ФРОЙД (FREUD) ЗИГМУНД
(1856-1939) - австр. лікар-психіатр, родоначальник психоаналізу. Фахове формування Ф. як невролога відбувалося в ін-ті віденського фізіолога Е. фон Брюке, психіатричну ж підготовку він отримує на стажуванні в знаменитого психіатра Ж.-М. Шарко в клініці Сен-Петрієр (біля Парижа). Працюючи над роботою "Дослідження істерії" (1895) разом із віденським ліїсарем Й. Брейєром, Ф. розробляє свій "катарсичний метод" (орієнтований на "витіснених" із пам'яті подій життя пацієнта), тут формуються уявлення про наявність несвідомого, відмінного від свідомого, в психіці людини, про психічні механізми "витіснення" і "захисту". Проте "катарсичний метод" Ф. на цей час розумні як ефективний лише для лікування істерії, причину якої він вбачав у сексуальному спокушанні. Тільки дещо пізніше Ф. замінює травму спокушання теорією Едіпова комплексу, що вказує на фантазійний характер спокушання. Але основна ідея психоаналізу формується з публікацією "Тлумачення сновидінь" (1900). Сновидіння, за Ф. є символічним виконанням якогось "репресованого" ("витісненого") минулого бажання, при цьому розглядається як специфічна форма мислення. Зміст сновидіння є ніби "перекладом" цього бажання іншою мовою. Так закладається основа психоаналізу. У "Психопатології повсякденного життя" (1901) Ф. інтерпретує помилкові дії (описки, обмовки та ш.), а в 1905 виходить "Дотепність та її відношення до несвідомого", де підкреслюється фундаментальна функція сексуальності в розвитку людської психіки і важлива роль сенсу, підпорядкованого законам несвідомого синтаксису, яким "навантажені" дотепи - адже дотеп враховує захисні механізми Я, що він їх прагне перехитрувати. До цього ж періоду належать і "Три нариси теорії сексуальності", в яких Ф. розгортає свою теорію лібідо, ще спирається на відкриття дитячої сексуальності; адже сексуальність н" зводиться до самої лише генітальної функції, але включає в себе певні збудження і дії, що існують вже в дитинстві. У цей же період виникають незгоди з першими послідовниками Ф. - А.Адлером і К. Г. Юнґом у які закінчуються повним розривом. На цей час (в роки першої світової війни) припадає формування концепції метапсихології, в якій Я трансформується ("розщеплюється") на окремі об'єкти. У праці "По той принципу задоволення" (1920) на первісну топічну модель особистості (несвідоме, передсвідоме, свідомість) накладається нова модель, яка, хоч в цілому і відповідає первісній, але виявляється в ряді моментів незбіжною з нею - Воно (ід), Я (его), Над-Я (супер-его), - тут вирізняються тісно пов'язані між собою топічний, економічний і динамічний аспекти, які власне й утворюють метапсихологію. Ф. все ближче і ближче поєднує психологію індивідуальну з соціальною, з долею людства взагалі. У праці "Тотем і табу" (1913) Ф., спираючись на теорію Едіпова комплексу, робить спробу пояснити виникнення перших суспільних заборон ("табу"), а звідси — моралі і культури. Сам Едіпів комплекс Ф. виводить з міфу про "первісну Орду", члени якої вбили батька, що викликало в них комплекс винуватості і, відповідно, заборону на вбивство батька ("тотема") і оволодіння матір'ю. Проте, обмеження агресивних потягів породжує феномен мазохізму і потяг до смерті (до стану "зняття" психологічної "напруги", тобто — до повернення живого організму до неорганічного стану). Остання (кін. 30-х рр.) праця Ф. "Людина на ймення Мойсей і монотеїстична релігія" присвячена спробі психоаналітичного тлумачення релігії.
І. В. Бичко
ФРОЙДИЗМ
див. Психоаналіз.
ФРОММ (FROMM) ЕРІХ
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія філософії» автора Ярошовець В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ФРОЙД (FREUD) ЗИГМУНД“ на сторінці 1. Приємного читання.
