ГЕСІОД
За Геродотом Г. був сучасником Гомера. Проте зафіксовані у творах впливи творчої спадщини Гомера дають підстави визначати час розквіту Г. близько 700 до н. е., чи поч. VII ст. до н. е. Народився в місті Теспій у Бестії. Все життя провів у центральній Греції, переймаючись турботами хлібороба. Його вважають засновником дидактичного епосу як літературного жанру. Саме Г. впорядкував мітопоетичне розмаїття давніх греків у цілісний виклад поставання світу. Збереглися три осн. праці, які засвідчені іменем Г.: "Теогонія", "Праця і дні" та "Щит" (Геракла). Для розвитку філософського письменства найбільшого значення набула саме "Теогонія" - "Походження богів", або ж "Родовід богів". Вагомою рисою цієї праці є вже чітко означене спільне мітологічно-космологічне конструювання уяв та представлень свідомості про походження світу (космосу), проте, ще як родоводу богів. "Саме оповідання починається словами: „У первопочині отже настав Хаос...". Під словом „хаос" модерні люди розуміють невпорядковану масу, але це слово ... для описання первісного стану світу означало спершу „позіхаючу порожнечу" (індоєвропейський корінь цього іменника спільний з грец. дієсловом ... „широко роззявляти рота", „позіхати" та з іменником ... „щілина"). Отож цю порожнечу згодом заповнюють божества: Гал ... „Земля", Тартар... „Підземелля", Ереб... „Темрява", „Ніч" і Ерос... „Любов". Усі ці божества виникли безстатево. Також і Гая-Земля видала безстатево Урана... „Небо", ... „Гори" і Понт... „Море". Але далі під впливом Ероса починається вже статеве родження богів".
Спадщина Г. справила великий вплив на формування пізніших філософських космогонічних та космологічних представлень та етичну думку. Щодо його творчості позитивно висловлювався Плутарх, його згадував Арістотель, Александр Великий називав його "поетом хліборобів".
Т. П. Кононенко
ГОМЕОМЕРІЇ
(грец. - подібний, частина) - термін, яким Анаксагор означував дискретну речовинну істоту буття: "зародки" чи "сім'я" буття. За допомогою цього терміну Анаксагор з'ясовував можливість існування єдиного та однинного буття як речовинної, всупереч умоглядній, єдності. До Г. застосовуються принципи: найдрібнішого; нескінченного кількісно та якісно; нескінченно подільного; нерухомого; спроможного до поєднання та роз'єднання. Поєднувані та роз'єднувані силою Розуму-"Нусу" Г. утворюють лише відчуттєво вирізнювані із загальної єдності утворення - речі. У наступній історичній добі "Г." Арістотель називав якісно подібні речовинні утворення.
Т. П. Кононенко
ГОРГІЙ ЛЕОНТІНСЬКИЙ
(бл. 480-380 до н. е.) - софіст, філософ, ритор. Г. був учнем Емпедокла. Професійно займався викладацькою діяльністю: спершу у Сицилії, з 427 - в Афінах та інших містах. Афіняни були вражені його красномовством. За словами очевидців, Г. міг довести будь-яке положення, говорити стисло або широко. Своїх учнів навчав риторському мистецтву, давав етичні настанови, викладав скептичні ідеї. Останню частину життя провів у Фесалійській Лариссі, де помер у 109-річному віці.
Г. - автор трактату "Про неіснуюче, або Про природу", який відомий за фрагментами. Про філософію Г. відомо з праць Платона, Арістотеля, Секста Емпірика. Всі свідчать про його релятивізм, який був спрямований проти догматизму і містив у собі початки діалектики.
Г. (як і софісти взагалі) вперше зробив мислення предметом філософського дослідження. Йому належить цікава думка, яку можна передати наступним чином: "буття" є дещо невідоме, поки воно не досягає того, щоб перебувати в "явищі" (тобто проявитись для когось); водночас "явлене" буде безсилим, якщо воно не досягає стану "буття" (тобто того, щоб мати свої корені в "бутті"). Як бачимо, Г. не твердить, що буття ніяк не з'являється, а явищу немає відповідного буття. Він наголошує, що "буття" існує для нас у прояві, як "явище", тому про "буття в собі" ані знати, ані сказати нічого не можливо. У відомому фрагменті Г. пояснює: ніщо не існує; якщо воно існує, то для людини воно непізнаване; якщо навіть воно пізнаване, то його неможливо висловити. При значній долі скепсису і нігілізму, тут немає абсолютного песимізму щодо можливостей пізнання. Г. тільки наполягає, що в мінливому, чуттєвому світі повне "буття" неможливе. Останнє лише являється, і явище "буття" в цьому світі -часткове. Тому Г. лише констатує свій сумнів щодо сутнісного співвідношення або міри "буття" в його явищі. Звідси випливає проблема можливостей людського пізнання. Разом з тим, свідомо окреслюється питання відносності істини, що також було новим кроком в історії античної думки.
О. В. Алєксандрова
ДЕМОКРІТ З АБДЕР
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія філософії» автора Ярошовець В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ГЕСІОД“ на сторінці 1. Приємного читання.
