УНІВЕРСАЛІЯ
(від лат. universalis - загальний) - загальне поняття, яке може бути визначене як рід або вид, і здатне висловлювати одиничний предмет, що належить до його обсягу. Спроба дослідити смислоутворюючі підвалини застосування загального поняття для визначення і розуміння одиничного суб'єкта у висловлюванні обумовила суперечку навколо проблеми онтологічного статусу У. - однієї з домінантних тем філософських пошуків Середньовіччя. Її зміст був визначений усвідомленою ще в античній філософії проблемою співвідношення загального поняття і одиничного предмета та постановкою питання про існування певних сутностей — У., які мали б первинне або вторинне відносно завжди унікальної і тимчасової одиничності існування. У цей період були розроблені логічні принципи родовидового відношення, визначені категорії обсягу (сукупності предметів, які можуть бути висловлені У.) і змісту (сукупності загальних і необхідних ознак у визначенні) загального поняття. У філософському доробку Боеція здійснено розрізнення загального поняття - У, що розглядається безвідносно до конкретної одиничності, а тому є спільною для множини предметів і загального поняття яке безпосередньо в акті висловлювання одиничної речі втрачає ознаку загальності. Погоджуючись з таким розподілом, Абеляр визначав У. безпосередньо в акті висловлювання як концепт. У контексті спроби розв'язати проблему онтологічного статусу У. середньовічні філософи поставили питання про існування смислоутворюючого суб'єкта У. і задекларували необхідність визначення його онтологічного статусу. Дискусія, що розгорнулася навколо цього питання, здобула в історико-філософських дослідженнях визначення як суперечка між номіналістами і реалістами.
Г. В. Бокал
ФАЛСАФА
див. Перипатетизм арабомовний.
ФАРАБІ АБУ НАСР МУХАММАД ІБН МУХАММАД, АЛ-ФАРАБІ
(870-950) - арабомовний філософ, вчений-енциклопедист, один із засновників перипатетизму арабомовного. Народився в Середній Азії (його етнічна приналежність залишається дискусійним питанням); освіту отримав у Багдаді і Харрані, зокрема вчився у християн-несторіан, які добре знали грецьку і арабську; помер у Дамаску. Він був найбільшим авторитетом в астрономії, фізиці, математиці, медицині, музиці ("Велика книга музики").
Ф. отримав звання "Другого Вчителя" за заслуги як коментатор "Органона" і дослідник "Метафізики" Арістотеля. Для методології Ф. характерним є прагнення до структурування усього успадкованого і сучасного знання, до раціональної систематизації усього, від Всесвіту до основ громадянського співжиття (теорія "доброчинного міста", створена під впливом Платонових ідей). Основою при цьому виступає всеосяжний принцип етичного раціоналізму. Синтетизм (або еклектизм) Ф. виявляється у прагненні зблизити деякі позиції арістотелізму та неоплатонізму (ідеї еманації) при усвідомленому розумінні їх розбіжностей і визнанні першості за Арістотелем. Ф. розвиває арістотелівській довід існування Бога: світ є випадковим, отже, він мусить мати причину поза собою, і такою причиною є Бог -"активний" розум. Ф. створює одну з перших у Середньовіччі історико-філософську концепцію "споконвічної філософії". Філософія і релігія постають при цьому не протилежностями, а варіантами однієї істини, яка викладається філософією аподиктично і сутнісно, а релігією - символічно і риторично. Вчення Ф. про класифікацію наук, розум і подвійну істину через аверроіам і безпосередньо вплинули на середньовічну європейську філософію.
Г. Є. Аляєв
ФІЛОН АЛЕКСАНДРІЙСЬКИЙ
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія філософії» автора Ярошовець В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „УНІВЕРСАЛІЯ“ на сторінці 1. Приємного читання.
