АЛ-ФАРАБІ
див. Фарабі.
АНСЕЛЬМ КЕНТЕРБЕРІЙСЬКИЙ
(1033-1109) — незаперечний авторитет християнської філософії європейського Середньовіччя, автор так званого онтологічного доказу буття Бога.
А. походить з шляхетної родини м. Аоста; навчався в школах Франції, Нормандії, Бургундії,- завершив освіту в школі при бенедиктинському монастирі м. Бек, де розпочав педагогічну діяльність, викладаючи предмети трівіуму. Стає абатом, а згодом, настоятелем монастиря; з 1097 - архієпископ Кентерберійський (Англія).
Великий літературний спадок А. має як теологічне, так і філософське значення. Саме в бекському монастирі мислитель написав найзначніші твори. Серед них: діалог "Про істину" - спроба визначення істини в християнському світоглядному контексті; трактат з теології "Монологіон", або "Слово до самого себе", де за допомогою розуму і без посилань на Святе Письмо істини віровчення, - наприклад, про природу Вищої сутності, проблеми Трійці, творення тощо, - логічно досліджуються і наводиться приклад апостеріорного доведення існування Бога; трактат "Прослогіон", або "Слово до того, хто дослухається" - зразок апріорного обґрунтування існування Вищої сутності, наведений тут онтологічний аргумент увійшов до "золотого фонду" класичних проблем філософії; діалог "Про свобод ний вибір", де знайшла подальший розвиток августинівська традиція вирішення проблеми свободи; "Про грамотного" — це не стільки теологічний, скільки діалектичний діалог, де автор пропонує досконалий метод дослідження.
Послідовник Августина, А. був одним із засновників схоластичного світогляду європейського Середньовіччя. Продовжуючи традицію патристичної філософії, він усвідомлює Бога як абсолютну повноту, цілком самодостатню, що має єдину природу. Він перебуває у вічному блаженстві і внаслідок благості своєї дарує усьому буття і те, що вони суть. Бог як Творець постає як Трійця, де Син -Божественне Слово, сутнісно єдине і рівне Отцю. Бог вічно пізнає Себе у власній нескінченності, протиставляючи Себе — Собі Самому, як об'єкт пізнання. Бог, що народжує Себе самопізнанням, є Син.
Любов мислячого Себе Отця, а в Собі - світ Сина, усвідомлюється як Святий Дух.
Процес творення А розуміє як божественне мовлення. Усе створене отримує існування під дією Слова: Бог "сказав", - і те, що передіснувало в образі Ідей, у створеному отримує реальне існування. Проте, Слово - це не тільки символ створеного, а й того, що поки не отримало свого буття. Отже, Божественні ідеї, за А, відповідають внутрішньому "слову" речей, а матерія символізує їх плинність у просторі і часі.
Охоплюючи думкою досвід усього Середньовіччя, Геґель констатує, що за часи схоластики "буття" стає предикатом, а Абсолютна ідея перетворюється на суб'єкт мислення. Тому актуальним вже є не питання "що таке Бог?", яке хвилювало теологів патристики, а — "чи існує Бог?", тобто, чи можливо логічно довести Його реальне існування. А. пропонує два шляхи доказів Божественного буття. Перший — апостеріорний, тобто "за наслідками". Цей доказ виходить зі ступенів досконалості речей створеного світу. Проте скінченність останнього впливає на те, що якості, властиві речам світу, не безумовні, а відносні. Так, ступені блага свідчать про існування абсолютного Блага; ступені мудрості - про існування абсолютної Мудрості; ступені досконалості свідчать про існування абсолютної Досконалості. Але благо, мудрість, досконалість мають сенс тільки за умов "буття" речей. Ланцюг причин існування підводить до визнання єдиного початку, що надає існування всьому, але сам він анікому не зобов'язаний своїм буттям. "Поэтому есть нечто - назвать ли его сущностью, или субстанцией, или природой - наилучшее, и наибольшее, и высшее (в отношении) всего существующего" (Ансельм Кентерберийский. Монологион // Сочинения. - М., 1995. С. 42).
Другий шлях доказів Божественного існування - апріорний. На цьому шляху А. наслідує Платона і Августина, які (і в античній, і в християнській мисленнєвій традиції) переконливо доводили: коли йдеться про найвищу Сутність, різниця між ідеальним і реальним перестає існувати; істинна думка про найвище Буття свідчить про Його реальне існування. Доказ А. базується не на співставленні, як попередній, а на Одкровенні, і починається з констатації того, що визначити нескінченного Бога, як будь-яку скінчену річ, окреслюючи її межі, неможливо. Отже, залишається лише позначити Бога: Бог — це те, більше чого не можна помислити. Тому, коли хтось виголошує в серці своєму: "немає Бога" і дійсно розуміє під Богом те, що розуміють християни, то звичайна логіка буде вимагати від нього спростування своєї думки. Тобто, коли той, хто намагається заперечувати існування Бога, усе ж таки керується не примхами, а щирим бажанням зрозуміти суть справи, то він має визнати: Бог є.
Бо той, хто насправді усвідомлює беззаперечну велич Бога, має переконатись, що Бога не можна тільки мислити; Бог має існувати необхідно і об'єктивно. Для Бога межі між "мисленням" і "реальністю", на відміну від речей та істот скінченого світу, не існує. Для Нього бути і бути присутнім у мисленні - є одне й те саме. Саме цей висновок стає підґрунтям онтологічного, за визначенням Канта, доказу. В історії філософії було багато як прибічників, так і критиків наведеного доказу.
А. - творець теологічного раціоналізму — вважав своїм завданням зрозуміти Бога як найбільше з того, у що він вірить. Він намагається гармонізувати у свідомості розум і віру, хоча усвідомлює обмеженість першого, коли йдеться про найвищу Сутність. Проте, він звеличує процес пізнання, визначаючи єдність християнської віри і філософських умоспоглядань, логіку і містичне просвітлення. Кредо пізнання - "вірую, щоб усвідомити" і "розумно, щоб вірити". Істина віри - Бог є початок і завершення раціональної конструкції. Онтотеологічна реальність визначає універсальні поняття, а активність людського розуму втілює їх у реальність. Тобто у вирішенні проблеми універсами А. реаліст.
Логіка, діалектика і "диво душі" зробили А. одним з незаперечних авторитетів у середньовічній християнській філософії, який своїм онтологічним доказом Божественного буття зміг закласти раціоналістичну впевненість і продемонструвати самоцінність людського мислення.
БЕКОН РОДЖЕР (BACON ROGER)
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія філософії» автора Ярошовець В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „АЛ-ФАРАБІ“ на сторінці 1. Приємного читання.
