ЛІОТАР ЖАН-ФРАНСУА
(1924-1998) - франц. філософ, представник постструктуралізму. Автор культового твору "Ситуація постмодерну" (1979), після виходу якого був зарахований до класиків постмодерну, хоча сам таким себе не вважає. Поняття постмодерну, за Л., вказує не стільки на хронологічний, скільки на змістовний елемент розвитку філософії. Сутність філософського методу Л. можна визначити як максимально незаангажоване споглядання досліджуваного феномена - постмодерну, феноменології, психоаналізу тощо. Наслідком такого підходу стає постійна "присутність" Л. в усіх своїх текстах, але ця авторська присутність пов'язана з об'єктивністю запропонованого читачеві аналізу. Саме в такому ключі створені роботи Л.: "Феноменологія" (1954), "Дискурс, фігура" (1971), "Відхилення, починаючи з Маркса та Фройда" (1973), "Лібідінальна економіка" (1974), "Трансформатори Дюшана" (1977), "Варварські інструкції" (1977), "Варварські рудименти" (1977), "Оповідання, що жахають" (1977, у співавторстві з Ж. Монорі), "Могила інтелектуала" (1984), "Розбрат" (1986).
С. В. Куцепал
"ЛОГІКА СМИСЛУ"
("Logique du sens", 1969) - одна з найвідоміших праць Ж. Дельоза, своєрідний маніфест онтології епохи постмодернізму, де змальовується картина світу культури, котрий не має суб'єкт-об'єктного відношення, тобто це світ, де зникає центр, навколо якого ієрархічно організовувався увесь категоріальний апарат традиційної філософії, а тому втрачає сенс традиційний поділ філософії на онтологію, логіку та теорію пізнання. Предметом аналізу в Дельоза постає співвідношення сенсу і мови, мови і філософії, філософії і світу. Пориваючи з традиційною лінією філософування від Платона до Геґеля, де змісти та сенси є попередньо даними, філософ, апелюючи до стоїків, відстоює точку зору, згідно з якою сенси породжуються подіями.
Книга Дельоза є відповіддю на ряд ключових питань: що є смисл?, яким чином можна відчути смисл того, що відбувається навколо нас?, яке співвідношення існує між буттям реального, буттям можливого та "над-буттям" (тобто тим, що є спільним у реальному, можливому та неможливому)?
Онтологія, котра вимальовується в роботі Дельоза, характеризується певними атрибутами - по-перше, вона деперсоналізована; по-друге, — звільнена від суб'єктно-об'єктного відношення; по-третє, -силами, котрі організовують будь-який процес, постають воля, бажання та насолода (задоволення).
Одне з основних, досліджуваних Дельозом понять, - поняття "мова", причому мова, яка внаслідок використання феноменологічної редукції позбавлена будь-яких метафізичних передумов; мова, що є умовою проведення дискурсу, в якій Дельоз намагається дослідити одну з складових мови - смисл. Рухаючись від слова до речення, Дельоз виділяє чотири відношення в реченні: денотація (вказівка на формування матеріальної сингулярності), маніфестація (присутність суб'єкта у висловлюванні), специфікація (зв'язок слова з універсальними чи то загальними поняттями), смисл (те, що висловлюється в реченні, ні до чого не редукована сутність - суто подія, властива реченню).
Вихідною установкою філософа є теза про те, що смисл чи то слів, чи то висловлювань (речень), знаходиться на тому ж суттєвому рівні, що і вся структура мови взагалі, тобто не в "глибині" (там, де мова історично виникає як субстанція людського мислення та засіб передавання інформації), а на "поверхні", в демонстрації та описах проявів "життя і діяльності мови". Дельоз стверджує, що лише ефекти поверхні уможливлюють мову.
Ще з часів античної філософії існує ідея про зародження світу, "організованого космосу", з хаосу. Не оминув цієї ідеї і Дельоз, бо в його онтології чітко прописаний образ "хаосу-космосу", котрий являє собою символ чистого становлення, при цьому це становлення є аналогом свідомості в стані безумства (яскрава ілюстрація — світ Задзеркалля в Л. Керрола, коли абсолютно неможливо відрізнити "до" від "після", "більше" або "менше", "зменшуватися" або "збільшуватися"); або світу, де будь-яка тотожність "Я", Бога та світу зникає.
Мова стає можливою лише завдяки події, а подія тільки тому вважається подією, що з неї починається дещо нове, в ідеальній події містяться в "згорнутому" вигляді різні варіанти розвитку. Одним з активних учасників подій стає парадокс, бо саме завдяки йому предмети та речі світу виникають у результаті сигніфікації, коли народжується ім'я, котрому не передує буття того, що іменується, як реальне або хоча б можливе, а смисл поєднаний з парадоксом, оскільки є неіснуючою сутністю.
Також Дельоз відмовляється від однолінійного тлумачення часу. Він виділяє Хронос (теперішнє і лише теперішнє для речей та їх положень), а також Еон (лінія минуле-майбутнє лише для подій).
С. В. Куцепал
"ЛОГІКО-ФІЛОСОФСЬКИЙ ТРАКТАТ"
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія філософії» автора Ярошовець В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЛІОТАР ЖАН-ФРАНСУА“ на сторінці 1. Приємного читання.
