ПЕТРО ДАМІАНІ (PETRUS DAMIANUS), ДАМІАН
(бл. 988 -1072) -італ. теолог, вчитель Церкви (офіційно з 1828), чернець-бенедиктинець, кардинал. Активно підтримував Клюнійський рух і надихав реформи папи Григорія VІІ.
П.Д. демонстративно принижував "діалектику", тобто логічне і філологічне знання ("моя граматика — Христос"), а філософії відводив підсобну роль лише при розборі "священних предметів" -саме йому приписують формулювання принципу "філософія -служниця богослов'я" ("philosophia ancilla theologiae", у творі "De divina omnipotentia"), хоча фактично він був присутній ще у Філона Апександрійського та Іоанна Дамаскіна. Між тим, його твори демонструють риторичну майстерність і гостроту думки. Широке обговорення, зокрема, викликала його теза про те, що "Бог може зробити те, що було - таким, що не було" ("Deum posse facta infecta faceré"). П.Д. наполягає на абсолютній виключності Божественного начала — творець єства може відмінити природну необхідність; правило несуперечності є обов'язковим для убогості природи, але не поширюється не велич Бога.
Г. Є. Аляєв
ПЕТРО ЛОМБАРДСЬКИЙ (PETRAS LOMBARDUS)
(бл. 1110-1160) — "Вчитель сентенцій" (Magister sententiarum), автор праці, яку вважали найпопулярнішим підручником у середньовічних ун-тах, що визначив загальну схему розподілення і викладення теології.
Народився на півночі Італії в бідній родині, але, завдячуючи могутнім заступникам, отримав вищу освіту в Болоньї, Реймсі і кафедральній школі собору Нотр-Дам у Парижі, де згодом став викладачем. Саме у стінах цієї школи були написані славнозвісні "Сентенції". У 1159 (за рис до смерті) був призначений єпископом Парижа.
Провідним твором П. Л. визнають "Чотири книги сентенцій", де він зібрав велику кількість цитат і думок отців Церкви, зокрема св. Августина, а також мислителів доби схоластики, серед яких Ансельм Ланський, Абеляр, Гуґо Сен-Вікторський і Граціан, з приводу розуміння Бога, творення, втілення, спокутування, таїнств і есхатологічних тем. Крім того, йому належать "Коментарі на псалми Давидові" і "Зібрання нотаток", присвячених посланням апостола Павла.
У XII ст. були поширені спроби дати систематичний огляд християнських догматів. Серед авторів відомі Гуґо Сен-Вікторський, Гуго Руанський, Петро з Пуатьє та ін. Проте, найвидатнішим творінням із категорії "Сентенцій" вважають "Чотири книги сентенцій" П. Л. Інколи дослідники звертають увагу, що цей твір — то, скоріше, компіляція, а автор не був оригінальним мислителем. Але саме його праця мала надзвичайне поширення і стала предметом для коментарів Бонавентури, Альберта Великого, Фоми Аквінського, Іоанна Дунса Скота і Вільяма Оккама, а читання лекцій з "Сентенцій" вважали необхідним етапом академічної кар'єри у вищих учбових закладах середньовічної Європи.
Твір в стислим і систематичним викладом основних християнських догматів і висновків з них, за якими слідують докази, що базуються на св. Писанні, авторитеті отців Церкви і доводів розуму. Потім спростовуються заперечення, які говорять проти догм, і знаходиться підґрунтя для примирення з позитивною аргументацією св. отців. Створений саме за таким методом підручник був у нагоді для викладання теології. Як свідчить назва, "Сентенції" П.Л. складаються з чотирьох книг. У першій книзі докази буття Божого, головним чином, з космологічної точки зору. Для обґрунтування вчення про Трійцю автор застосовує аргументи з часів патристики, проте вважає, що жоден з них буде безсилим для того, хто не має віри, бо людське слово не здатне адекватно відтворити природу Бога. "... И говорят, верят и постигают, что эта Троица одна и та же по субстанции, или по сущности (essentia), каковая есть высшее благо, что распознано чистейшими умами. Ибо проницательность человеческого ума недостаточна; он не возносится к столь превосходному свету, если только не очищен благочестием веры" (Петр Ломбардский. Четыре книги сентенций // Антология средневековой мысли (Теология и философия европейского Средневековья). В 2 т. - Т. 1. -СПб., 2001. — С. 481). Друга книга присвячена творінню і вченню про янголів. Третя - "Про втілення Слова" - містить в собі христологічне вчення. У ній подані традиційні концепції, проте, на відміну від Абеляра (вплив якого він відчуває), П.Л. надає перевагу вірі та авторитету, а не рацію. У четвертій книзі про таїнства формулює їх сімерічну формулу, що мало велике значення для подальшого розвитку теології.
"Сентенції" П. Л. — це, безумовно, теологічна праця, але в ній досліджуються і теми філософського характеру, які потребують раціонального досвіду мислення. На думку П.Л., до істин такого класу слід віднести існування Бога, творення, безсмертя людської душі. Проте, "Сентенції" мали і певний негативний вплив, бо коло тем, окреслених у книзі П.Л., на певний час звузило царину теологічних і філософських розвідок.
ПІКО ДЕЛЛА МІРАНДОЛА (PICO DELLA MIRÁNDOLA) ДЖОВАННІ
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія філософії» автора Ярошовець В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ПЕТРО ДАМІАНІ (PETRUS DAMIANUS), ДАМІАН“ на сторінці 1. Приємного читання.
