"ПРО ТРАГІЧНЕ ПОЧУТТЯ ЖИТТЯ"
("Del sentimento trágico de la vida", 1971) - праця ісп. філософа M. де Унамуно, в якій він розвиває релігійно-екзистенційні ідеї Б. Паскаля, С. К'єркеґора, А. Шопенгауера.
За Унамуно, життя людини-християнина — це постійний стан агонії, тривоги, нудьги, болісної жаги безсмертя. Стан агонії визначається наступним чином: найсильнішою властивістю духовної субстанції людини є потреба в тому, щоб існування її ніколи не скінчалось, а продовжувалось, зберігалось у світі; їй властиве прагнення розчинятися в часі і просторі. Це потреба людини бути самою собою, але разом з тим і всіма іншими, і таким чином бути пов'язаною зі світом нескінченною кількістю зв'язків. Бути "я", у всій його повноті, означає бути всім іншим у світі. Так виникає проблема співвідношення скінченності людини і нескінченності світу, в кінцевому рахунку - проблема смерті і безсмертя. Життя людини - це драма, яка полягає в тому, що будучи спрямованою в безсмертя, вона тим не менш є смертною. Це протиріччя приводить до того, що людина перетворюється на істоту, яка постійно відчуває дискомфорт світу, його скінченність: істоту, яка сприймає цей світ як клітку, об яку постійно б'ється її душа, що врешті решт породжує безодню екзистенційного болю.
Поряд із проблемою смерті і безсмертя народжується проблема Бога як джерела безсмертя. Ідея Бога є проекцією фундаментальної жаги буття на нескінченність універсума і гаранта особистого безсмертя. Напруженість, інтенсивність релігійного почуття створюють реальність божественного. Від ступеню напруги прагнення особистості до безсмертя залежать творчі акти віри і закладається можливість збереження особистості. Вихідним моментом самоповернення і самозбереження є "метанонія", заглиблена релігійна самосповідь.
Н. А. Аверкіна
ПРОБЛЕМА "КІНЦЯ ФІЛОСОФІЇ"
див.: "Кінця філософії" проблема.
"ПРОТЕСТАНТСЬКА ЕТИКА І ДУХ КАПІТАЛІЗМУ"
("Die protestantische Ethik und der Geist des Kapitalismus", 1905) - одна з основних праць соціології релігії нім. мислителя М. Вебера, в якій інтерес автора до протестантизму обмежується головним чином питанням про те, яку роль зіграла зміна релігійної етики (обумовлена виникненням і розвитком протестантизму) в становленні сучасного капіталізму, а також у впровадженні в життя принципу раціоналізму. Предметом дослідження стає зв'язок між релігійно-етичними принципами і формами економічної діяльності. Вебер ставить питання про вплив релігійних настанов протестантизму (насамперед кальвінізму) на "дух капіталізму". Під "духом капіталізму" він розуміє "комплекс зв'язків, що існують в історичній дійсності, які ми в понятті поєднуємо в єдине ціле під кутом зору "їхнього культурного значення". Вебер розподіляє капіталізм на традиційний і сучасний за способами організації підприємства.
Сучасний капіталізм, наштовхуючись на традиційний, завжди боровся з його проявами. Вебер підкреслює, що радикальна різниця між традиційним і сучасним капіталізмом полягає не в рівні технічної організації, а в самих людських ресурсах, відношенні людини до праці. Таке відношення формується в результаті виховання, яке у свою чергу спирається на етичний кодекс протестантських віросповідань. Етичні приписи протестантизму звільнюють людину від догматичних занять (на противагу католицизму) і зупиняють свою увагу на моральній практиці, яка полягає в цілеспрямованому виконанні людиною свого життєвого обов'язку, ("життєвий аскетизм").
Вебер зауважує на новому змісті поняття "покликання", яке вперше з'являється в Біблії і набуває найсильнішого значення в протестантизмі. Нове в цьому понятті те, що виконання обов'язку в межах життєвої професії розглядається як найвище моральне завдання людини. У цьому твердженні знаходить свій вираз центральний догмат протестантської етики, який пропонує виконання життєвих обов'язків так, як вони визначені для кожної людини її місцем у житті. Тим самим обов'язок стає її покликанням, тобто декларується рівність всіх професій перед Богом. Це дає спорідненість між приписами протестантської етики і максимами капіталізму. Етичний кодекс, таким чином, стимулює виникнення специфічних для капіталізму форм поведінки в побуті і господарському житті. Для того, щоб відчути себе обраною, людині необхідно, по-перше, відповідально виконувати свій професійний обов'язок, по-друге, уникати насолод - у сукупності це повинно забезпечити успіх і збагачення. Так з'являється веберівський підприємець — працелюбний, ініціативний, скромний у потребах.
Ще один аспект міркувань Вебера в цій праці - проблема раціоналізації світу. Дія людини-протестанта розглядається як раціонально-етична. Тут ми маємо два центри: раціональність як поняття "доцільності без цілей", "чистої калькуляції", "економічної рентабельності" заради самої себе, з одного боку, і етики братської любові ("євангельська етика") — з іншого. Капіталістична раціоналізація проникає у всі сфери економиш, управління, науки, та з іншого боку вона потребує наповнення моральними і релігійними цінностями. Такий масштабний процес раціоналізації призводить ДО "роз-чаклування світу", який почався ще за часів давньоєвр. пророків і еллінських вчених і завершується в сучасному капіталізмі в його господарській структурі. "Розчаклування світу" означає звільнення людини від магічних забобонів, її автономізацію. Саме в цьому, за Вебером, полягає сенс сучасного соціокультурного розвитку.
Н. А. Аверкіна
ПРОТОКОЛЬНІ РЕЧЕННЯ
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія філософії» автора Ярошовець В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „"ПРО ТРАГІЧНЕ ПОЧУТТЯ ЖИТТЯ"“ на сторінці 1. Приємного читання.
