ГОРИЗОНТ
Одне з фундаментальних понять феноменології Е.Гуссереля, що означає мінливе, залежне від інтенцій свідомості, нетематичне (до чого свідомість актуально не звернута) "тло" даності сприйманого предмета. Г. визначається співприсутністю актуально неданого і актуально даного в сприйнятті. Відпочатковим Г. є внутрішня часовість Я (адже усяка даність в актуальному сприйнятті перебуває в потоці на перетині минулого і майбутнього). Такий часовий Г. перетинається з зовнішнім Г., в якому актуально та імпліцитно співіснує все розмаїття "фонових" даних. Актуально людина завжди бачить, наприклад, максимум дві (з чотирьох) стіни будинку, решта ж є лише співприсутніми і актуалізуються лише завдяки руху тіла суб'єкта (конституююча діяльність Я полягає в "злитті" різних Г.). Межею Г. будь-якого предмету є "світ". Г. позначає відкритість часових екстазів екзистенційно інтерпретованих "минулого", "майбутнього" і "теперішнього".
І. В. Бичко
ГОРКГАЙМЕР (HORKHEIÏNER) МАКС
(1895-1973) - нім. філософ і соціолог, один із засновників Франкфуртської школи. Метою філософії XX ст., за Г., є прагнення опору тиску тотальності і авторитарних режимів влади. Нетотожність загального особливому може виявити лише "критична теорія". Пошуки такої критичної теорії провадить очолений Г. Франкфуртський ін-т соціальних досліджень (1930). У статті "Традиційна і критична теорія" (1937) Г. підкреслив, що роль філософії має полягати в постійно новому "прочитуванні" традиційного, через що вона не має бути системою, оскільки досліджуване нею "ціле" постійно змінюється. Після переїзду Франкфуртського ін-ту до США, пов'язаного з встановленням у Німеччині нацистської диктатури, Г. відходить від орієнтації на марксизм як взірець "критичної теорії". У праці "Діалектика Просвітництва" (у співавт. з Г, Адорно) виявляє себе через тотожність, яка ж виступає головною рисою всієї західної культури. Останній період діяльності Г. (праця 1974 "Нотатки з 1950 по 1969 і присмерк") характеризується інтересом до песимістичних міркувань Шопенгауера в дусі "негативної теології" (позитивна непізнаваність абсолюту, через що він присутній лише в нашому бажанні).
І. В. Бичко
ГУССЕРЛЬ (HUSSERL) ЕДМУНД
(1859-1938) - видатний нім. філософ, засновник феноменології; народився в Просніці (Австро-Угорщина, нині — Чехія), навчався в Ляйпцідґському, Берлінському і Віденському ун-тах, вивчав математику і філософію (у Відні), читав лекції в ун-тах Галле, Ґеттінґена та Фрайбургу, за влади нацистів (з 1933) був звільнений від викладання. Початкова версія феноменології викладена в "Логічних дослідженнях" (т. 1-2, 1900-01) - де йдеться про умови формування чистої науки як результату "утримання" ("епохе") від "натуралізму" і "психологізму", зміст якої визначається сферою ідеальних значень, сукупність яких ("царство істин") фіксує будь-яку визначеність речей, будь-яку предметну єдність. Це і є феноменологія, яка внаслідок своєї незумовленості не є теорією, в її межах існування зовнішнього світу є метафізичним питанням, а дослідницьке спрямування орієнтоване на значення (сенс). Останнє не є реальністю і за своїм статусом аналогічне існуванню ідеальних загальних предметів. Головна увага приділяється інтенційному тлумаченню свідомості. Принципово феноменологічний поворот у філософії Г. пов'язує з процедурою феноменологічної редукції (стаття "Філософія як строга наука", 1911), яка висуває на перший план сенсові зв'язки свідомості зі світом і розгляд крізь призму цих зв'язків всього розмаїття стосунків людини і світу. У зв'язку з цим висувається гасло: "назад до речей!", суттю якого є утримання уваги на сенсовій спрямованості свідомості на предмети. Сенсовий зв'язок реалізується тут у потоці феноменів, які не містять у собі відмінності між буттям і явищем (явище тут і є саме буття).
Першою спробою систематизації феноменології була праця Г. "Ідеї до чистої феноменології і феноменологічної філософії" (1913), в якій на перший план висувається поняття чистого пізнання з його ноезоноематичною структурою конституювання феноменологічних об'єктів - феноменів. У зв'язку з цим сфера феноменологічних досліджень розширюється до сфери часовості і пов'язаної з нею проблеми інтерсуб'єктивності. Звідси постає проблема можливості сенсових умов зв'язків індивідів як духовних сутностей-монад (праця Г. "Картезіанські медитації", 1930). В останній (опублікованій вже по смерті Г. у 1954) праці "Криза європейських наук та трансцендентальна феноменологія" проблема інтерсуб'єктивності набирає парадоксального характеру (людська суб'єктивність, з одного боку, є конституюючим світ суб'єктом, а з іншого - існуючим у світі об'єктом). Передумовою інтерсуб'єктивності постає конкретний світ-феномен - "життєвий світ", який є суб'єктивно-співвідносним" світом - "горизонтом" усіх наших цілей і устремлінь, які так чи інакше набувають предметної реалізації. Він постає як непереданий і співвіднесений з нашою суб'єктивністю, яка неперервно "означує" предмети і відношення світу життя. Розвиток природознавства (ще з ґалілеєвих часів) пов'язався з забуванням "життєвого світу" як сенсового фундаменту науки, що неминуче призвело в наш час до кризи європейської науки, що по суті є кризою європейського людства. Адже саме в "життєвому світі" (Lebenswelt) суб'єктивність ученого набуває досвіду сенсовіднесеності до світу. Суть кризи - в диктатурі об'єктивізму, яка спотворила (затьмарила) цінність раціональності, поставивши її над прірвою бездуховності, антигуманності.
По смерті Г. у 1939 у США було створене Міжнародне феноменологічне тов-во, засновники якого видали "Нариси в пам'ять Едмунда Гуссерля" (1940) і поклали початок часопису-квартальнику "Філософія і феноменологічні дослідження", першим редактором якого став амер. учень Г. М.Фарбер. Серед учнів Г. - такі видатні представники світової філософської думки як М. Гайдеґґер, М. Шелер, Р. Інґарден, Н. Гартман, А. Койре та ін. Серед них знаходимо і київського філософа Г.Шпета, грузинського історика філософії Ш. Нупубідзе, рос. філософа О. Лосева, латиського філософа Т. Целмса. З іменем Г. пов'язана діяльність Ґетгінґенської і Мюнхенських шкіл феноменологічної філософії. Активно працюють Архіви Г. у Лувені (Бельгія) і Кельні (ФРН). Лувенський Архів видає багатотомне зібрання творів Г.- "Husserliana".
І. В. Бичко
ГЬОСЛЕ ВІТТОРІО
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія філософії» автора Ярошовець В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ГОРИЗОНТ“ на сторінці 1. Приємного читання.
