ЕМПЕДОКЛ З АКРАГАНТА
(бл. 490 - бл. 430 до н, е.) - один із представників того напрямку, який в історії філософії отримав назву "натурфілософія Уст. до н. е.". Е. народився і більшу частину життя провів у сицилійському місті Акраганті. Походив із знаного та багатого роду. Брав активну участь у політичному житті і мав чітко означене демократичне спрямування. Відомо, що Е. за життя здобув серед співвітчизників глибокого визнання. Був не менш легендарною постаттю, ніж Пітагор. Він і філософ, і лікар, і поет, і пророк, і учитель, і релігійний проповідник Про його філософські погляди відомо з різних джерел. Перу Е. належали дві суто філософські праці - "Про природу" (2000 віршів) та "Очищення" -твір, який базується на орфічно-пітагорійській доктрині.
Осн. філософські теми Е. розгортає у творі "Про природу". Філософ виступає проти визнання за матеріальне першоначало якогось певного першоелемента і вказує на множинний характер первинних стихій, які утворюють космос. їх існує чотири, і називаються вони "коренями" існуючого: вогонь, земля, повітря і вода. Ці "вічні" елементи він уподоблює божествам: вогонь - Зевсу (інколи Гефесту чи Геліосу), землю - Гері, повітря - Айдоневсу, воду -Нестіді. Ці корені є "вічними", ненародженими та незнищенними. Тобто, Е. застосовує для означення істоти коренів весь той здобуток філологічного, теологічного та філософського характеру, який був створений його попередниками. Водночас, він виступає проти тези ранніх пітагорійців про існування буття та небуття, стверджуючи висновки Парменіда про єдине буття. Це буття, однак, зумовлюється не подобою думки, а фізичними, матеріальними коренями, які начебто заповнюють собою все буття.
Це стає підставою для пояснення змінності в "межах" (зазначена проблема обмеження буття в Парменіда) множинного матеріальними коренями єдиного буття. Саме змішання, розклад і переміна серед частинок космосу (тобто коренів) стають причиною появи різних речей та предметів.
Е. також вказує на певні сили, які зумовлюють процеси змішання, розкладу і переміни - це сили Любові та Ворожнечі (Сварка). Вони відмінні за своєю природою від коренів, але також е "вічними" та одухотвореними "демонами". Це є самостійні чинники космологічних процесів. Цілком імовірно, що вчення Е. про сили підготувало ґрунт для появи вчення Анаксагора про Розум-"Нус", чинника космотворення, принципово відмінного від матеріальної основи буття. Для пояснення утворення за допомогою змішування та розкладу різних форм буття можна навести приклад з фарбами. Різні кольори утворюються від поєднання різної кількості певних типів (коренів) барв.
До істотних розділів вчення Е. слід зарахувати його фізіологічні висловлювання, які стосуються погляди) на єдність всіх частин космосу згідно з вченням про чотири корені сущого, та початки теорії пізнання - реалізація принципу "подібне пізнається подібним". Роз'яснюючи склад та зовнішній вигляд людини, Е. визначає і фізіологічне осердя мислення. Центром мислення він визнавав серце та кров біля серця. Подібне фізіологічне підґрунтя Е. визначає і для діяльності наших відчуттів. Філософ вперше розрізнив п'ять органів відчуттів, які є рівнозначними в набутті знання. Людина сприймає світ довкілля тому, що все є наслідком змішання під проводом сил Любові та Ворожнечі чотирьох коренів. Відтак і в довкіллі, і в людині з її органами відчуттів закладена та ж природа, істота сущого у вигляді коренів. Однак ні відчуттєва, ні розумова складова людини, ні лише їхня сума не спроможні виявити найглибшу цілісність світу, Е. залишається вірним тим релігійним, орфіко-пітагорійським та іншим містичним вченням, які мали на нього вплив під час навчання та формування світогляду.
Т. П. Кононенко
ЕНЕСІДЕМ ІЗ КНОСА
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія філософії» автора Ярошовець В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЕМПЕДОКЛ З АКРАГАНТА“ на сторінці 1. Приємного читання.
