БРЕДЛІ (BRADLEY) ФРЕНСІС ГЕРБЕРТ
(1846-1924) - англ. філософ-ідеаліст, глава англ. неогеґельянство. Закінчив Оксфордський ун-т і викладав у ньому з 1876. Розвиваючи ідеї абсолютного ідеалізму Стірлінґа, Ґріна, Керда, він прагнув поєднати традиційний англ. емпіризм Берклі - Юма з абсолютним ідеалізмом Геґеля і деякими ідеями трансцендентального ідеалізму Канта.
Заперечуючи Локкове вчення про первинні і вторинні якості, Б. розглядав матерію, простір і час лише як видимість, явище. Реальна ж дійсність ("Явище і реальність", 1893), за Б., є духовним "Абсолютом" - єдиною, всеохоплюючою, гармонійною духовною системою.
Але "видимість", що являє собою весь чуттєво сприйнятий світ, є не ілюзією, а проявом більш глибокої, справжньої реальності. Тому гегелівський панлогізм і діалектична логіка не можуть бути засобами її освоєння.
Освоєння реальності можливе за допомогою особливої метафізики як духовного органону — надлюдського "абсолютного досвіду", що являє собою єдність мислення, чуття і волі. У цьому абсолюті, що має божественний характер (хоча і не тотожний з Богом), всі протилежності знімаються і вирішуються,
В етиці Б. заперечував як утилітаризм і гедонізм, так і ригоризм кантівського категоричного імперативу, протиставляючи їм етику "самовдосконалення" особистості, що прагне до вдосконалення єдиного цілого, елементом котрого вона є. Суспільство, за Б., не є сумою індивідів. Воно - організм, який постійно вдосконалювався за допомогою моралі та релігії.
А. І. Трубенко
БУБЕР (BUBER) МАРТІН
(1878-1965) - євр. філософ, представник релігійного екзистенціалізму. Один із засновників філософії діалогу. Філософські погляди сформувались під впливом вчення К'єркеґора та хасидизму.
Навчався у Відні, Берліні, Цюріху. У 1924-33 - проф. євр. релігійної філософії й етики у Франкфурті-на-Майні, в 1933 емігрував до Швейцарії, потім - до Палестини. Проф. соціології й релігії в Палестинському євр. ун-ті (з 1938). Осн. твори: "Я і Ти" (1923), "Релігія і філософія" (1931), "Проблема людини" (1947), "Добро і Зло" (1952), "Хасидизм і сучасна людина" (1958).
Б. пропагував релігійні цінності юдейської та християнської релігії, робив спроби відродити хасидизм (містичний напрям в юдаїзмі, поширений в європейських країнах у XVTI-XIX ст.). Погляди Б. формувалися на базі критичного переосмислення ідей Ніцше, К'єркеґора, Шелера, Гайдеґґера, Юнґа та ін. напрямків екзистенційної філософії. Власна позиція Б. - "діалогічний персоналізм" - базується на ідеях подвійності людського Я, екзистенційної винуватості індивіда.
Програмна праця Б. - "Я і Ти" - виходить з розрізнення двох принципово відмінних світів: "Я-Воно" - світ, у якому людина-суб'єкт сприймає навколишні предмети і людей як безликі об'єкти і речі, призначені для утилітарного використання; інший світ -"Я-Ти" - передбачає встановлення невідчужених, одуховлених, аутентичних зв'язків між людьми і оточенням. Тут розкривається специфіка людського існування, особистості, любові і Бога — екзистенційні характеристики буття, що виражають Самість людини, являють відповідь людини на її власне Ти. Любов - відповідальність Я перед Ти, а Бог - зустріч людини з власним Ти. Відношення "Я-Ти" справжнє, адже воно обопільне й не зумовлене жодними причинними зв'язками. "Я" і "Ти" в ньому присутні в усій повноті свого особистісного буття. Бог — це остаточне, трансцендентне "Ти", основа будь-якого людського "Ти" та самої можливості екзистенційного діалогу між "Я" і "Ти".
За Б., існують три сфери життя - "фізична" (Космос), як сфера зв'язку людини з природою; "психічна" (Ерос) - зв'язок людини з іншими людьми, і "поетична" (Логос) — зв'язок людини з духовними сутностями. Реалізація Самості залежить від того, з ким встановлює людина контакт — з Богом чи з "ідолами" (нації, влада, гроші, науково-технічні досягнення тощо). Саме з цим пов'язані в Б. проблеми Добра і Зла, що їх знаходить людина у світі. Б. розрізняє три види діалогу: справжній, технічний та замаскований, віддаючи перевагу першому, перейнятому "живим взаєморозумінням".
Він також чітко розмежовує філософію та релігію. Філософи лише "вказує" на Бога, а не досліджує його як одну з ідей. Ідея Абсолюту, за Б., анігілюється на межі, де починається "життя" Абсолюту, тобто Бог. Філософський внесок Б. у розуміння містицизму полягає в тому, що він вважав можливим його осягнення не через раціональне обговорення, а на ґрунті повсякденного досвіду, коли безпосередньо відкривається справжнє відчуття Бога.
Діалектико-екзистенційна теологія Б., його ідея діалогу Бога та людини сприяли антропологічному повороту у філософії. Фундаментальною формою людського спілкування, за Б., є "діалогічний принцип" - людина з людиною. Одним із найважливіших понять його діалогічної філософії є слово "поміж", яке позначає проміжково-загальну поєднуючу сферу, що виникає завдяки існуванню людини як людини. Робота "Я і Ти" сприяла дослідженню проблем комунікації, що найпослідовніше здійснювалось К. Ясперсом та М. Бахтіним.
І. В. Бичко, О. П. Варениця
БУДЕННА МОВА
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія філософії» автора Ярошовець В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „БРЕДЛІ (BRADLEY) ФРЕНСІС ГЕРБЕРТ“ на сторінці 1. Приємного читання.
