"ВСТУП ДО ФІЛОСОФІЇ МІФОЛОГІЇ"
("Einleitung in die Philosophie der Mythologie") - праця Ф. В. И. Шеллінґа, що складається з двох книг: "Історико-критичний вступ до філософії міфології" (1825) та "Вступ до філософії міфології, чи Викладення чисто раціональної філософії". Ця праця Шеллінґа, так само як й інші джерела щодо курсів, які були прочитані ним з філософії міфології, лежить в основі системи філософії міфології, яку паралельно з філософією одкровення Шеллінґ активно розробляв у пізній період творчості. Значення філософії міфології пояснюється тим, що вона не є лише історією міфології (як це намагались представити її критики), але фактично розглядає міфологію, по-перше, як форму мислення, а, по-друге, — як форму становлення буття. Таким чином, філософія міфології становить невід'ємну частину будь-якої філософії, оскільки остання намагається осягнути буття.
Розглядаючи філософію міфології, Шеллінґ розпочинає з аналізу існуючих точок зору щодо природи міфологічного, а також причин виникнення міфології. Всього він виділяє декілька способів пояснення міфології: поетичний (коли міфологія вважається продуктом вигадки чи фантазії), алегоричний (що складається з трьох видів: евгемеричне, моральне та фізичне трактування міфології), філософський та філософсько-філологічний. Головним висновком здійсненого Шеллінґом аналізу є те, що міфологія не є певним винаходом окремих індивідів (чи то поетів, чи перших науковців, чи філософів, чи священиків), а є історичним фактом, який є необхідним моментом становлення і розвитку буття й людської свідомості.
Виникнення міфології Шеллінґ пов'язує з появою політеїзму, чи руйнуванням вихідної форми монотеїзму на чисельні політеїстичні (чи міфологічні) системи. Необхідність подібного пояснення природи міфології випливає із самого поняття Бога (божественного), яке застосовується в ній. На думку Шелінґа, це поняття має бути певним чином дано людині. Причому дано як з точки зору форми (як акт одкровення), так і з точки зору змісту - тобто не як загальний теїзм, а саме як монотеїзм. У цьому сенсі міфологія є собою регресуючим монотеїзмом. Лише з цієї позиції можна пояснити дві невирішальні проблеми, з якими стикались всі попередні викладення специфіки міфологічного. По-перше, виведення міфологічного політеїзму з попередньої єдиної монотеїстичної форми дозволяє пояснити спільності між різними міфологічними системами (міфологіями різних народів). По-друге, завдяки цьому стає зрозумілим, що міфологія дає уявлення не про якісь одиничні й випадкові божественні сутності, а про божественне як необхідний і всезагальний феномен, перед яким схиляється людський дух. Таким чином, монотеїзм виявляється історичною передумовою міфології.
За Шеллінґом, монотеїзм ніколи не існує in abstracto. З чого випливає, що як міфологія, так і політеїзм можуть виникати лише водночас з його носіями, тобто з окремими народами. Історична модель, як вона розбудовується Шеллінґом, виглядає так: первинний акт одкровення пробуджує людську свідомість, яка існує як безпосередня єдність людини і Бога. Згодом, відокремлюючись від Бога і роблячи його своїм предметом, свідомість формує первинне уявлення про нього. Така свідомість ще зберігає свою внутрішню цілісність і є свідомістю єдиного народу (цьому історичному періоду відповідає монотеїзм). Шеллінґ описує її як свідомість єдиного, загального й спільного для всього людства Бога. Після чого монотеїзм регресує в політеїзм, що служить поштовхом до розподілу народів і виникнення міфології. У результаті однією з проблем філософії міфології стає питання про причини розподілу єдиного людства на окремі народи, а також причини появи окремих мов (оскільки, як пише Шеллінґ, виникнення народу невід'ємне від процесу виникнення його мови). Зрозуміло, що такою загальною причиною не може бути будь-яке фізичне явище. Тому описуючи цю причину, Шеллінґ окреслює її поняттям "духовної кризи, яка відбувається всередині людства". Причиною такою кризи виступило прагнення пізнання Бога. Первинна формула "Бог — це Бог" почала наповнюватись змістом, наслідком чого став рух єдиного, неподільного і всеохоплюючого божества. Процес виникнення народів прямо пов'язується Шеллінґом із переходом від неявної свідомості Бога до розвинених форм міфологічної свідомості. У філософії міфології Шеллінґ каже про два можливі способи розгляду міфології. З об'єктивної точки зору вона є реальною теогонією, чи історією міфологічних богів, які відбивають загальний процес становлення Бога у свідомості. З суб'єктивної точки зору (чи в аспекті свого виникнення) міфологія є теогонічним процесом, який постає як експлікація божественного в численних образах окремих богів.
Окреслюючи значення філософії міфології Шеллінґа, слід вказати на чотири основні моменти. По-перше, філософія міфології є необхідною складовою частиною філософії взагалі, як її розуміє Шеллінґ. По-друге, він практично вперше обґрунтовує саме поняття філософії міфології. По-третє, важливим висновком є те, що міфологія породжується не специфічними властивостями тієї чи іншої індивідуальної свідомості, а є результатом процесу становлення колективної свідомості. По-четверте, філософія міфології є першою частиною історії свідомості, через яку відбувається віддзеркалення становлення самого буття (чи історії буття, як історії формоутворень свідомості).
ГАМАН (HAMANN) ЙОГАН ҐЕОРҐ
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія філософії» автора Ярошовець В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „"ВСТУП ДО ФІЛОСОФІЇ МІФОЛОГІЇ"“ на сторінці 1. Приємного читання.
