"ТРАКТАТ ПРО УНІВЕРСАЛЬНУ АЛГЕБРУ"
("А Treatise on Universal Algebra", 1898) - праця англ. математика і філософа А. Вайтхеда. Це піонерська робота в галузі, що сьогодні називається абстрактною алгеброю. Праця є незавершеною спробою об'єднати "різні системи символізму, пов'язані із звичайною алгеброю". Єдиний перший том, що вийшов з друку, являє собою досконалий розгляд числення Г. Грассмана і алгебри логіки Дж. Буля. Ці праці привернули увагу Вайтхеда за свою сміливість в поширенні алгебраїчних методів за традиційні межі числових систем. Вайтхед дав нове формулювання численню Грассмана і використовував його для об'єднання різних галузей геометрії. Теореми проективної геометрії були представлені як наслідки з дефініцій, що містилися в численні. Було запропоновано і певні додатки до загальної структури математики, однак головним результатом варто вважати спробу уніфікації, порівняльна неортодоксальність якої обмежила вплив праці на математиків.
О. А. Зубчик
ТУЛМІН СТІВЕН ЕДЕЛСТОН
(1922-1997) - амер. філософ аналітичного напрямку, зазнав впливу філософії Вітґенштайна. Закінчив Королівський коледж у Кембриджі (1951), викладав філософію в Оксфорді, проф. Лідського ун-ту (1955-59), потім переїхав до СПІА, де з 1965 викладав філософію в різних ун-тах - Мічиганському, Каліфорнійському, Чиказькому, Північно-Західному (Іллінойс) та ін., а також в ун-тах Австралії та Ізраїлю.
У 50-х рр. Т. виступив із критикою неопозитивістської програми обґрунтування наукового знання, запропонувавши історичний підхід до науково-дослідницьких процесів. У 60-х рр. сформулював концепцію історичного формування та функціонування "стандартів раціональності й розуміння", що лежать в основі наукових теорій. Розуміння в науці, за Т., як правило, визначається відповідністю її тверджень прийнятим у науковому співтоваристві стандартам, "матрицям". Те, що не вкладається в "матрицю", вважається аномалією, усунення якої ("поліпшення розуміння") виступає стимулом еволюції науки. Раціональність наукового знання визначається його відповідністю стандартам розуміння. Останні змінюються в перебігу еволюції наукових теорій, витлумаченому ним як безперервний добір концептуальних нововведень. Самі теорії розглядаються не як логічні системи висловлень, а як особливі "популяції" понять. Розвиток науки розглядається Т. подібно до біологічної еволюції. Наукові теорії й традиції піддаються консервації (виживання) та інноваціям (мутації). "Мутації" стримуються критикою й самокритикою ("природний" і "штучний" добір), тому помітні зміни настають лише за певних умов, коли інтелектуальне середовище дозволяє "вижити" тим популяціям, що найкраще адаптуються до нього. Найважливіші зміни пов'язані з заміною самих матриць розуміння, фундаментальних теоретичних стандартів. Наука - це й сукупність інтелектуальних дисциплін, і професійний інститут. Механізм еволюції "концептуальних популяцій" складається через їх взаємодію з внутрішньонауковими (інтелектуальними) і позанауковими (соціальними, економічними та ін.) чинниками. Поняття можуть "виживати" завдяки значущості свого внеску в поліпшення розуміння, однак це може відбуватися і внаслідок інших впливів, наприклад, ідеологічної підтримки чи економічних пріоритетів, соціально-політичної ролі лідерів наукових шкіл чи авторитету в науковому співтоваристві. Внутрішня (раціонально реконструйована) і зовнішня (залежна від позанаукових чинників) історія науки є взаємодоповнюваними сторонами одного ж й того еволюційного процесу. Т. усе ж підкреслює вирішальну роль раціональних чинників. "Носіями" наукової раціональності є представники "наукової еліти", від яких переважно залежить успішність "штучного" добору і "виведення" нових продуктивних поняттєвих "популяцій".
Свою програму він реалізував у низці історико-наукових досліджень. У своїх епістемологічних аналізах Т. намагався уникнути об'єктивістського трактування істини, схиляючись до інструменталістського й прагматистського її тлумачення. Виступаючи проти догматизму в епістемології, проти невиправданої універсалізації тих чи інших критеріїв раціональності, вимагав конкретно-історичного підходу до процесів розвитку науки, пов'язаного з залученням даних соціології, соціальної психології, історії науки та ін. дисциплін.
У своїх пізніх роботах Т. прийшов до висновку про необхідність ревізії традиційних, "гуманістичних" уявлень про раціональність, започаткованих добою Просвітництва: людська раціональність визначається контекстом соціальних і політичних цілей, яким слугує й наука.
В. А. Бугров
УНАМУНО (UNAMUNO) МІТЕЛЬ ДЕ
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія філософії» автора Ярошовець В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „"ТРАКТАТ ПРО УНІВЕРСАЛЬНУ АЛГЕБРУ"“ на сторінці 1. Приємного читання.
