КУАЙН (QUINE) ВІЛАРД ВАН ОРМАН
(1908-2000) - один із засновників філософії "прагматичного аналізу", яка розвинулась у 50-60-хрр. XX ст. як напрямок аналітичної філософії. Працював у багатьох ун-тах світу. Досконало володів багатьма мовами. Брав участь у роботі Віденського кола, в 1932 у Празі познайомився з Р. Карнапом, якому присвятив книгу "Слово та об'єкт" (1960). Впродовж 27 років Куайн працював у журналі "Erkenntnis", заснованому Карнапом та Райхенбахом. Своє життя та наукову діяльність описав на 500 сторінках автобіографії: "Час мого життя: автобіографія" (1985).
У 1932 К. під керівництвом А.Вайтхеда захистив докторську дисертацію на тему: "Логіка обставини: узагальнення принципів математики". З 1934 він працював над темою про роль логіки в обґрунтуванні математики, яку започаткував його вчитель. Про це свідчать праці "Система логістики" (1934), "Математична логіка" (1940), "Елементарна логіка" (1941) та "Методи логіки" (1955).
Заперечуючи догму про розмежування на аналітичне та синтетичне знання, відому ще з часів Канта, К. визначив домінантність проблем значення та істини в аналітичній філософії другої половини XX ст. У статтях "Дві догми емпіризму" (1951) та "Карнап і логічна істина" (1960) К. не погоджувався з переконанням у фундаментальній розбіжності між істинами аналітичними та істинами синтетичними. Його не влаштовувало утворення аналітичних речень, яке ґрунтується на синонімії. Так, речення "Жодна неодружена людина не є одруженою" є аналітичним. Його істинність залежить лише від його логічної форми. Але речення "Жоден холостяк не є одруженим" К. ставить під сумнів. Термін "холостяк" вважається синонімом терміну "неодружена людина". Та чи можна ставити між ними знак рівності?
Радикальний редукціонізм - це переконання, що кожне осмислене твердження еквівалентне деякій логічній конструкції з термінів, що посилаються на безпосередній досвід. Дотримуючись цієї точки зору, емпіристи вважали, що будь-яке синтетичне судження асоційоване лише в одну сферу чуттєвих даних і будь-яку пропозицію можна взяти окремо від інших, та, перевіривши її, підтвердити або спростувати. На думку К., перевірці має підлягати тільки "поле науки" в цілому (звідси холізм К.). Чи не означає це те, що аналітичні речення можуть ставати синтетичними?
К. займався розробкою онтологічної проблематики та проблемами перекладу. У розділах книги "Слово і об'єкт" К. ілюструє своє міркування про те, що значення слів та виразів залежить від їхнього мовного вживання. Переклад із мов племен можна зробити лише за допомогою спостережень, які є однаково доступними для дослідника і для носія мови. Як тільки з'являється в полі зору кролик, носій мови одного з племен виголошує сукупність звуків "гавагай". З деякою обережністю можна порівнювати цю сукупність звуків "гавагай" з висловом "там кролик". Але, носій мови, коли бачить кролика, може мислити собі також сукупність зібраних воєдино частинок кролика, чи взагалі платонівську "кроликовість". Досліднику не залишається нічого іншого, як шукати різницю між одниною і множиною, вдаватися до граматичних тонкощів та допомоги остенсії (вказування).
Отже, мовний опис кількості та ідентичності тісно пов'язаний з пошуком вдалих мовних конструкцій. Міркування дослідника приречені залишатись тільки гіпотезами. Мова виступає як сукупність зафіксованих спостережень, проте формується вона не лише за їх допомогою. За К., ми приходимо до висновку про свою схожість як людини з носієм мови, проектуємо свої концептуальні схеми на поведінку носія мови. Концептуальна схема узагальнює конвенції і контекст. Для того, щоб визначити значення речення, необхідно показати загальні правила його вживання. Поняття істини не фіксує ніяких семантичних характеристик. Вираз має значення, що залежить не від вказування на об'єкт, але від конвенцій і контексту вживання виразу. Речення про один предмет пов'язані з іншими реченнями — про інший предмет, чуттєвий досвід, про закони природи. Так, за К., зображується сітка раціонального досвіду. Він пропонує, аби не термін і не твердження розглядалися як базова одиниця, відповідальна перед чуттєвим досвідом, а ціле науки. Може статись і так, як стверджує філософ, що логічні чи математичні аксіоми будуть переглянуті.
Філософія, за К, представлена пошуком концепції упорядкування реальності речей, вона мусить певною мірою "починати" і тому є нестійкою. Ця нестійкість підкреслюється К коли він у своєму головному творі використовує як епіграф реченні Отто Нейрата: "Ми подібні мореплавцям, які змушені свій корабель перебудовувати у відкритому морі, не маючи змоги поставити його в док, щоб заново зібрати з найкращих частин".
О. А. Зубчик
КУН (KUHN) ТОМАС СЕМЮЕЛ
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія філософії» автора Ярошовець В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „КУАЙН (QUINE) ВІЛАРД ВАН ОРМАН“ на сторінці 1. Приємного читання.
