ТЕТЕНС ЙОГАНН НІКОЛАС
(1736-1807) - представник емпіричного напрямку у розвиткові філософії Просвітництва, характеризував власну філософську систему як "систематичну психологію" і розбудовував її у формі оригінального синтезу різноманітних філософських теорій. До найважливіших "моментів людської природи", які повинна вивчати філософія, він відносив діяльність розсудку, закони мислення та його основні спроможності, волю, свободу, характер людини, природу душі та специфіку її розвитку. Утім, всі ці моменти повинні бути редуковані за Т. до основної сили душі, що дозволяє знайти єдину основу і джерело розмаїття різноманітних психічних спроможностей та актів. Наявність однієї основної сили душі Т. виводив з факту єдності душі. При цьому її зв'язок і інші похідні спроможності душі мають генетичний характер, а отже всі відмінності між основною силою та іншими спроможностями душі мають виключно кількісний, а не якісний, характер. Позитивною, реальною і абсолютною спроможністю душі є діяльність.
Психологія, за Т. є однією з теоретичних гілок трансцендентальної філософії (філософією інтелектуального), поряд з філософією тілесного. До складу філософії інтелектуального разом з психологією включається теологія. При цьому Т. вважав можливим доведення існування Бога завдяки власній інтерпретації космологічного аргументу. Головним внеском Т. у психологічні дослідження стало обґрунтування і практичне застосування аналітичного метода спостереження, а також проголошення необхідності заснування психології виключно на досвіді. Це дозволило Т. дослідити не лише "сили душі" та відшукати "основоспроможність" (Grundvermoegen), розбудувати ієрархію душевних сил, але й продемонструвати можливості застосування цього метода у трансцендентальній філософії. Фактично трансцендентальна філософія у Т. розвивається з одного з розділів емпіричної психології. Ідеалом людини для Т. є такий стан душі, коли всі душевні сили знаходяться у гармонії, що дозволяє постійно удосконалювати діяльнісну спроможність людини. Т. був переконаний в активній природі душі, а також у її спроможності розвиватись й удосконалюватись (Perfek-tibilitat). Тому редукувати філософські погляди Т. лише до вчення про душу не можна, оскільки у його філософії була чітко виражена метафізична спрямованість, містилась власна теорія пізнання, онтологія та етика.
У своїх онтологічних поглядах Т. стояв на позиціях плюралізму, вважаючи, що всі речі складаються з простих субстанцій. До розряду простих субстанцій він відносив і людську душу. Т. виступив з критикою філософії X. Вольфа за надмірну абсолютизацію логічного методу, хоча й визнавав його заслуги в частині розбудови філософії як чіткої системи знань. Головна причина тих непорозумінь, що виникають у метафізиці, на думку Т., полягає в її "забрудненості". Запорукою успіху є "реальність" її понять, які не повинні бути порожніми, а мають бути ясно виведені зі своїх джерел. Цей процес він позначав поняттям реалізації (Realisierung) понять. Тому філософію необхідно спочатку розчистити. Для цього слід точно сформулювати, що саме розуміється під пізнанням, і як воно відбувається. На думку Т., раціоналісти лише "мріють", що можуть перейти від ідей до буття. Насправді, нічого подібного ніколи не відбувається, оскільки ідеї залишаються завжди ідеями. Тому єдиним методом для пізнання світу є не раціоналістичний, а емпіричний метод. Подібно до Дж. Локка, він розподіляє всі наші уявлення на первинні (в яких душа пасивна) і вторинні. Однак, на відміну від Локка, за Т. і ті, й інші уявлення можуть бути спрямовані як на зовнішній світ, так і на саму людину. Широко використовуючи ідеї Д. Юма і справедливо оцінюючи його внесок у розвиток філософії і психології (особливо в частині постановки питання щодо меж психологічного пізнання), Т. здебільшого розвиває їх у зовсім іншому напрямі, що не дозволяє розглядати його як популяризатора юмівського скептицизм)'. Водночас на Т. мали вплив ідеї Ж.-Ж. Руссо, Ж. Л. Л. Бюффона, Е. Кондільяка, К. Гельвеція.
Й.Ґ. Гаман високо оцінив "Філософські досліди" Т. і одним з перших підняв тему впливу філософії Т. на І. Канта. Дійсно, "революційний поворот" до критицизму Канта значною мірою був підготовлений працями Т., Хр. А. Крузіл, М. Мендельсона. Щодо ступеня впливу філософії Т. на кантівський критицизм досі висловлюються протилежні думки, однак сам факт взаємозв'язку між цими двома мислителями видається незаперечним.
Осн. праці Т.: "Думки про деякі причини, чому у метафізиці є лише небагато установлених істин" (1760), "Розгляд найважливіших доказів буття Бога" (1761), "Про різну користь людських знань" (1765), "Про походження мов і писемності" (1772), "Про загальну спекулятивну філософію" (1775), "Філософські досліди про людську природу та її розвиток" (1777), "Про реальність нашого поняття Божественності" (1778-83).
ТРАНСЦЕНДЕНТАЛЬНИЙ
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія філософії» автора Ярошовець В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ТЕТЕНС ЙОГАНН НІКОЛАС“ на сторінці 1. Приємного читання.
