ВОЛЬТЕР Справж. ім'я та прізв. ФРАНСУА МАРІ АРУЕ (FRANÇOIS MARIE AROUET)
(1694-1778) - вільнодумець, який сповідував принципи всезагальної толерантності, філософ, літератор, політик, видатний підприємець. Початок його творчості безумовно пов'язаний з переосмисленням філософії Д. Локка. Він публічно оголосив про деїстичну основу власного світогляду, виступив із звинуваченнями на адресу християнської церкви та, головне, соціальної функції церкви. Саме в негативній ролі церкви як соціального юституту В. вбачав причини панування в суспільстві релігійного фанатизму та нетерпимості. І саме просвітницька діяльність на ниві розповсюдження знань мусила сприяти їхньому подоланню.
До осн. праць В. належать: "Філософські листи" (Lettres philosophiques, 1726-29), "Метафізичний трактат" (Traite de métaphysique, 1734), "Філософія Ньютона" (1738), "Кандида" (Candide, 1759), "Трактат про толерантність (1763), "Філософський словник" (Dictionnaire philosophique, 1764), "Філософія історії" (1765), "Необізнаний філософ" (1766), "Про душу" (1774).
Ставлення В. до філософії Локка мало певні особливості. Він своєрідним чином сприйняв ідею англ. філософа про існування двох джерел наших знань - зовнішнього та внутрішнього досвіду, практично зводить визначення причини появи наших ідей до зовнішнього досвіду. Цим він підсилює саме матеріалістичні чинники філософської концепції Локка. Наступною вагомою складовою творчості В. було його осмислення картезіанської проблеми співвідношення душі та тіла, духовного і тілесного в людині. У вирішенні цієї проблеми В. також слідує настановам Локка, оскільки Р. Декорт не надав, як на нього, позитивного шляху розв'язання проблеми дуалістичної природи людини.
Безумовного значення набули і досліди В. в галузі філософії історії та суспільної моралі. Покладаючись на значення розуму, він обстоює думку про те, що моральні принципи та категорії мають зв'язок з практичним життям людини і суспільства. Сукупність таких корисних моральних настанов випливає з ідей просвітника про існування природної релігії, яка іманентно сповіщає людям напрямки їхньої доброчесної поведінки.
ГАРТЛІ (HARTLEY) ДЕВІД
(1705-1757) - представник натуралістичного напрямку в розвитку просвітництва в Англії. Філософ, теолог, медик. Осн. праця Г. "Дослідження людини, її будови, обов'язку та сподівань" (Observations on Man, His Frame, His Duty and His Expectations, 1749). Досліджував підстави людської поведінки згідно з закономірностями свідомості та ментального життя людини. Засновник практичної психології. Започаткував теорію та на її основі практику асоціативної психологічної допомоги, застосовуючи певні принципи філософії Д. Локка та Д.Юма. У з'ясуванні природи розумових, психічних, емоційних та відчуттєвих процесів Г. доходить висновку щодо існування вібраційних взаємодій в нервовій системі, нервових закінченнях та мозку людини, які стають основою їх існування та перебігу. За Г. асоціативні ментальні утворення та розумові асоціації відтворюють причинні зв'язки, які існують у природі.
ГАТЧЕСОН (HUTCHESON) ФРЕНСІС
(1694-1746) - представник просвітництва в Шотландії. Керівник кафедри моральної філософії ун-ту в Глазго. Г. був прихильником теорії "морального почуття" А. Шефтсбері. Автор провідних праць у цій галузі: "Дослідження про походження наших ідей краси та доброчинності" (An Inquiry into the Origmal of our Ideas of Beauty and Virtue, 1725), "Есе про природу та управління пристрастями та афектами, з ілюстраціями щодо морального почуття" (Essay on the Nature and Conduct of the Passions and Affections, with the Illustrations on the Moral Sense, 1728), "Система моральної філософії" (System of Moral Philosophy, 1737). До вроджених основ "морального почуття" Г. додавав його спорідненість з основами естетичними. Предмет сприйняття відчуттями він розглядав згідно з перцептивною теорією Д. Локка: відчуття -це зорове сприйняття (бачення), дотик, відчутність, смак, звучання тощо. Втім, додавав до акту сприйняття предмета (проте не до якостей предмета), який ми сприймаємо відчуттєво, чинники естетичні та моральнісні; маючи, відтак, розрізнення на відчуття зовнішні та внутрішні. Така позиція відрізняється від позиції Локка, який, за подобою до внутрішнього відчуття, називав спостереження розуму за власною діяльністю рефлексією. У Г. внутрішнє відчуття стосується не рефлексії, раціональної діяльності. Предметами внутрішнього відчуття є предмети, відмінні як від протяжних, так і від рефлективних. Внутрішнє відчуття розрізнюється на відчуття прекрасного та моральне відчуття. Його позитивна основа належна природі людини і не може визначатися ні зовнішніми природничими чинниками, ні розумовою діяльністю людини, ні релігійними принципами та основоположеннями.
ГЕЛЬВЕЦІЙ (HELVETIUS) КЛОД АДРІАН
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія філософії» автора Ярошовець В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ВОЛЬТЕР Справж. ім'я та прізв. ФРАНСУА МАРІ АРУЕ (FRANÇOIS MARIE AROUET)“ на сторінці 1. Приємного читання.
