МОР (МОRЕ) ТОМАС
(1478-1535) - християнський гуманіст, політичний діяч, палкий прихильник принципів Відродження з його ідеалами свободи і розумності людських діянь; людина, що намагалась. встановити на землі добу миру і процвітання, якими користувалися жителі острова Утопія, вимріяного ним силою філософської уяви.
М. походить з сім'ї відомого лондонського юриста. Після закінчення граматичної школи і служіння пажем у домі Джона Мортона, архієпископа Кентерберійського, лорда-канцлера Англії, вступив до Оксфордського ун-ту, де навчався в 1492-94, вивчаючи класичні мови, античну літературу, філософію, мистецтва, природознавство, астрономію і геометрію. Отримав юридичну освіту і в 1502 став адвокатом і викладачем права, відомий своєю сумлінністю і талантом. У 1504 обраний до парламенту членом палати громад, проте, невдовзі був змушений покинути посаду, ґрунтовно виступивши проти вимог короля Генріха VII впровадити надзвичайні податки. До політичного життя М. повертається з вступом на трон Генріха УПІ, з яким гуманісти пов'язували великі надії. Його обирають членом парламенту, призначають помічником шерифа Лондона (1510). У 1521 він стає державним скарбником, у 1523 -спікером палати громад, а в 1529 досягає найвищого поста — лорд-канцлера. Але деспотизм Генріха VIII, його розрив з папою римським і намагання короля проголосити себе головою англ. церкви привели М. до відставки і розриву з королем. Принципова позиція М. спричинила звинувачення в державній зраді і засудження до страти.
М. - одна з найосвіченіших постатей доби Відродження, його літературний доробок вагомий і різноманітний. Це переклади з давньогрец. на лат. мову чотирьох сатиричних діалогів Лукіана та значної кількості епіграм різних авторів; з лат. на англ. - біографії Піко делла Мірандоли; низка оригінальних творів, пов'язаних із коронацією Генріха VIII; епіграми лат. і англ. мовами; "Історія Короля Річарда ІІІ" (1512-18), яку вважають джерелом шекспірівської версії відомої драми "Річард ПІ". Окрему групу складає низка гостро-полемічно-релігійних трактатів проти М. Лютера і його англ. однодумців, де М. постає як рішучий противник Реформації. Багатою є його епістолярна спадщина. Проте найвідомішою роботою М. є "Золота книжечка, така ж корисна, як і забавна, про найкращий устрій держави і про новий острів "Утопія" (1515—16), написана латиною і відома під скороченою назвою "Утопія", що не тільки принесла славу авторові, але й зробила безсмертним його ім'я, надавши своєю назвою означення цілому напряму соціально-політичної думки - утопізму.
"Утопія" містить соціально-політичні ідеї ідеального устрою суспільства, що подані як висновки розмови, яка нібито мала місце між автором, його другом - ірландським гуманістом Петром Егідеєм, і вигаданою особою Рафаїлом Птлодеєм — португальським моряком, що повернувся з далеких мандрів, під час яких відвідав невідомий досі острів Утопію. Своїми враженнями і думками останній ділиться з співбесідниками. "Бесіди" складаються з двох книжок. Перша присвячена аналізу соціального і економічного становища Англії наприкін. XV - поч. XVI ст. У ній вустами мандрівника М. подає власні погляди і висновки з приводу соціального лиха й злиднів, що випали на долю найбіднішої частини населення Англії - селянства. Це час (що в історії відомий як період первісного накопичення капіталу), коли, за метафоричним виразом автора, — "овечки... пожирають людей, плюндрують і спустошують поля, будинки, міста. Бо в тих частинах королівства, де виготовляється цінна вовна, там знать і навіть деякі абати, люди святі, не задовольняються збором плодів і щорічними прибутками... Ні клаптика землі не залишають під ріллю, все перетворюють у пасовиська, зносять будинки, руйнують міста, а храми відводять під овечі кошари" (Мор Т. Утопія // Мор Т., Кампанелла Т. Утопія. Місто Сонця. - К., 1988. - С. 30). М. досить аргументовано доводить, що причина останнього — у формі власності і відповідному державоустрої. Отже, "повне скасування приватної власності є єдиною передумовою рівного і справедливого розподілу матеріальних засобів і забезпечення людям щасливого життя... поки існуватиме приватна власність, немає ніякої надії на вилікування і повернення хворому суспільству здоров'я і сили" (там само. - С. 49). Друга книга змальовує антипод англ. суспільства - життєустрій острова Утопія (назва походить від гри значень, поєднаних воєдино двох грец. слів: "ou-topos" - "неіснуюче місце", та "eu-topos" -"гарне місце"). Щасливе життя остров'ян створене на підставі суспільної власності, соціальної рівності, відсутності експлуатації людини людиною. Держава утопійців - це демократична республіка, де посади державних службовців (крім правителя) виборні з певним терміном перебування. Праця на острові - загальна повинність. Шестигодинний робочий день при свідомому ставленні до праці і розподілу її плодів забезпечує не розкіш, але необхідний достаток кожному члену суспільства. Вільний час утопійці присвячують відпочинку і інтелектуальним заняттям. Освіта доступна для всіх і слугує фундаментом гармонійного розвитку кожного члена суспільства. Зрозуміло, думки про ідеальний устрій несуть на собі відбитки платонівської "Держави" і тогочасних уявлень, а тому не позбавлені певних наївних положень: чітка регламентація життя, використання рабської праці, "дух" казарми тощо, але навіть вони не зменшують значущості цієї книжки. У книзі заторкнуті питання державного контролю освіти, релігійного плюралізму, розлучень, евтаназії, прав жінок, її вплив є помітним у творах "Місто Сонця" Т. Кампанелли, "Нова Атлантида" Ф. Бекона, "Подорож до Ікарії" Е. Кабе та ін.
О. В. Алєксандрова
НІКОЛА КУЗАНСЬКИЙ (Nicolaus Cusanus), НІКОЛАЙ КРЕБС (Krebs)
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія філософії» автора Ярошовець В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „МОР (МОRЕ) ТОМАС“ на сторінці 1. Приємного читання.
