РОСЦЕЛІН (ROSCELINUS) ІОАНН
(бл. 1050 - бл. 1122) - франц. філософ і теолог, перший значний представник середньовічного номіналізму, який стисло і чітко висловив суть власної теоретичної позиції у фразі, що стала візиткою цього напрямку: "Універсали" - це лише коливання голосу" (буквально - flatus vocis).
Навчався в Суассоні і Реймсі, згодом викладав у Турі і Локменасі. Був призначений каноніком у Комп'єні, де також займався викладацькою діяльністю. Брав участь у теологічних і філософських дебатах з приводу універсалій. Вчитель П'єра Абеляра.
Літературних праць Р. або не писав, або вони зникли. Має місце лише лист до Абеляра, в якому Р. дуже обережно висловлює свої теологічні погляди. Решта - непрямі свідчення його опонентів (Ансельма Кентерберійського, П'єра Абеляра, Іоанна Солсберійського та ін,).
За свідченням Ансельма Кентерберійського, Р. стверджував, що реально існують лише одиничні речі, а поняття є реальними як "коливання голосу", або "повітря, що звучить". Звідси - будь-яке одиничне не може бути загальним, а загальне - одиничним. Ансельм докоряє йому: хто не йде далі окремого індивіду, той не зможе зрозуміти природи людини на рівні загального, тобто сутності. Абеляр свідчить, що, на думку Р., відмінності, які ми констатуємо в речах, не можна переносити на об'єкти, бо з об'єктивному світі існують лише замкнені єдності. Це положення також підтверджує заперечення Р. об'єктивної реальності загальних понять. Поряд із гносеологічним інтересом, головним для Р. було з'ясування номіналістичних висновків щодо вчення про Трійцю. Якщо погодитись, що реально існують тільки індивіди, то і три Божественних лиця слід трактувати як три індивідуальні субстанції. Саме це слугувало приводом для звинувачення Р. у тритеїзмі, а церковний собор у Суассоні об'явив його вчення єретичним і примусив філософа до зречення. Після Р., протистояння реалізму і номіналізму перетворилось на запеклу боротьбу, що привело до пошуків нових аргументів на теоретичному рівні з обох сторін.
СІҐЕР БРАБАНТСЬКИЙ (Siger de Brabantt)
(бл. 1240 -бл. 1284) - засновник лат. аверроїзму. Викладав у Паризькому ун-ті. Його вчення двічі піддавалось церковному осуду, і в 1276 він мав стати перед судом франц. інквізиції, але поїхав до Італії, щоб звернутися до папського суду. Написав коментарі до творів Арістотеля "Фізика", "Метафізика", "Про душу", трактати "Про щастя", "Про вічність світу", "Про розум", "Питання про розумну душу" та ін.
С. Б. вважав, що розум здатний мати істинне знання про все суще, а тому філософія самодостатня і не залежить від теології, хоча розходження висновків розуму з положеннями віровчення не піддає сумніву істин віри (вчення про "подвійну істину"). Вважав, що існування означає сутність в її найбільшій актуальності, і поширював тотожність сутності та існування на все створене суще (така тотожність Томою Аквінським допускалася лише стосовно Бога-Творця). Якщо віра стверджує творіння з нічого, то філософія допускає існування нествореної матерії. Бог є Творцем у розумінні Першорушія і першої діючої причини, яку супроводжує вічний результат (тварний світ).
У вченні про душу С. Б. дотримувався концепції єдиного розуму (монопсихізму). Можливий (потенційний) людський інтелект як нижча із самостійних духовних субстанцій актуалізується завдячуючи дії активного інтелекту, тобто Бога. Тією мірою, якою активний інтелект бере участь у людському акті розуміння, він розглядається як частина душі. Можливий інтелект отримує множинне існування, поєднуючись із душами окремих людей. Розумна душа є актом і формою людського тіла, що визначає природу людини як розумної живої істоти. Індивідуальна людська душа смертна, про безсмертя розумної душі можна говорити лише у сенсі возз'єднання її після смерті індивіда з єдиним вічним розумом.
Г. Є. Аляєв
СУАРЕС (SUAREZ) ФРАНСІСКО
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія філософії» автора Ярошовець В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „РОСЦЕЛІН (ROSCELINUS) ІОАНН“ на сторінці 1. Приємного читання.
