БЕНТАМ (BENTHAM) ДЖЕРЕМІ
(1748-1832) - англ. філософ і юрист, родоначальник утилітаризму. Учення про утилітарну мораль викладено у творі "Деонтологія, або Наука про мораль" (1834). За Б., основою суспільного життя і визначальним принципом моралі є принцип корисності, або принцип утилітаризму (від лат. utilitas -користь). Мораль, а також законодавство Б. визначає як мистецтво регулювання людськими вчинками таким чином, щоб вони приносили якомога більше щастя. Мораль оцінює людські вчинки залежно від того, сприяють вони збільшенню щастя чи ні. Щастя - це отримання насолод і позбавлення страждань. А те, що збільшує насолоди і зменшує страждання є доброчинність. Порок же — це те, що зменшує щастя або сприяє нещастю. Згідно з Б., вищою метою людського життя є "найбільше щастя найбільшого числа людей". Б. увів до обігу поняття "інтернаціональний".
БЕРҐСОН (BERGSON) АНРІ ЛУЇ
(1859-1941) - франц. філософ, провідний представник філософії життя та інтуїтивізму. З 1866 навчався в Ліцеї Кондорсе, де отримав класичну освіту, традиційну для інтелектуальної еліти. Після закінчення Вищої Нормальної школи, до якої Б. вступив у 1878, був призначений викладачем філософії в ліцеї м.Анжера. З 1883 посів кафедру в ліцеї Блеза Паскаля в Клермон-Ферані, де пробув 5 років, дуже важливих для його філософського розвитку, оскільки саме тут була розроблена його концепція тривалості, викладена в докторській дисертації "Досвід про безпосередні дані свідомості", яка була захищена в 1889 3 1888 Б. викладає філософію в Парижі, спочатку в ліцеях Людовика Великого та Генріха IV, а з наступного року - в Коллеж Ролл єн, а також у Вищій Нормальній школі. Окрім того, він читав окремі лекції в Коллеж де Франс, одному з найстаріших і знаменитих навчальних закладів Франції. З 1900 Б. - проф. Коллеж де Франс, з 1901 - член Академії моральних і політичних наук, з 1914 - член Французької АН, з 1922 -перший президент Міжнародної комісії з інтелектуального співробітництва, на засадах якої була створена ЮНЕСКО. У 1927 - лауреат Нобелівської премії з літератури. Осн. твори: "Досвід про безпосередні дані свідомості" (1889), "Матерія і пам'ять" (1897), "Сміх" (1900), "Вступ до метафізики" (1903), "Творча еволюція" (1907), "Духовна енергія" (1919), "Тривалість і одночасність: з приводу теорій Ейнштейна" (1922), "Два джерела моралі і релігії" (1932), "Думка і те, що рухається " ( 1934) та ін.
Згідно з Б., мозок, яким користується мислення, є механічним знаряддям; інтелект може осягати тільки все закостеніле і мертве, дане в неорганічній природі, а не "життя", яке в його сутності не може бути пізнаним за допомогою понять. Психічний індивід являє собою плинну, "триваючу", не пов'язану розумом, неподільну багатоманітність. Життя, "тривалість" може бути пізнане тільки завдяки власному переживанню, тільки завдяки інтуїції. Лише інтуїція здатна дати абсолютне і вичерпне знання про життя, "тривалість". Інтуїція не зупиняється на відносному, що властиво інтелекту та науці. Інтуїція пізнає безпосередньо, без аналізу, символів. Вона є родом "інтелектуальної симпатії", через посередництво якої переносяться всередину предмета, щоб злитися з тим, що є в ньому єдиного і, отже такого, що неможливо виразити. Те ж саме стосується й Універсуму, оскільки він "триває", живе, зростає в процесі творчої свідомості і розвивається, відповідно до внутрішньо притаманного йому прагнення до життя - "життєвого пориву" ("élan vital"), "свідомість, або, краще, надсвідомість". "Життєвий порив" розвивається у "формі пучка", у різних напрямах, породжуючи нові й нові форми життя, з яких поступово сформувались два основні - рослинне життя і тваринний світ, еволюція якого здійснювалась у двох напрямах, що розходяться, один з яких вів до інстинкту, а другий - до інтелекту. На думку М. Шелера, "велич Бергсона полягає в тій силі, з якою він зміг дати інший напрям ставленню людини до світу і душі. Це нове ставлення можна охарактеризувати як прагнення повністю покластися на чуттєві уявлення, в яких виступає зміст речей; також воно характеризується як проникнення з глибокою довірою в непорушність усього "даного", того, що виступає як дещо просте й очевидне; його можна кваліфікувати також як мужнє саморозчинення у спогляданні та любовному прагненні до світу у всій його наглядності". Філософія Б. вплинула на феноменологію, екзистенціалізм, персоналізм, філософію А Гойної, Тейяра де Шардена, В. Вернадського, творчість М. Прустата ін.
БОЛЬЦАНО (BOLZANO) БЕРНАРД
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія філософії» автора Ярошовець В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „БЕНТАМ (BENTHAM) ДЖЕРЕМІ“ на сторінці 1. Приємного читання.
