ТЕОРІЯ МОВЛЕННЄВИХ АКТІВ
Один із напрямів аналітичної філософії] створений наприкінці 1940-х pp. оксфордським аналітиком Дж. Остіном та викладений в його основній книзі лекцій "Як конструювати дії за допомогою слів" ("How to do things with words ").
У Т. м. а. Остін виділяв перформативні (вщ англ. performance - дія, вчинок, виконання) дієслова - тобто такі, що за певних умов здатні анулювати істинність усього речення, перетворюючи останнє на перформативне речення. Саме перформативне речення і становить мовленнєвий акт, який вчиняє дію, а не описує реальність.
Відкриття мовленнєвих актів спростовувало класичну позитивістську картину співвідношення мови і реальності, відповідно до якої мові пропонувалося описувати реальність. Т. м. а. стверджує, що мова пов'язана з реальністю не проективно, а дотично, адже вона стикається з реальністю та є її частиною.
Т. м. а., по суті, була продовженням учення Л. Вітґенштайна про мовні ігри, адже мовленнєві акти розглядалися як частина мовних ігор. Поняття істинності і хибності для мовленнєвих актів заміняється поняттями успішності і неуспішності. Мовленнєвий акт може бути як прямим, такі непрямим.
У 1960-ті роки Т. м. а. Дж. Остіна була продовжена амер. аналітиком та лінгвістом Дж. Сьорлем. У цей же час була висловлена так звана перформативна гіпотеза, відповідно до якої всі дієслова є потенційно перформативними, а тому всі речення являють собою потенційні мовленнєві акти.
В. А. Бугров, О. В. Руденко
"ТЕОРІЯ СПРАВЕДЛИВОСТІ"
("А Theory of Justice", 1971) - основна робота амер. філософа Дж. Ролза, над якою він працював бл. 20 років.
Основним її змістом є спроба філософського обґрунтування політичних свобод, яка спирається, з одного боку на кантівську моральну теорію, а з іншого є формалізацією філософських теорій суспільного договору Нового часу (Модерну). Теорія справедливості Ролза полемічно спрямована проти пануючих в англо-амер. морально-правовій філософії традицій обґрунтування конституційної демократії засобами утилітаризму та інтуїтивізму.
Принципові максимізації блага утилітаризму та релятивізмові інтуїтивізму Ролз протиставляє принципове визнання самоцінності розумного (за Кантом) індивіда та справедливості як чесноти в соціальний співпраці цих індивідів. Принципами, які визначають основну структуру справедливого суспільства, є принцип рівності та принцип різниш: "...Формулювання двох принципів буде таке.
Перший принцип: кожна особа повинна мати рівне право н; щонайширший план рівних основних свобод, і цей план має бути сумісним із подібною схемою свобод для інших. Другий принцип соціальні й економічні нерівності слід залагоджувати таким чином щоб а) можна було розсудково сподіватися на їхню корисність дія кожного й б) вони пов'язувалися з відкритими для всіх посадами і постами". Формальним засобом визначення і визнання цих принци розумними (автономними) індивідами як первинних для конструювання ідеальної конституції "добре впорядкованого суспільства" с первісна позиція, аналогічна природному стану класичних теорії суцільного договору. Але на відмиту від них первісна позиція в "Т. с> є методологічним прийомом, а відтак є виразно позаісторичною Вона характеризується тим, що індивіди перебувають в ній відокремленими від знання про свій конкретний соціальний стан і природи особливості. Цю відокремленість Ролз називає запоною незнання (val of ignorance). Вона забезпечує відсутність особистої чи класово: вигоди при прийнятті рішення про встановлення основної структури суспільства, під якою розуміється сукупність політичних та соціально-економічних інституцій, які забезпечують дієву реалізацію базового принципів рівності і різниці за лексичним ладом ("Жоден принцип не входить до гри, поки не вдоволено (чи не відкинуто) тих, що йому передують"). За запоною незнання розумні та незацікавлені один в одному індивіди мають дві основні спроможності: на життєвий план, згідно з власною концепцією блага, та на чуття справедливості; і володіють всією загальною інформацією. Цього, за Ролзом, достатньо для того, щоб було прийнято такий проект упорядкування суспільства, якій би узгоджував різноманітність доктрин блага і виключав би привілейованість тих чи інших індивідів чи груп. Принципи, прийняті в первісній або початковій позиції, повинні відповідати п'яти основним умовам: бути загальними, універсальними в застосуванні, відомими громадськості (умова гласності), повинними накладати певне упорядкування на конфліктуючі претензії та остаточними.
Вся система принципи) і інституцій, прийнятих у первісній позиції, не є, за Ролзом, еквівалентом конституції певної країни, але чимось на зразок декларації прав, які можуть застосовуватись лише з урахуванням певних конкретних умов, в яких знаходиться те чи інше суспільство. Але вони можуть бути реалізовані, принаймні в сучасних типах суспільного ладу, лише в демократії, яка володіє власністю, або в ліберально-соціалістичному режимі.
Крім принципів формалізованого контрактуалізму, який є основним засобом побудови теорії суспільної справедливості як чесності, "Т. с." розглядає проблеми дистрибутивної справедливості (яка взагалі майже ототожнюється у Ролза зі справедливістю як такою), природи обов'язку і совісті (зокрема, в обґрунтуванні громадянської непокори), моральних почуттів (наперед усього почуття справедливості) і таких класичних моральних вчень як гедонізм, евдемонізм та, як вже вказувалося, утилітаризм, інтуїтивізм і кантіанство. Широко використовуються Ролзом також економічні (зокрема принцип Парето) та психологічні теорії.
Принципи, викладені Ролзом у "Т. с", зініціювали широку дискусію у філософських колах. У своїй подальшій творчості Ролз захищає свою концепцію в цілому і уточнює та доповнює деякі її положення з урахуванням критики на адресу його теорії справедливості.
М. С. Кириченко
ТІЛЛІХ ПАУЛЬ
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія філософії» автора Ярошовець В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ТЕОРІЯ МОВЛЕННЄВИХ АКТІВ“ на сторінці 1. Приємного читання.
