Саме гуманітарна спрямованість І. м. не дозволила йому набути широкого застосування в час життя філософа. Розвиток природничих наук і відповідних методологій створювали зразки для наслідування саме в цьому ключі. Метод історичного пізнання набув справедливого визнання лише в зеніті XVIII ст.
КАБАНІС (CABANIS) П'ЄР
(1757-1808) - представник природничо-історичного напрямку в розвитку матеріалізму у французькому просвітництві. Послідовник Я. Гольбаха. Лікар за професією. Застосовував системні матеріалістичні гіпотези до досліджень афектних станів людини. Вважав, що оскільки свідомість та поведінка людини є рівнозначними іншим природничим проявам чи фактам, то найліпший напрямок розвитку теорії полягає в заснуванні механістичної та матеріалістичної психології. Ці питання він розглядав у співставленні фізичної організації людини з її інтелектуальними та моральнісними чинниками.
КАДВОРТ (CUDWORTH) РАЛЬФ, КЕДВОРТ
(1617-1688). Представник групи Кембриджських платоніків. У своїх роботах стверджував необхідність розглядати світ та природу в новочасовому філософському значенні, визнаючи їхні духовні, спіритуалістичні основи. Саме такий погляд на істоту природи та світу давав можливість стверджувати універсальність розповсюдження християнської моральності та моральнісного життя. Для ствердження цих основ К. звертається до античної грец. спадщини, зокрема діалогу Платона "Теетет". Виявив полемічне спрямування щодо основоположників нової філософії. Предметом критики стали погляди на єство Бога Т.Гоббса та Р. Декарта. З першим К. не погоджувався щодо твердження про неможливість сформувати ідею Бога, водночас критикуючи матеріалістичні складові філософії Гоббса та називаючи його атеїстом. Щодо Декарта, то полеміка стосувалася аргументації принципу Божественної досконалості та дихотомічності духовного та матеріального начал. Автор впливової роботи "Істинна інтелектуальна система Світу" (Tne True Intellectual System of the Universe, 1678).
КАРТЕЗІАНСТВО
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія філософії» автора Ярошовець В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ІДЕЯ“ на сторінці 1. Приємного читання.
