ШАН ЯН
(або Гунсунь Ян) - найвпливовіший із засновників легізму, перший радник циньського царя Сяогуна, який запропонував: замість озиратися на ідеали стародавності й жалкувати за втраченими традиціями, треба здійснити радикальні реформи. Послідовники Ш.Я. втілили його вчення у трактаті "Шанцзюньшу" ("Книга правителя волості Шан"), що датується ІІІ ст. до н. е. і складається з 26 глав. Сима Цянь стверджував, що йому належить вираз: "Розумна людина створює нові закони, а дурна законам підкорюється". Закон, у тлумаченні Ш.Я., - це встановлений правителем припис, що регламентує обов'язки абсолютно всіх підлеглих та визначає систему покарань для тих, хто не виконав належного. Сяогун цілком довіряв Ш. Я., й через це він мав надзвичайні повноваження. Впроваджені реформи були надзвичайно непопулярні, адже через них було зруйновано звичний патріархальний лад. Під заборону потрапили не лише спільне родинне життя (тобто таке, коли в одному домі мешкали декілька поколінь братерських родин), але й родинна вірність та взаємозахист. Доноси активно заохочувались, а будь-яка підтримка і допомога "злочинцям" карались надзвичайно суворо. Заборона накладалась не лише на протизаконні дії, але й на нелояльні думки та висловлювання. Населення мусило дотримуватись жорстких правил пересування країною, сплачувати значні податки й виконувати виключно суспільно-корисну діяльність. Серед позитивних реформ слід відзначити уніфікацію мір ваги, розміру та принципів роботи апарату чиновників. Завдяки агресивним діям Ш.Я. цар Сяогун значно збільшив свої володіння і щедро обдарував свого першого міністра. Але після смерті правителя і сходження на престол наступника численні люті вороги Ш. Я. стратили його разом із усією родиною. Та як не дивно, смерть реформатора не призвела до відмови від впроваджених ним новацій. Тому деякі дослідники схильні вбачати спадковість між державною діяльністю Ш.Я. та Цинь Ши-хуанді, який, поза сумнівом, симпатизував лепетам. Згідно свідчень Оонь-цзи, царство Цинь вирізнялось з поміж інших кит. країн низьким цивілізаційним рівнем: люди ігнорували правила пристойності, не виявляли цікавості до мистецтва, науки та освіти. Звичайно, конфуціанець не міг не ставитись упереджено до царства, де представники його філософської школи не просто зазнавали гонінь, але й масово страчувались, проте така оцінка напевно не була безпідставною. Зокрема, легіст Хань Фей-цзи переповідав, що Ш. Я. буцімто радив Сяогуну наказати знищити "Шу цзін" і "Ши цзін" як шкідливі, не потрібні для суспільства. Вочевидь не випадково занепад династії Цинь співпав із поступовим поглинанням легізму конфуціанством. У трактаті "Шанцзюньшу" обґрунтовано концепцію рівності усіх членів суспільства (окрім правителя) перед законом, доцільність державного втручання в абсолютно усі сфери життя людей, необхідність зосередження суспільства на розв'язанні проблем землеробства та війни.
ШЛЯХЕТНИЙ ВОСЬМИСКЛАДОВИЙ ШЛЯХ
Фундаментальне для філософії буддизму пояснення етапів, що ведуть до звільнення від страждань. Ш. В. Ш. поділяють на три етапи: перший - мудрість, другий - моральнісність, або дотримання обітниць, третій - зосередження. До мудрості належать: 1) правильне бачення - осягнення Чотирьох Шляхетних Істин; 2) правильна рішучість - це твердий намір досягти звільнення від дукги. До моральності належать: 3) правильне мовлення - це контроль за висловлюваннями (уникати брехні, наклепів, грубощів); 4) правильна поведінка - це утримання від невірної дії (виконання обітниць, кількість яких для ченців є максимальною, а для простих членів буддійської громади - мінімальною); 5) правильний спосіб життя - це отримання засобів до життя чесним шляхом (утримання від торгівлі алкоголем, наркотиками, зброєю, людьми, тваринами, від заробітку, пов'язаного з обманом і навіюванням). До зосередження належать:
6) правильне зусилля - це постійні вправи з буддійської йоги;
7) правильна спрямованість пам'яті - це цілковитий і неухильний контроль над усіма психоментальними процесами (виокремлюють два методи: шаматха - заспокоєння свідомості, позбавлення від афектів, та віпашьяна - аналітичне споглядання, культивація позитивних та відкидання негативних, з точки зору буддистів, станів свідомості); 8) правильне зосередження (самадгі) — досягнення граничної форми споглядання за котрої зникає розрізнення між суб'єктом споглядання, об'єктом споглядання та процесом споглядання.
ШЛЯХЕТНІ ІСТИНИ БУДДИЗМУ
Головні постулати буддизму, в яких акумульовано стислий виклад основ буддійського вчення. У Першій зі Ш. І. Б. постулюється, що усе є стражданням (дукгою). Народження - страждання, хвороба - страждання, смерть — страждання. Єднання з неприємним і небажаним — страждання, розлука з приємним і бажаним - страждання. Дукга завжди самовідтворюється прагненням її подолати. Чого не досягла б жива істота, вона завжди приречена на дукгу через незворотність знищення всього існуючого. Страждання, згідно вчення раннього буддизму, неспростовно супроводжує життя всіх живих істот: людей, рослин, тварин і навіть ведійських богів, які, до речі, не заперечувались. Згідно Другої Ш. І. Б., джерелом страждання є жага народження (трішна). Причиною дукги є прагнення і бажання життя у найширшому розумінні - приречений на невдоволеність потяг до оволодіння прийдешнім до перебування у ньому. Але набуте здійснення себе у певній тривалості часу є оманливою реальністю, що не здатна задовольнити й лише розпалює жагу народжуватись і жити. У Третій Ш. І. Б. повідомляється, що звільнення від дукги можливе. Йдеться про можливість досягнення нірвани. Попри те, що страждання супроводжує усі прояви буття і виглядає його неодмінною складовою, воно може бути знищеним завдяки зникненню його причин. У Четвертій Ш. І. Б. Будда Шак'ямуні проголосив, що існує шлях, що веде до звільнення від страждань, тобто Шляхетний Восьмискладовий Шлях.
Розділ 2. Антична філософія
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія філософії» автора Ярошовець В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ШАН ЯН“ на сторінці 1. Приємного читання.
