ХОЛТОН ДЖЕРАЛЬД
(нар. 1922) - амер. історик і філософ науки, відомий завдяки "тематичному аналізу науки" Народився в Берліні. Викладав у Гарвардському ун-ті.
Концепція X. відповідала потребі доповнити існуючі модель структури наукового знання новим баченням механізму його росту Аби ефективно працювати з проблемами, X. запропонував такий компонент аналізу наукової діяльності як тематичний аналіз Тематичну структуру наукової діяльності, на думку мислителя, може вважати загалом незалежною від емпіричного чи аналітичного зміст досліджень. Ця структура може відігравати головну роль у стимулюванні наукових передбачень.
X. звертав особливу увагу на те, що тематична орієнтації ученого, сформувавшись, звичайно виявляється довготривалою, хоче може змінюватися.
"Тематичний аналіз" спрямований на те, щоб знаходить в науці риси сталості чи безперервності, інваріантні структури, що відтворюються навіть в ситуаціях, названих науковими революціями Вагомим аргументом, що підтверджує дане припущення, на думку X. є "стародавність" більшості тем у науці. Джерела деяких із лежать у міфологічному мисленні і є дуже стійкими до революційний потрясінь. У них зібрані поняття, гіпотези, методи, передумови програми, способи вирішення проблем, — тобто ті необхідні формі-наукової діяльності, що відтворюють себе на кожному етапі.
X. вважає, що одним з істотних результатів тематичного аналізу є знайдена закономірність, згідно з якою альтернативні теми найчастіше пов'язуються в пари. Нові теорії виникають на перетині і при поєднанні принципів конкуруючих позицій. А нові теми з'являються й ідентифікуються в ситуації, коли неможливо зблизити існуючі.
Самі теми, окрім суто наукових ознак, містять у собі й індивідуальні переваги, особисту оцінку тієї чи іншої теорії. Теми регулюють уяву ученого, є джерелом творчої активності, обмежують набір припустимих гіпотез. Застосування "тематичного аналізу" дуже ефективне, вважає X. Воно передбачає поєднання незалежник і доповнюючих один одного напрямки) у науці. Тематичний аналіз дозволяє локалізувати наукову подію в історичному просторі й часі а також звернути увагу на боротьбу і співіснування тем, як не змінюються в часі й просторі. Теми є надісторичними, тобто не залежать від конкретно-історичного розвитку науки.
Це не означає абсолютизації тематичного аналізу. Сам X відмічає неуніверсальність своєї концепції. Разом із тим, тематичний аналіз виводить на вивчення й аналіз науки з-поміж піших сучасною сфер досліджень, в т. ч. дослідження людського сприйняття, процесії навчання, мотивації і навіть вибору професії.
Осн. праці: "Тематичний аналіз науки" (1973), "Що таке антинаука" (1992).
В. А. Бугров
ШВЕЙЦЕР (SCHWEITZER) АЛЬБЕРТ
(1875-1965) - нім. філософ, представник філософії культури, протестантський теолог і місіонер, лікар і музикознавець. Лауреат Нобелівської премії миру (1952).
Осн. праці: "Занепад і відродження цивілізації. Філософія культури. Частина І" і "Культура й етика. Філософія культури. Частина II", що були опубліковані в 1923, "Християнство і світові релігії" (1924), "Містика апостола Павла" (1930).
В етичному вченні Ш. головним є принцип "благоговіння перед життям", що виступає як основа оновлення людства і вихідна точка нової універсальної космічної етики. Критерієм розвитку культури він вважав досягнутий суспільством рівень гуманізму.
Ш. одним із перших (разом зі Шпенґлером і Гейзінґом) приходить до висновку про глибоку кризу європейської культури, виявленням якої є сучасна екологічна криза і низка відчужень людини - від вироблених нею продуктів, від суспільства, від природи. У результаті індивід втрачає своє значення як носія культури, сьогодні він не є економічно вільним, заорганізований, втратив духовну незалежність, став жертвою поверхових суджень, невірних оцінок фактів і явищ, націоналізму, збіднення людських відчуттів.
Невід'ємним елементом культури є етичне вдосконалення індивіда і суспільства. Лише людство, яке прагне до етичних цілей, може повною мірою користуватися благами матеріального прогресу і при цьому залишатися хазяїном положення. Врятувати сучасне суспільство може лише відмова від утилітаристської етики, яка роз'єднує, руйнує людину і природу, і перехід до етики універсальної, яка полягає в тому, щоб виявляти однакове Благоговіння перед життям як по відношенню до власної волі, так і по відношенню до будь-якої іншої. Перший акт людської думки, згідно з Ш., - "Я - життя", тобто "я існую", і міркую про те, що існую. На передній план виводиться не видова, а родова ознака людини, та, що поєднує її з усім світом живої природи: "Я - це життя, яке прагне жити серед життя". Отже, людина опиняється в умовах жорсткого морального вибору, вона повинна вирішити, як їй відноситись до цієї волі до життя (своєї і чужої). Згідно з етики благоговіння, якщо людина сприяє збереженню і процвітанню життя, то вона вчинює природно і правдиво - творить добро, а якщо знищує будь-яке життя і перешкоджає йому - здійснює зло. Це основний моральний принцип етичної системи Ш. Філософ говорить про співчуття до всіх живих істот незалежно від їх положення та ієрархії в природі, як про норму співіснування у світі.
Однією з причин занепаду європейської культури Ш. вважає нездатність сучасної філософії обґрунтувати смисл і цілі людського життя, визначити мету розвитку людства. Філософ висуває як аксіому принципову невиводимість морального закону із закономірностей розвитку матеріального світу. Буття постає перед нами як нескінченне зіткнення, хаос окремих воль до життя, причому одне життя живе за рахунок іншого. Зміст життя можна зрозуміти, виходячи з духовної природи людини, шляхом самопізнання і містичного одкровення, і ці цілі виявляються дуже далекими від ідеалів сучасного споживчого суспільства. Мета життя - у ствердженні і розкритті життя у всій його повноті, як власного, так і життя Універсума (природи, біосфери, світу, космосу). Обов'язок людини - в подоланні розподілу, роздвоєності волі до життя, оскільки воно, щоб забезпечити своє існування, повинне стверджувати себе за рахунок іншого життя. Конкретні способи здійснення цього обов'язку залежать від індивіда, від глибини його морального почуття, сили волі, вмінь, тобто етика Ш. вимагає морально розвиненої особистості. Етика Ш. забороняє застосовувати моральні оцінки до індивіда. Людина може і повинна судити лише саму себе, а інших повинна "тихо прощати".
Етика Ш. містить в собі парадокс. Суспільство - зберігач і відтворювач етичних норм, але творцем їх є лише особистість, свідомий носій культури, який має критичне відношення до всього, що пов'язане зі звичайною мораллю і нормами, прийнятими в тому чи іншому суспільстві. Тому всі переконання і ідеали, які виникають у суспільстві, ми повинні вимірювати мірою нової універсальної етики.
Абсолютний принцип Благоговіння перед життям, таким чином, — дійсне знаряддя проти ілюзорної етики та ілюзорних Ідеалів. Згідно з Ш. єдиним критерієм того, що людина вчиняє правильно, тобто збільшує повноту життя, є не думка суспільства, що виявляється у вигляді покарань або заохочень, у формі матеріальних благ і т. ін., а суб'єктивне відчуття радості буття.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія філософії» автора Ярошовець В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ХОЛТОН ДЖЕРАЛЬД“ на сторінці 1. Приємного читання.
