СТОЇЦИЗМ (Стоїки)
(ІІІ ст. до н. е. – ІІ ст. н. е.) - одна з філософських течій пізньої античності, що обґрунтовувала внутрішню незалежність і нездоланність людської особистості в умовах розпаду полісних і ствердження імперських відносин.
Засновником школи С. в Греції був Зенон (336-264 до н. е.) із Кітія. Назва походить від архітектурної споруди - галереї з колонадою в Афінах, де проводив свої заняття Зенон. Як напрям філософії, що містить у собі стиль мислення і спосіб життя, С. представлений трьома періодами:
Стародавня Стоя: ІІІ-ІІ ст. до н. е., представники: Зенон, Клеанф, Хрісіпп. Вони - "вчителі життя", виразники "героїчного песимізму". Вирізнялись твердістю, суворістю, безкомпромісністю поведінки, ригоризмом суджень, аскетизмом життя.
Середня Стоя: II—І ст. до н. е. - стоїчний платонізм, представники: Панецій, Посідоній, Боет. В етичному плані цей етап дещо помірніший в порівнянні з попереднім. Репрезентує греко-римську традиції.
Пізня Стоя: І-ІІ ст. н. е. — римський С, представники: Сенека, Епіктет, Марк Аврелій. Це С, що вмирає; С, що шукає Бога; С, що бореться з християнством і водночас живить його. Цей С. - об'єктивне передчуття нового (християнського) світовідчуття.
Відлуння С. ми знаходимо в еклектиків, гностиків, а історичний резонанс — у світоглядних мотивах доби Відродження.
Теоретична спадщина багатьох із засновників С. не дійшла до нашого часу, а збереглась лише у фрагментах. Проте твори римських стоїків відомі і широко розповсюджені.
Для філософії стоїків характерно еклектичне поєднання різних вчень. їм належить ідея розподілу філософії на три розділи: фізика, етика, логіка. Фізика містить у собі їх погляди на світ і космологію, на богів як учасників космічної держави, на долю, свободу, душу; етика - проповідь ідеалу мудреця в поєднанні з формуванням нового погляду на щастя і шляхи його досягнення. Логіка поділяється на риторику і діалектику. Частини філософії ієрархійно пов'язані між собою і визначають одна одну. Фізика і логіка підпорядковані етиці як серцевині філософії, що має визначити смисл і мету життя. Існуючий космос стоїки порівнювали з єдиним організмом, в якому сутність розлита по всім членам і не існує окремо від них. Вихідним буттям організму є "Первинний вогонь", або вогняне дихання (пневма), що творить все існуюче, в тому числі і людину. Тому "Первинний вогонь" існує водночас і як "інтелектуальне тіло", якому іманентно притаманний Логос. Логос у стоїків - це "Закон" існування природи, людини, суспільства і держави. "Доля — це розум світобудови, закон усього сущого у світобудові", а доля людини є проявом божественного Логосу (і Долі). Щоб діяти розумно, людина має діяти відповідно до божественного Логосу, і на підставі цього вибудовувати свою поведінку. Отже, "фізика" відкриває людині те, що залежить від неї, і те, що не в її владі, тобто залежить від зовнішніх причин, які підпорядковані "розумній необхідності". Той, хто цього не розуміє, марно страждає, люблячи себе, а не свою долю. Мудра людина - це та, що, усвідомивши сутність існуючого, "любить свій фатум". Звідси формулюється низка важливих понять етики, якими слід керуватися: благо, добро, зло, щастя та ін., які стосуються тільки сфери людських відносин (сфери моралі) і не поширюються на те, що не залежить від людини (природа, історичні умови, соціальний статус або економічний стан тощо). До останніх людина має ставитися байдуже. Свідоме культивування в собі стоїчних принципів і моральних пріоритетів допоможе людині дістатися сили духу - фундаменту всіх стоїчних чеснот, — і стану незворушності і байдужості до того, на що вона вплинути не може.
О. В. Александрова
ТАЛЕС З МІЛЕТУ (Фалес)
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія філософії» автора Ярошовець В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „СТОЇЦИЗМ (Стоїки)“ на сторінці 1. Приємного читання.
