КОНТ (COMTE) ОҐЮСТ
(1798-1857) - франц. філософ, засновник філософії позитивізму і соціології. Навчався у Вищій Політехнічній школі (Париж), де вивчав математику, астрономію, фізику. У 1817-24 К. був секретарем і учнем К. А. Сен-Сімона, в якого запозичив ряд Ідей, своєрідно витлумачив їх, а саме: три стадії духовного і суспільного розвитку, поняття "позитивного" як вищого соціального і мисленого стану, класифікація наук тощо. З 1826 до 1848 - викладає свою, "позитивну філософію", тим самим популяризує її. Після 1848— 49 у діяльності К. починається 2-й період творчості - створено вчення про "нову церкву" позитивізму з особливим культом Людства, яке успіху не мало. Основні ідеї позитивізму К. виклав у працях "Курс позитивної філософії" (т. 1-6, 1830-42), "Дух позитивної філософії". Соціально-політичні погляди представлено в "Системі позитивної політики" (т. 1-4, 1851-54). Також К. написав "Календар позитивізму", "Катехізис позитивізму", "Бібліотека позитивізму" та ш.
За К., людський дух у своєму розвитку проходить три стадії: теологічна або фіктивна, метафізична або абстрактна і наукова або позитивна. Теологічна стадія характеризується пануванням релігійного світогляду. Людський розум прагне до абсолютного знання, до пояснення різноманітних явищ втручанням надприродних факторів, які уявляються за аналогією з ним самим - божества, духи, ангели тощо. Теологічна стадія проходить три етапи: фетишизм, політеїзм і монотеїзм. Метафізична стадія характеризується прагненням до абсолютного знання про світ. Але пояснення явищ світу досягається заміною надприродних факторів "відокремленими абстракціями", метафізичними "першосутностями", "силами", "початковими і кінцевими причинами" речей.
Позитивна стадія характеризується тим, що людський розум, визнавши неможливість досягнення "абсолютного знання, відмовляється від дослідження походження й призначення Всесвіту", пізнання абсолютних начал, перших і кінцевих причин, сутності всіх явищ. Людський розум відмовляється і від теологічних, і від метафізичних претензій і питань і спрямовує себе на дослідження позитивного знання, накопиченого окремими науками.
К. визначає зміст слова "позитивне" як "реальне", "корисне", "достовірне", "точне" і "позитивне". Ці ознаки протиставлені "химерному", "нецінному", "сумнівному", "смутному" (тобто нечіткому) і негативному. Уся метафізична стадія, тобто вся історія філософії, є "химерною", "нецінною", "сумнівною", "смутною", "негативною". Тому потрібна реформа філософії, унаслідок якої вона постане як "реальне", "корисне", "достовірне", "точне", "позитивне" знання. Позитивна філософія - то "продовження і реставрація загального, простого, здорового глузду". Таке прагнення може бути здійсненим лише за орієнтації філософії на науку. Філософське пізнання повинно звільнитись від усіляких "метафізичних" інтерпретацій - світоглядних, аксіологічних тощо. Усю "традиційну" філософію як "метафізичну" необхідно замінити безпосередньо спеціальними науками. Красномовним є вислів К.: "Наука — сама собі філософія". Позитивна філософія строго спирається на факти. Факт розуміється як те, що безпосередньо спостерігається чи переживається. Науки спостерігають і описують те, що відкривається у досвіді, тобто факти. Але факти розташовуються в такому порядку, щоб їх можна було легко охопити, що і становить предмет усіх наукових теорії. Проте накопичення фактажу ще не створює науку. "Основний характер позитивної філософії виражається у визнанні всіх явищ підкореними незмінним природним законам, відкриття і зведення числа яких до мінімуму і становить мету усіх наших зусиль...". Закони К. розуміє як повторюваність і послідовність зв'язків і відношень між явищами. Іншими словами, наука розглядає факти як такі, що співіснують ("статична оцінка") і слідують один за одним ("динамічна оцінка"). Пов'язані й об'єднані таким чином явища приводяться у відповідність із загальними принципами, які К. називає законами. Закони (або принципи) є дійсними фактами, але більш загальними й абстрактними ніж ті, зв'язок яких вони повинні утворити". Установивши закони, ми можемо пояснити окремі факти і передбачити майбутні явища, тобто знати, щоб передбачити. Але ми пізнаємо лише "поверхню" дійсності, лише явища, лише факти досвіду, а не їх сутність, оскільки закони — це зв'язки й відношення між ними. Закони відповідають на питання "як?", а не "чому?". Наука лише описує дані досвіду, а не пояснює їх. Філософія ж зберігається як така дисципліна, завдання якої зводиться до систематизації, об'єднання окремих наук і зведення їх до єдності.
К. здійснює класифікацію наук, принципово розмежувавши теоретичне і прикладне знання. Але він досліджує лише теоретичні науки, які розподіляються на абстрактні та конкретні, або описові (мінералогія, іхтіологія тощо). Під класифікацію підпадають абстрактні науки, причому лише природничі, оскільки вони прагнуть до відкриття законів, на яких ґрунтуються різноманітні класи явищ природи. Лише абстрактні науки досягли рівня позитивної стадії. Ключове правило класифікації - принцип сходження від простого до складного, від абстрактного до конкретного. Принциповий лінійний ряд наук має вигляд строгої ієрархії: математика (аналіз, геометрія, механіка), астрономія, фізика, хімія, біологія, соціологія, а згодом К. вирізнить ще одну науку - позитивну мораль або антропологію. Вкрай важливого значення К. приділяє "соціальній фізиці" або соціології, яку, як і саме поняття, започатковано ним. Завдяки К, соціологія вперше була розбудована як наукова система. Він переконливо довів необхідність вивчення соціальних законів і дав теоретичне обґрунтування соціальної теорії. Потрібно зазначити, що структура основного дослідження К. "Курс позитивної філософії" така: том І - Математика; том 2 - Астрономія і фізика; том 3 - Хімія і біологія; томи 4—6 — Соціологія.
КУЗЕН (COUSIN) ВІКТОР
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія філософії» автора Ярошовець В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „КОНТ (COMTE) ОҐЮСТ“ на сторінці 1. Приємного читання.
