ВАСИЛЬ ВЕЛИКИЙ ВАСИЛЬ КЕНІЙСЯКИЙ
(бл. 330-379) - засновник каппадокійського гуртка, захистив моральні та соціальні принципи християнства, заклав підґрунтя чернецтва як моделі християнського життя.
Походить із родини з давніми християнськими традиціями, знаної багатьма святими, починаючи з його бабусі, а закінчуючи сестрою Макриною. Двоє з братів були єпископами: Григорій — в Нісі, а Петро - в Себастії. Навчався в Константинополі та Афінах. Після повернення на батьківщину спочатку викладав риторику, а після прийняття хрещення віддалився від світу і вирушив до Сирії, Палестини, Месопотамії, Єгипту, відвідуючи великих аскетів. Згодом заснував декілька монастирів, для яких написав свої Правила. У 364 прийняв сан священика, а в 370 стає єпископом Кесарії. Був зразковим пастирем, засновником лікарень, притулків для бідних. Вів ідейну боротьбу з аріанами.
Спадщина В. В. складається з полемічних праць з теології, перш за усе -"Книги проти Євномія", що присвячена полеміці з аріанами; трактат "Про Святого Духа"; екзегетичні праці "Шостоднєв" - збірка проповідей, що присвячені шести дням Творення Світу, де звертається до сучасного йому наукового знання; невеличкого трактату "Напучення до молоді про те, як дістати максимальну користь з еллінських писань", який мав на меті підтримати інтерес до античної літератури; першого варіанта "Добротолюбія" — антології духовних текстів, що були підготовлені Орігеном; "Листи", а також "Чотири правила і Малий статут", де визначив критерії християнської моралі, що заснована на любові до Бога і ближнього, а також визначив і описав усі елементи монастирського життя: молитву, сповідь, причастя, роздуми над Святим Письмом, фізичний труд і добродійність.
В. В. відіграв визначну роль у розробці догмата про Святу Трійцю. Він не тільки підтримав висновок Нікейського собору (325) з проблеми співвідношення лиць Отця і Сина, визнавши їх "єдино-сущність", але й філософськи розрізнив їх як "іпостасі". Розмірковуючи над питанням, він розмежовує грец. поняття "усія" (сутність) та "іпостась" (буття виражене і осмислене) на прикладі розведення Арістотелем сутностей першого і другого порядків. Сутність першого порядку - "та, которая не сказывается ни о каком подлежащем и не находится ни в каком подлежащем, как, например, отдельний человек или отдельная лошадь. А вторыми сущностями называются те, к которым как к видам принадлежат сущности, называемые так в первичном смысле, - и эти виды, и их роды; например, отдельный человек принадлежит виду „человек0, а род для этого вида - „живое существо"" (Аристотель. Категории // Сочинения. В 4-х томах. - М., 1978. Т. 2. - С. 55-56). Три іпостасі Трійці мають загальну Божественну сутність. За виразом Арістотеля, - це сутність другого порядку. Звідси формула троїчності, запропонована В. В., така: одна божественна сутність (усія) постає у трьох іпостасях. Отже, в проблемі Троїчності три абсолютні особистості (Бог-Отець, Бог-Син, Бог-Дух Святий вирізняються за походженням (народжений, ненароджуваний, благодатне сходження), за вираженням смислу Божественного буття: Отець - "джерело і винуватець благ", Син -надсилає блага, а Дух - роздає: "Он ведет за руку слабых, совершенствует тех, кто стремится к свету и просвещает очистившихся".
Теоретико-пізнавальна проблематика розробляється В. В. на підставі богословського питання про пізнаваність Божественного Абсолюту. Його попередники в цьому питанні схилялись або до апофатики, або до катафатики. В. В. заперечує проти такої дилеми. Він вказує на діалектичну єдність знання і незнання як у гносеології взагалі, так й у пізнанні Бога зокрема. Отже, Божество не пізнаване у власній сутності, але повідомляє себе у своїх "енергіях", тобто діях, актах, проявах - "теофаніях". Це робить правомірними, зокрема "божественні імена". Наш розум не може наблизитися до Бога, але Бог бере ініціативу на Себе, він Сам наближається до нашого розуму. Способом діалектики, і водночас у християнському дусі, вирішується протиріччя між трансцендентним і іманентним, між пізнаванністю і непізнаванністю Божества.
Говорячи про вклад В. В., не можна не згадати про створену ним літургію, що носить його ім'я і навіть у наш час звучить у православних церквах.
ВИД І РІД
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія філософії» автора Ярошовець В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ВАСИЛЬ ВЕЛИКИЙ ВАСИЛЬ КЕНІЙСЯКИЙ“ на сторінці 1. Приємного читання.
