МЕТАМОВА
Мова опису, мова "другого порядку", за допомогою якої описуються мови-об'єкти. Термін "метамова" виник і в математиці, і в математичній логіці, де як М. виступають формальні символи, зв'язки, квантори й оператори. Значення М. полягає в тому, що вона відрізняється від мови-об'єкта і виступає як більш проста, однозначна і ясна.
О. В. Руденко
МЕТАНОНІЯ
Самосповідання, глибинне релігійне почуття, запропоноване ісп. філософом-екзистенціалістом М. де Унамуно як спосіб, через який людина приходить до самозбереження, самовідтворення. Специфіка особистості полягає в постійній жазі безсмертя, у трагічному переживанні життя, пов'язаному з усвідомленням індивідуальної скінченності по відношенню до нескінченності світу. Цей трагізм знімається у прагненні до Абсолюту, в ідеї Бога як гаранта особистого безсмертя. М. - це відшукування Бога в середині себе, інтимний, "мовчазний" діалог з ним, що дозволяє протистояти буденності і орієнтує особистість на самоздійснення.
Н. А. Аверкіна
МЕТАФІЗИКА
Термін походить від давньогрец. ("після фізики") - назва творів Арістотеля, розташованих, за класифікацією Андрона Родоського (І ст. до н. е.), після творів про "природу", в яких йшлося "про перші роди сущого" (власне філософські твори). Традиція тлумачить М. як вчення про межові, позадосвідні принципи й начала буття. У марксизмі М. було прийнято називати (за Геґелевою традицією) протилежний діалектиці (такий, що заперечує рух, розвиток і діалектичні суперечності пізнаваного процесу) метод пізнання. Вундт (а також Дільтей, Зіммель та ін.) мету М. вбачали в досягненні єдності системи знання, в побудові світоглядної картини світу. У прагматизмі М. набуває значення дескрипції найзагальніших рис досвіду. Позитивізм, наполягаючи на строго фактичному обґрунтуванні філософського знання, категорично заперечує цінність М. як позаемпіричного (і тому принципово необґрунтованого) знання. Звідси - проблема демаркації між М. і "науковою" філософією, яка жваво обговорювалася у "філософії науки" XX ст. Постпозитивізм, який спочатку поділяв критичне ставлення до М., пізніше починає визнавати цінність М. як методу принципу припущень у процесі пошуку і висування нових наукових гіпотез, - саме в такому напрямку міркували Поппер, Агассі, Кун, Лакатос, Фейєрабенд, Тулмін та ін. Подібну ж еволюцію в ставленні до М. знаходимо і в представники) аналітичної філософії (Віздом, Строссон, Карнер та ін.). Виразно критичним є відношення до М. з боку феноменології й екзистенціалізму, оскільки предметом їх пізнавальних зусиль є Буття. М., спрямована на суще (а не на буття), "забуває буття" (Гайдеґґер). "Суще" є лише частиною буття - "об'єкт", на який власне і спрямована пізнавальна активність суб'єкта. Об'єкт у цьому плані відіграє своєрідну роль "маски", яка "ховає від суб'єкта, безпосередньо зорієнтованого на лише об'єкт ("частину", а не "ціле" буття) саме буття, підміняючи собою (а він є лише "поверхневою", "видимістю" буття) буття як таке, власне буття.
І. В. Бичко
МІД (MEAD) ДЖОРДЖ ГЕРБЕРТ
(1863-1931) - амер. філософ, навчався в Гарвардському ун-ті в Ройса і Джеймса; з 1892 працює в Чиказькому ун-ті, де згодом очолює філософський ф-т. Досліджує соціальні аспекти природи мислення ("Розум, самість і суспільство з точки зору соціального біхевіориста", 1934), які інтерпретує в дусі прагматизму ("Філософія дії", 1938) і "презентизму" (існування в теперішньому часі). Свою позицію М. називав "соціальним біхевіоризмом", оскільки поняття "стимул "-"реакція" осмислюється лише в контексті їх оцінки як аспектів " комунікативної діяльності". За життя мало друкувався, більшість його праць опубликовано після смерті.
І. В. Бичко
"МІФОЛОГІКИ"
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія філософії» автора Ярошовець В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „МЕТАМОВА“ на сторінці 1. Приємного читання.
