ДАММІТ МАЙКЛ ЕНГОНІ ЕРДЛІ
(нар. 1925) - брит. аналітичний філософ і логік. Народився в Лондоні. Навчався в Оксфорді, з 1950 до 1979 викладав у Бірмінгемському і Оксфордському ун-тах. З 1979 обіймає посаду проф. логіки в Оксфорді. Найбільший вплив на формування поглядів Д. справили філософські ідеї Фреґе й пізнього Вітґенштайна, інтуїціоністська філософія математики і неопрагматизм Куайна.
Головна сфера досліджень Д. - філософія мови, якій він приписує роль інтегруючого центру у філософії. Філософія мови лежить в основі метафізики: тільки вивчивши мову, ми можемо пізнати світ, і лише через аналіз мови ми можемо аналізувати мислення. На думку Д., першим ключову роль філософії мови усвідомив Фреґе, тому аналітичну філософію варто коротко визначати як "постфрегівську". У двох великих роботах - "Фреґе" (1973) й "Інтерпретація філософії Фреґе" (1981) - Д. критично переробляє теорію значення Фреґе. Він підкреслює, що мова слугує не тільки для вираження думки, це насамперед соціальне явище, а її головна функція - комунікативна. Центральне завдання філософії мови Д. вбачає у створенні систематичної теорії значення. У принципах цієї теорії виразно формулюється наявне й імпліцитне знання, що виявляється в практиці використання нами мови. Така теорія повинна бути теорією про те, що означає розуміти мову, і в цьому сенсі вона повинна бути "повнокровною", тобто не повинна спиратися на жодні припущення про те, що мовець уже розуміє якісь мовні вирази. Разом з тим, Д. не приймає і холістського трактування розуміння: він не згоден із тим, що розуміння окремого положення передбачає розуміння мови в цілому, хоча й готовий визнати, що розуміння будь-якого речення залежить не тільки від розуміння слів, з яких воно складається, але й від розуміння значного фрагмента мови. Систематична теорія значення повинна ґрунтуватися на атомарній (вихідна одиниця — окреме слово) чи молекулярній (вихідна одиниця - окреме речення) моделі мови. Однак, Д. відкидає ту точку зору, що розуміти речення - це знати умову його істинності. Ми часто розуміємо речення, хоча не в змозі встановити умови їх істинності. Більш того, в мові наявна величезна кількість речень, умови істинності яких ніколи не будуть нам відомі, оскільки вони недосяжні для наших пізнавальних здібностей. Єдине вирішення цієї проблеми Д. вбачає в тому, щоб відмовитися від принципу двозначності, відповідно до якого кожне речення є істинним чи хибним зовсім незалежно від нашого знання про світ. У цьому рішенні позначається вплив інтуїціоністської філософії математики. Виходячи з цього, Д. пропонує визначати як істинні чи помилкові тільки "ефективно розв'язувані" висловлювання, тобто ті, які ми можемо верифікувати. Верифікованість висловлювання означає, що в нас є можливість невдовзі опинитись у ситуації, коли це висловлювання можна ствердити або заперечити. Поняття "стверджуваність" стає центральним у верифікаціоністській семантиці Д., де верифікація охоплює досить широкий спектр процедур — від вказування на деякий чуттєвий досвід до математичного доведення. Надалі він спробував побудувати фальсифікаціоністську семантику. На основі цих семантичних ідей Д. формулює свій аргумент проти реалізму. Його головна теза в питанні про реалізм полягає в тому, що розбіжність між реалістами та їх супротивниками стосується не класу сутностей (фізичних об'єктів, ментальних подій, математичних об'єктів і т.д.), а класу тверджень про ці сутності. Реалісти, приймаючи принцип двозначності, вважають, що твердження розглянутого класу мають об'єктивне істинісне значення незалежно від нашого знання про світ. Свою позицію Д. визначає як "антиреалізм".
В. А. Бугров
"ДВІ ДОГМИ ЕМПІРИЗМУ"
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія філософії» автора Ярошовець В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ДАММІТ МАЙКЛ ЕНГОНІ ЕРДЛІ“ на сторінці 1. Приємного читання.
