ГАМАН (HAMANN) ЙОГАН ҐЕОРҐ
(1730-1788) - представник ірраціоналістичної традиції в нім. філософії Нового часу, філолог. Г. створив оригінальну концепцію містичного пізнання, в якій переплелися елементи традиційної містики та сучасної йому естетики, висунув положення, що стали підґрунтям для розвитку філософії чуття й віри. Осн. праці: "Думки про хід мого життя" (1758), "Сократичні достопам'ятності" (1759), "Хрестові походи філолога" (1762), "Метакритика пуризму розуму" (1800).
Ще у своїх перших працях, звертаючись до аналізу творчого процесу, Г. підкреслює значення чуттєвості, яка, на відміну від розсудку, здатна давати безпосереднє знання сутності речей (головний недолік розсудку полягає в тому, що він завжди дає тільки опосередковане знання, яке тим самим закриває від людини реальну сутність всього існуючого). Найвищою формою образного осягнення дійсності Г. називає поезію, в якій творчий геній поета здатен злитися зі світом, вербально виразивши цю єдність у мові. З цієї причини він визначає поезію як "рідну мову людства", оскільки в ній зберігається первинна єдність людини і світу. Пізніше теза про значущість чуттєвості була покладена в основу його критики кантівської філософії. Останній, на його думку, вдався до неприпустимої абсолютизації розсудку, що спричинило "дроблення" душі і внесення в людину дуалізму. У результаті цього людина виявилась нездатною до осягнення світу, оскільки єдине (цілісне), як каже F., може бути пізнаним лише таким же єдиним. Водночас зауваження проти критичної філософії Г. спрямовує не тільки безпосередньо до І. Канта, але й до всієї раціоналістичної традиції в цілому.
У своїй критиці раціоналізму Г. спирається на три положення. По-перше, вказуючи на речі як предмет пізнання, він наголошує на тому, що сутність кожної речі складає суперечність, а тому як загалом, так і окремо кожна з них може бути розглянута "coincidentia oppositomm". А отже, претензія раціоналізму на вирішення чи зняття усіх суперечностей в розумі призводить до знищення сутності речей. По-друге, апелюючи до Ляйбніцевого поняття "монади", Г. зазначає, що всі речі зовнішнього світу мають індивідуальний характер, кожна не схожа на іншу. Звідси він виводить положення про принципову неможливість зведення до понятійної єдності всього розмаїття існуючого. Однак, подібна "закритість" речей для спекулятивного розуму не означає ані того, що вони позбавляються підстав для власного існування, ані того, що вони формують самозамкнений і непрозорий для людини універсум. Осягнення індивідуальності (внутрішньої сутності всього існуючого) відбувається не в мисленні, а завдяки чуттям, які й складають основу того, що Г. визначає поняттям "верховного знання". Так само як і у випадку речей, індивідуальність утворює сутність людини. А тому апеляція до універсального розуму, спільного для всіх людей, є лише примарою, оскільки ні "чистого", ні "спільного" розуму просто не існує. І, нарешті, по-третє, як вважає Г., послідовно проведений раціоналізм завжди приходить до заперечення існування речей, оскільки річ принципово не може бути виведена з поняття. Водночас нікого не потрібно переконувати в очевидності зовнішнього світу. Із цього Г. робить висновок, що зовнішній світ є не предметом знання, а предметом віри (принагідно він посилається на принципи філософії Д.Юма). Ще більше обмеженість й хиби раціоналізму проявляються в намаганні осягнути божественне, коли сам принцип доказовості стає неправомірним до застосування.
Погляди Г. щодо мови, значення індивідуальності, творчого процесу, пріоритету образного осягнення дійсності над раціональним мали значний вплив на романтичну філософію (насамперед на рух "Бурі і натиску"), стали одним із джерел критики кантіанства та основою формування ірраціоналістичного напрямку в нім. філософії Нового часу (Ф. Г. Якобі).
ГЕҐЕЛЬ (HEGEL) ҐЕОРҐ ВІЛЬГЕЛЬМ ФРІДРІХ
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія філософії» автора Ярошовець В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ГАМАН (HAMANN) ЙОГАН ҐЕОРҐ“ на сторінці 1. Приємного читання.
