ДОМІНІК ДЕ ГУСМАН
(бл. 1170-1221) - засновник чернецького Ордену братів-проповідників, членів якого вирізняли сувора моральність і глибокі знання.
Походив зі старовинного кастильського роду. Отримав освіту в ун-ті м. Паленсія. Хист проповідника привів його до Парижу. Згодом обійшов провінцію Лангедок — осередок катарської єресі, проповідуючи Слово Боже, незважаючи на упереджене і вороже ставлення мешканців, намагаючись повернути останніх у лоно істинної віри. У 1206 неподалік Тулузи заснував перший жіночий монастир. Під час хрестового походу проти альбігойців (1208) Д. не брав у ньому участі, продовжуючи проповідницьку діяльність. У 1215 засновує в Тулузі Домініканський Орден. Два роки по тому Д. зі своїми однодумцями організує громади братів-проповідників у Мадриді, Парижі, Болоньї і Римі. Свої останні дні провів у Болоньї на посаді голови капітулу Ордену, який він заснував. Після смерті був зарахований Церквою до лику святих.
Разом з францисканцями домініканці, на відміну від прибічників старих "споглядацьких" форм чернецького служіння, принесли в християнський світ Ордени, які краще відповідали потребам тогочасного суспільства, бо сповідували євангельську бідність і некорисливість. Домініканці були відомі не тільки як проповідники, що намагались ствердити духовну владу над світом і авторитет Церкви (в тому числі достачаючи кадри для Святої Інквізиції), але і як орден інтелектуалів, які присвятили себе теологічним дослідженням. У 1229 домініканці улаштувались у Паризькому ун-ті, де отримали кафедру теології. Згодом у кожному монастирі був свій доктор, а в кожній провінції - дослідницький заклад. Серед найбільш уславлених членів були вчені і філософи Александр з Гельса, Альберт Великий, Фома
Аквінський, містики Мейсгнер, Екхарт Генріх Сузо, митці Фра Беато Анжеліко та інші.
ДРУГА СХОЛАСТИКА
Група католицьких філософських вчень XVI - поч. XVII ст., переважно в Іспанії та Італії, які генетично пов'язані із середньовічним схоластичним арістотелізмом і були теоретичним виразом ідей католицької Контрреформації. На початковому етапі Д. с. (20—50-ті pp. XVI ст.) головну роль відігравали теологи-домініканці, що сформували Саламанкську школу (Франческо де Вітторія, 1480-1546). У подальшому більшість її представників належали до ордену єзуїтів ("Товариство Ісуса"), заснованого у 1540 p. І. Лойолою. Розквіт Д. с. припадає на період з 1560-х до 1610-х - її представляють Педро де Фонсека (1528-1599), Луїс де Моліна (1535-1600), Габріель Васкес (1549-1604), Франсіско Суарес (1548-1617).
Важливою подією стала дискусія навколо ідей Л.деМоліни, який у 1588 р. виступив із книгою про узгодження свободи волі людини з дарами благодаті і Божим передвизначенням. Проти молінізму виступили домініканці, які звинуватили єзуїтів у запереченні Божої волі і руйнуванні Церкви. Сперечання було перенесено у спеціальну Congregatio de auxilis gratiae, при цьому єзуїтів звинувачували у пелагіанстві, а домініканців - у кальвінізмі. У 1607 папа Павло V проголосив, що ані одна, ані інша сторона помилки не роблять.
В ученнях Д.с. завершилася систематизація філософського знання, на підставі якої будувалися методологічні принципи новоєвропейського філософського раціоналізму, етичних і соціально-правових теорій Нового часу. Найбільшим внеском Д. с. можна вважати: в метафізиці - повернення інтересу до проблеми буття, в першу чергу до світу індивідуальних, реально існуючих речей як таких, що мають максимальний онтологічний статус (принцип індивідуації Ф. Оyapeca); у теорії пізнання — дослідження механізмів когнітивної діяльності у процесі пізнання індивідуальних речей; у морально-правових теоріях — увага до комплексу проблем, пов'язаних з індивідуальною свободою людини, моральним вибором; у соціально-філософських вченнях - розробка теорії природного права, проблем соціального статусу особистості, взаємовідносин особистості, суспільства і держави.
Г. Є. Аляєв
ДУНС СКОТ ІОАНН
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія філософії» автора Ярошовець В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ДОМІНІК ДЕ ГУСМАН“ на сторінці 1. Приємного читання.
