КОРЕТ ЕМЕРІХ
(1919-1991) - австр. філософ, теолог. Проф. Інсбрукського ун-ту, член ордену єзуїтів. Його праці "Основоположні питання герменевтики" (1969), "Що таке людина?"(1973) та ін. відображають трансцендентально-антропоцентричну переорієнтацію неотомізму. Можливість оновлення томістської антропології вбачав у використанні філософської антропології Шелера, Ґелена і Плеснера, а також герменевтичних ідей Гайдеґґера та Ґадамера. Вважав, що лише через детальний аналіз специфіки людського існування можна обґрунтувати традиційні теми томістської метафізики та теорії пізнання.
Вихідною апріорною константою людського буття, за К, є перебування у світі. "Світ" - це сукупність феноменів свідомості, що наділені соціокультурним та індивідуальним змістом. Усвідомлення співпричетності із цілісністю історичного досвіду, який відображається в мові, й отримання бачення буття, людина здобуває через "горизонт світу".
Людина тлумачиться К як складна духовно-матеріальна субстанція, сутність якої виявляється під шаром феноменів. Зрозуміти саму себе людина може лише через своє ставлення до буття, через постійний вихід на зустріч буттю. У "відкритості" й "трансцендуванні", самоподоланні людини щодо Бога, народжується історія. Основою діалогу людини з іншими людьми та її культуротворчої діяльності є духовно-особистісне начало. Мета і сенс людського існування полягає у спогляданні Божественного Абсолюту: відношення до Бога конституює вихідну сутність людини. Релігія, будучи первинішою за філософію, реалізує вільне ставлення людини до Бога.
О. П. Варениця
КОТАРБІНСЬКИЙ ТАДЕУШ
(1886-1981) -польськ. філософ і логік. Народився у Варшаві. У 1912 закінчив Львівський ун-т. Проф. Варшавського ун-ту, акад., президент Польської АН (1957-62). Представник львівсько-варшавської школи аналітичної філософії. Сформулював номіналістичну концепцію "реїзму" (від лат. res - річ), яка нагадує вчення Гоббса про тіла. К. стверджує, що пізнається тільки те, що дійсно існує, а існують тільки "речі". Не існує якостей, відносин, подій, ідеальних та загальних предметів; поняття "річ" тотожне поняттю "зовнішній предмет", або фізичне тіло. Те ж саме стосується суб'єктів-спостерегачів, які також є тілесними істотами, локалізованими в просторі й часі. К. називає свою систему також "конкретизмом" (визнається існування тільки безлічі конкретних тіл) і "пансоматизмом" (заперечується можливість існування нетілесних суб'єктів - "будь-яка душа є тілом"). Застосовує принципи реїзму до семантики: кожному імені (терміну) повинна відповідати реальна річ; загальні імена, а також назви властивостей, відносин, положень речей ("факти") і подій ("акти") повинні розглядатись як метафори або скорочення, які в мові науки мають бути еліміновані. К. також був одним із засновників праксеології як загальної теорії досягнення ефективності будь-якої - розумової чи фізичної - праці. Г. Попов визначав праксеологію як щось середнє між науковою організацією праці та загальною теорією управління. Це не філософська дисципліна, але вона пов'язана з філософією в двох відношеннях: 1) вона узагальнює методологічні закономірності різних спеціальних наукових і технічних дисциплін; 2) вона потребує філософського визначення "практики" (як значно більш широкого, ніж "виробнича праця"), поняття та її ролі в суспільному житті Осн. пращ: "Елементи теорії пізнання, формальної логіки і методології наук" (1929), "Ідея свободи" (1936), "Трактат про хорошу роботу" (1955), "Лекції з історії логіки" (1957) та ін.
Г. Є. Аляєв
КРИТИЧНИЙ РЕАЛІЗМ
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія філософії» автора Ярошовець В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „КОРЕТ ЕМЕРІХ“ на сторінці 1. Приємного читання.
