"ЩО ТАКЕ ФІЛОСОФІЯ?"
("Qu'est-ce que la philosophie?", 1991) - книга франц. дослідників Ж. Дельоза та Ф. Ґваттарі. Репрезентовані в ній погляди на філософію та її історію, розгортаються в межах постмодерного дискурсу.
Традиційне уявлення про "вічну" філософію замінюється ідеєю філософського становлення. Філософії! розглядається як креативна діяльність, що розгортається в просторі, а не в часі (як це бачимо в традиційних історико-філософських побудовах).
На думку авторів, філософія не є ані рефлексією, ані спогляданням, ані комунікацією, вона постає як мистецтво формування і винайдення концептів. Завдяки цьому по-новому ставиться питання про застосування або користь філософії. Творенням нових понять займається філософ, майстерність якого надає існування розумовим сутностям. Концепти як власне філософські творіння репрезентують одиничне, позаяк сама творчість завжди унікальна і пов'язана з філософом як із людиною, що не довіряє чужим концептам, а продукує власні. Хоча і мистецтво, і наука, і філософія мають творчий характер, лише філософія здатна створювати концепти у строгому розумінні.
Дана книга репрезентує одну з особливостей постмодерної загальнокультурної ситуації, а саме, намагання філософії мислити себе в термінах архітектури. Використання просторових метафор дозволяє Дельозу та Ґваттарі розглядати історію філософії не як лінію розвитку, а як площину, що постає як "префілософський план", на якому існують "концептуальні персонажі" та "філософські концепти", зрозумілі як смислові єдності. В їхньому розумінні філософії] виступає як становлення, а не історія, як співіснування планів, а не послідовність систем. Вона працює в "плані" та філософського часу, що не залежить від трансцендентних реальностей і часу як такого. Філософське мислення - це мислення просторове, відтак його основні жести — "детериториалізація" та "ретериториалізація". Замінюючи уявлення про "вічну" філософію ідеєю філософського становлення, автори реалізують некласичний підхід до історії філософії.
О. П. Варениця
ЮНҐ (JUNG) КАРЛ ГУСТАВ
(1975-1961) - швейц. психолог і філософ. Почавши наукову діяльність під керівництвом Блейлера, Ю. приєднується до психоаналітичного вчення З. Фройда (1906). Проте наукові незгоди з Фройдом скоро (вже у 1913) призводять до повного розриву з творцем психоаналізу. Президент Міжнародного психоаналітичного тов-ва. Заснував Цюріхську школу "аналітичної психології". Розробив психоаналітичну методику аналітичного експерименту. Ввів до психоаналітичної науки поняття "комплекс".
Осн. роботи: "Психологія раннього dementia praecox" (1907), "Трансформація і символи лібідо" (1911), "Психологічні типи" (1921), "Психологія несвідомих процесів" (1927), "Про психологію несвідомого" (1943), "Eon" (1951), "Психологія та алхімія" (1952).
Ю. не приймав Фройдову провідну ідею "пансексуалізму" і не погоджувався з його універсалістською спробою пояснити походження усією культури і творчості людини на основі "едіпового комплексу" та ідеї "сублімації". Натомість Ю. робить спробу пояснити увесь зміст несвідомого життя людини на основі розширеного -"енергетичного" - тлумачення "лібідо" як розмаїтого вияву єдиної енергії. Психічна патологія, за Ю., коріниться у своєрідній "регресії лібідо", її "поверненні до архаїчних образів і переживань". Несвідоме, в розумінні Ю., є результатом витіснення зі свідомості не лише суб'єктивно-індивідуального її змісту, а головним чином "колективного" (і безособового) змісту. Ці "образи" (архаїчно-міфологічні фантазії людей) Ю. називає "архетипами" - корелятами інстинктів - інваріантними для всіх чагів і культур. Всі ці архетипи неможливо раціонально, дискурсивно осмислити і виразити в мові, вони підлягають лише тлумаченню. Сукупність архетипів, як вроджений людині досвід минулих поколінь, виступає, за Ю., основою духовного життя. Свідоме та несвідоме взаємодіють та доповнюють одне одного. Архетипи знаходять свій прояв у міфах, релігіях, фольклорі, художній творчості, сновидіннях, невротичних симптомах і т. д. Символи міфи та будь-які релігійні вчення дають свідчення дійсного виявлення сутності людини.
