АДЛЕР (ADLER) АЛЬФРЕД
(1870-1937) - австр. філософ, психолог і психіатр. Засновник школи індивідуальної психології. З 1902 зближується з З. Фройдом, але поступово відходить від нього, вважаючи, що той перебільшує значення сексуальності та несвідомого. Протиставив психоаналізу Фройда теорію, що обстоює принципи цілісності особистості в певному соціальному контексті.
Осн. твори: "Про нервовий характер" (1912), "Практика і теорія індивідуальної психології" (1920), "Проблеми людської природи" (1929), "Наука життя" (1929), "Соціальні інтереси: виклик людству" (1938).
У теорії неврозів протиставив фройдівському положенню про сексуальну природу неврозів погляд на них як на наслідок впливу на особистість у ранньому віці її формування комплексу неповноцінності. Цей комплекс є наслідком нездатності особистості відповідати нормам, які ставить перед нею суспільне оточення. Причини появи комплексу неповноцінності можуть бути як органічними (вроджені вади), так і соціальними. Засобом подолання цього комплексу є "чоловічий протест" (активність, агресивність) проти жіночих рис характеру. "Чоловічий протест" є механізмом компенсації неповноцінності. Невротичний зміст "чоловічого протесту" проявляється в наявності потягу до влади, загостренні почуття жадібності, появі заздрості, внутрішньої тривоги, зневаги до оточуючих, несправедливості, відсутності почуття задоволення. Наслідком формування "чоловічого протесту" є винайдення невротиком фіктивних причин (які він відчуває як реальність), метою яких є захист від кінцевого психотичного колапсу. Терапія неврозу ґрунтується на розкритті фіктивності невротичного самопочуття. Особистість відновлює здатність до відчуття солідарності з колективом, взаємоповаги в суспільстві і почуття любові в особистому житті.
А. розробляв також теорію сновидінь, виховання дітей і взаємодії статей. У педагогічних питаннях він був прихильником розвитку в дитини почуття власної гідності як основи повноцінного розвитку особистості. Характер людини ініціюється "життєвим стилем", що формується в дитинстві під тиском прагнення самоутвердитись. Подальша розробка соціально-психологічних ідей А. здійснювалась представниками неофройдизму.
І. В. Бичко, М. С. Кириченко
АДОРНО (ADORNO), ВІЗЕНҐРУНД-АДОРНО (WIESENGRUND-ADORNO) ТЕОДОР
(1903-1969) - нім. філософ, один із провідних представників Франкфуртської школи першого покоління. Захистив дисертації про Гуссерля (1924) та К'єркеґора (1930). Після приходу до влади нацистів емігрує до Англії, потім до США, де працює в Ін-ті соціальних досліджень. Спільно з Горкгаймером автор праці "Діалектика просвітництва" (1947), в якій говориться про звільнення людини від природи через панування над нею. Таке "звільнення через панування " є властивістю самого розуму, але не дає справжньої свободи сучасна наука і техніка дають тотальне панування над природою, яке обертається тотальною несвободою. "Просвітницький" розум розкриває суть європейської цивілізації (міф про Одисея, що зумів безпечно прослухати смертельний спів сирен - символ просвітництва, так само як де Сад демонструє "зворотну" логіку ворожої щодо чуттєвості моралі). Історія розуму обертається історією природи. Продовженням "пригод" просвітницького розуму є "Негативна діалектика" (1966), яка, виходячи з понятійного розуміння природи мислення, вказує на діалектичність будь-якого понятійного визначення. Адже визначення не просто констатує наявність предмета, але перетворює буття визначуваного предмета в щось залежне від себе. Звідси задум негативної діалектики як критичного мислення, звернутого на подолання закладених у поняттях тенденцій панування і наголошення на пріоритетності безпосередньо даного перед понятійним. Останнє тлумачиться А. як "неідентичне", "нетотожне" і тому — індивідуальне. Оскільки ж чисто непонятійного мислення не буває, то А. звертає увагу на зображувальні засоби літературної творчості як досвіду зображення нетотожного. Подальший розвиток цієї думки знаходимо на сторінках посмертно виданої праці А. "Естетична теорія" (1970). У ній А. проводить думку про твори мистецтва як витвір раціонального конструювання. Але раціональне упорядкування в мистецтві є по своїй суті індивідуальним, отже є врятуванням нетотожного. Це найбільшою мірою справедливе для сучасного мистецтва, найбільшою мірою вільного від традицій.
І. В. Бичко
АЙДУКЕВИЧ КАЗИМЕЖ
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія філософії» автора Ярошовець В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „АДЛЕР (ADLER) АЛЬФРЕД“ на сторінці 1. Приємного читання.
