ДАРШАНА
(санскр. - бачення, зір) — ключова категорія інд. філософської спадщини. У ХІХ-ХХ ст. інд. мислителі стали вживати його як аналог поняттю філософія, з намаганням адекватно відобразити специфіку вітчизняного філософування. Властива санскриту полісемія виявляє себе зокрема й в тому, що в цій мові існує декілька термінів, які європейці також перекладають поняттям філософія, - тарка, анвісікі та санатана дгарма. Поняття Д. охоплює широке коло значень: погляд, інтуїція, прозріння, споглядання тощо, усі вони апелюють до уявлення про дійсність зорового сприйняття. Цим аргументується пояснення Д. як "внутрішнього", "духовного зору", промені якого висвітлюють дійсне, тобто істину. Також під Д. часто розуміється інтуїтивна позірність одкровення та інтелектуальна очевидність систем умоспоглядання. З метою уникнення плутанини і неточностей пропонується визначати Д. інд. філософською школою, специфіка якої полягає в необхідності феномену учнівства. Бути представником певної Д. означає бути учнем певного вчителя. Останній - це мудрець, який веде до осягнення Д. унікальним і неповторним шляхом, що обирається ним залежно від індивідуальності учня, і одночасно пропонує власний самобутній спосіб бачення істини. Принципова особливість філософування у Стародавній Індії — переконання в особистісній неповторності шляху до прозріння як відкриття істини та звільнення від сансари. Учень отримує від учителя не догматичні пояснення, а допомогу для відкриття безпосередньо присутньої, але прихованої істини. Філософські розмисли інд. - незбагненна для сучасного європейського раціоналізму єдність теоретизування та духовної практики. Традиційно розрізняють Д. астіки та настіки.
ДГАРМА
(від санскр. — "тримати") — чи не найдавніше фундаментальне поняття культури Стародавньої Індії, яке мало широке коло первісних значень: закон, порядок, система, вчення, доброчинність, ідеал, істина, властивість, обов'язок, причина, вища реальність, мораль, моральність, елемент потоку існування. У контексті витоків ведичної культури, найбільш прийнятним є визначення Д. світовим ладом, нормою, взірцем існування і розвитку як космосу, так і суспільства, регулятивним, духовним, соціальним і моральним "законом", критерієм оцінки будь-якої дії, основою кармічної обумовленості. Зміст категорії Д. включає значення таких понять, як релігія, право і мораль. У філософії буддизму поняття Д. має фундаментальне значення і є найбільш складним для дослідників та інтерпретаторів. Через слова Будди Шак'ямуні: "Я буду вчити Вас Дгармі", - це поняття вживається для означення буддійського вчення в цілому. Водночас, однією з найпоширеніших тем для філософських диспутів буддійських мислителів є вчення про Д., тобто Абгидгарма.
Принципове для раннього буддизму заперечення субстанційності існування знайшло своє втілення у тлумаченні Д. безсутністними носіями визначених якостей або станів, що миттєво виникають та зникають. Кожна Д. виникає обумовленою щойно зниклими, але буддисти заперечують сутнісну присутність причини у наслідку, тобто постулюють безсубстанційну необхідність причинно-наслідкового зв'язку. Потік Д. має унаочнитись для того, хто прагне пробудження, тобто Д. мають бути усвідомлені, відкривши дійсність як суб'єкта, так і об'єкта в їх єдності.
ДЖАЙНІЗМУ ФІЛОСОФІЯ
Даршана настіки, засновниками якої традиційно визнають двадцяти чотирьох легендарних тіртханкарів (санск. - ті, що долають океан буття, або засновники шляху). Останній з них - Вардхаман (599-527 до н. е.), отримав ім'я Махавіра ("великий герой") або Джина ("переможець"), бо став реформатором вже існуючого на той час вчення Д. Канонічними першоджерелами Д. визнано: 84 твори, серед яких найбільш знаними є: "Сутра-кританга", "Стхананга-сутра", "Нанди-сутра", "Ануйога-двара-сутра", "Уттарадхьяяна-сутра". Також відомою є "Дравьянуй-ога", яка, зокрема містить "Таттвартхадхигама-сутру" написану Умашваті (Умасваті), та філософські твори Кундакунди, і Саман-табхадри. Джайни визнають три прамани - сприйняття, умовивід та авторитетне свідчення або одкровення, та два способи пізнання: безпосереднє та опосередковане. Справжнє абсолютно безпосереднє пізнання можливе лише завдяки перемозі над кормами. Вирізняють три різновиди такого дійсно безпосереднього пізнання: перший полягає у тому, що за часткового знищення або пом'якшення впливу карм суб'єкт сприймає раніше недосяжні просторові об'єкти, які мають форму; другий — подолавши почуття відчуженості стосовно інших суб'єкт стає спроможним чути їх думки та прагнення; третій — подолання і звільнення від впливу всіх карм обумовлює досягнення кевали-джняни, тобто абсолютного всевідання. Джайни не визнають існування творця світу. Найбільш загальним принципом розподілу вічних нестворених таттв (субстанцій) для джайнів є розрізнення їх на протяжні та непротяжні. До непротяжних належить лише час, решта ж мають просторову означеність (розмір), тобто тілесність. Останні, у свою чергу, поділяються на живі (дживи) та неживі (адживи). Кожна таттва має два різновиди властивостей — істотні (гуни) та акциденційні (парьяя). Гуни - властивості, які не можуть бути змінені без того, аби не зникло те, чому вони притаманні, завдяки їм у світі присутня сталість та незмінність. Парьяя -властивості мінливі, ті, завдяки котрим таттви зазнають модифікації, а отже, завдяки їм у світі постійно відбуваються зміни.
ДЖИВА
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія філософії» автора Ярошовець В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ДАРШАНА“ на сторінці 1. Приємного читання.
