ВИД І РІД
Категорії логіки, якими визначають відношення підпорядкованості між обсягами загальних понять (коасами). Широко застосовувались у Середньовіччі, відіграли значну роль у формулюванні проблеми онтологічного статусу універсалій. Ці терміни були запозичені з пращ Арістотеля "Категорії" під впливом перекладу цього твору Порфирієм і Боецієм. Арістотелівське тлумачення роду (genus) і виду (species) полягало у визначенні їх як вторинних сутностей, що належать лише до першої категорії. Вторинними сутностями Арістотель називав ті загальні поняття, які здатні висловити одиничний предмет, відносно якого будується судження, тому загальне поняття, яке висловлює якість або кількість, не могло бути визначене як В. або Р. Проте Порфирій і Боецій проінтерпретували В. і Р. у значенні усіх десяти категорій Арістотеля та використовували їх як синоніми загальних понять (універсалій). На думку Порфирія, В. і Р. мають загальний статус через свою здатність висловлювати істотні ознаки певної множини предметів. Під впливом цієї настанови Боецій впритул наблизився до проблеми визначення обсягу і змісту загального поняття та розробив актуальні і донині принципи родовидового відношення. Досліджуючи підпорядкованість В. до Р., він наголосив, що найвищий Р. має найбільший обсяг, який не може ніщо перевищити, і найменшу кількість істотних ознак (зміст). Визначаючи Бога найвищим Р. - універсалією, — він приходить до висновку, що увесь можливий спектр ознак притаманний йому потенційно, а тому, з точки зору формальної логіки, в ньому немає жодного заперечення. Така аргументація поширилась у Середньовіччі, зокрема, її використовував Ансельм Кентерберійський, деякі інші "реалісти" та послідовник Боеція Абеляр.
Г. В. Бокал
ГАЗАЛІ АБУ ХАМІД МУХАММАД ІБН МУХАММАД
(1058-1111)-мусульм. філософ, видатний ісламський богослов-містик. Народився і навчався в Ірані, викладав у Багдаді, під час 11-річної подорожі відвідав Дамаск, Єрусалим, Мекку.
Г. змінював свої погляди протягом життя - від ісламської теології ("каламу") до перипатетизму арабомовного ("фалсафи"), потім до ісмаїлізму і, нарешті, до містичного вчення суфізму. При цьому він попереджав, що його потаємні думки містяться не в оприлюднених творах, а лише в трактатах для обраних. Систематизований виклад східного перипатетизму він представив у творі "Стремління філософів", а у праці "Спростування філософів" (або "Непослідовність філософів") доводив нездатність мусульм. перипатетиків побудувати метафізику, яка б не суперечила букві священних текстів (зокрема, догмам про створеність світу, про знання Богом одиничних речей, про тілесне воскресіння). Разом з тим, він був близький до визнання вічності світу та ідеї еманації.
Раціональний метод, за Г., має обмежене застосування у філософії і не дає певності - він тримається зовнішніх властивостей речей, не вникаючи в саму суть істини. Більш схильним було його ставлення до логіки, математики і фізики, з огляду на їх нейтральність до релігії. Проте Г. дійшов до скептицизму стосовно засад причинності. Нема жодної необхідності, щоб із причин випливав наслідок, якщо ж він випливає, то тільки завдяки божественному втручанню. Зрештою такий скептицизм призводить Г. до засудження і відкидання "фалсафи".
Містичне вчення суфізму знайшло втілення у творах Г. "Воскрешения наук про віру" і "Ніша світла", де подається містичне трактування мусульм. закону, перш за все його культово-етичних принципів, а також змальовується універсум у вигляді світової ієрархії, підставу якої складають "темні", матеріальні предмети, а вершину - Чистий Світ, Бог.
Г. суттєво вплинув на подальший розвиток мусульм. думки, отримавши прізвисько "Довід ісламу", а також на формування скептичної течії в європейській схоластиці.
Г. Є. Аляєв
ГРИГОРІЙ НАЗІАНЗІН ГРИГОРІЙ БОГОСЛОВ
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія філософії» автора Ярошовець В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ВИД І РІД“ на сторінці 1. Приємного читання.