У питанні про субстанцій ну природу архетипів Ю. посилається на біогенетичний закон Мюллера-Геккеля про повторення філогенетичних властивостей в онтогенезі окремого індивіда. Для терапії психічних патологій Ю. пропонує "постачати" індивідуальну свідомість адекватними тлумаченнями архетипічної символіки для полегшення процесів індивідуалізації. Структура особистості, за Ю. складається з "Я", "тіні" як сукупності витіснених уявлень про саму себе, "самості" як самопізнання сенсу життя, "аніми" як джерела пестощів і потягів, та "анімусу" як джерела незаперечних суджень. Метою психоаналітичної терапії є виявлення архетипів по відношенню до "Я". Ю. започаткував типологію характерів, що ґрунтується на переважанні певних здатностей - мислення, чуттєвої сфери, інтуїції, а також розрізнення особистостей за їх внутрішньою спрямованістю: екстравертна та інтровертна.
Однією з центральних тез соціального розділу філософсько-психологічного вчення Ю. є думка про те, що розповсюдження тоталітарних ідеологій є результатом занепаду релігійної основи суспільства, що і призводить, у свою чергу, до насилля.
Ю. розглядав аналітичну психологію не лише як один із напрямків сучасної психології, але як "західну йогу", як "шлях звільнення". Вважав попередниками свого вчення алхімію та гностицизм. Від психологічного вчення Ю. переходить до розробки вчень, що пояснювали б парапсихологічні явища. Характерною для Ю. спроба поєднати науковий і ненауковий (містико-ірраціональний підходи у своїх дослідженнях. Зокрема, Ю. запропонував ідею "акаузальних синхронних зв'язків", яку він розумів як позачасовий значущий зв'язок подій, пов'язаних не причинно, а саме синхронно Останнє, за Ю., і визначає взаємодію мозку і психіки. Звідси архетипи визначаються у своєму існуванні аналогічними існування "світу ідей" Платона. Посилаючись на "напередвстановлену гармонію" Ляйбніца, Ю. висновує про існування позачасової, синхронно когерентні між фізичними подіями і ментальними станами. Вплив] Ю. зазнали письменники Т. Манн, Г. Гессе, фізики В. Паулі Е. Шредшґер, історики культури К. Кареньї та М. Еліаде.
І. В. Бичко
ЯСПЕРС (JASPERS) КАРЛ
(1883-1969) - відомий нім. філософ вважається засновником нім. екзистенціалізму. Почав творчу діяльність як лікар-психіатр (1908), згодом - психолог (1916) у Гейдельберзькому ун-ті. Потім (з 1921) захоплюється філософією. У 1932 Я видає тритомну працю "Філософія", де обґрунтовує ряд висновків, ще визначили екзистенціальність його подальшої творчості. У 1937 Я усувають від викладання філософії (через дружину євр. походження); до якої він повернеться лише в 1945 (Базельський ун-т).
Буття, за Я., виступає в трьох головних виявах: предметне "буття-у-світі"; "екзистенція" - принципово непіддатна "об'єктивації чи раціоналізації"; "трансценденція", або "всеохоплююче", що é неосяжною й недосяжною "межею" усякого буття й мислення Пізнання предметного аспекту буття дає людині "орієнтації у світі" але за наявності "межових ситуацій", що ставлять людину перед загрозою моральної, інтелектуальної, фізичної загибелі (хвороба втрата рідних, обвинувачення, смерть та ін.), людське пізнання проривається до екзистенціального рівня буття, яке починає виявлятися крізь предметність повсякденного світу. Центральним поняттям екзистенціалізму Я. є "комунікація", за допомогою якої реалізується співвіднесення екзистенції між собою. Втрата такого співвіднесення, стану інтимно-особистісного спілкування і є тим, ще називають злом (моральним, соціальним або інтелектуальним), яке с своєрідною "глухотою" до іншої "екзистенції", що виявляє себе в нездатності до дискусії, у фанатизмі, в масовому знелюдненні.
Дослідження історичних особистостей, які були психічне хворими, Я. називає "патографією" (грец. patos - страждання + grapho - пишу). Я. здійснив патографічні описи багатьох видатню особистостей, зокрема, А. Сгрінберга, В. Ван Гога, Е. фон Сведенборга Ф. Гельдерліна, Ф. Ніцше.
І. В. Бичко
ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ФІЛОСОФІЇ
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія філософії» автора Ярошовець В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „"ЩО ТАКЕ ФІЛОСОФІЯ?"“ на сторінці 1. Приємного читання.
