Характерною ознакою релігійної думки стає осмислення сутності культурної ситуації сучасності, духовна діагностика її визначальних тенденцій, дослідження зламів у світогляді та мисленні в різні періоди європейської історії, а також осмислення значення релігії у просторі сучасності (Ю. Бохенський, Р. Ґвардіні, Ґ. Марсель та ін.). Крім того, представники Р. ф. активно звертаються до проблематики Середньовіччя: досліджують середньовічну культуру, а також відповідні світосприйняття та спосіб мислення, що виступають для них як класичні зразки.
Актуалізація Р. ф. пояснюється тим, що попри своєрідне "розчаклування світу" (М. Вебер), попри нігілістичну "переоцінку цінностей" (Ф. Ніцше), попри домінування позитивістських умонастроїв, вона запропонувала власні відповіді на актуальні виклики часу, які виникали у процесі соціокультурного розвитку. Релігійні мислителі постійно знаходились у пошуках нових світоглядних орієнтирів для розв'язання проблем і запитів людського буття. На фоні соціального та історичного песимізму, скептицизму та нігілістичних умонастроїв, недовіри до інтелектуального пізнання спостерігається зростання їхнього авторитету. Ситуацію, в якій опинилась людина, релігійні мислителі визначали почуттям соціальної та космічної "безпритульності", страхом перед Всесвітом і земним життям (М. Бубер), що і зумовило появу так званої антропологічної кризи XX ст. Остання виявилась у посиленні всіх форм та проявів відчуження, у дегуманізації державних інститутів, технології, продемонструвавши утопічність претензій на розвиток сутнісних сил людини й культивування високих гуманістичних ідеалів.
У цілому Р. ф., завдяки виходу за межі усталеної ортодоксальної ієрархії проблем та розширення свого проблемного поля, модернізувала власну позицію. Спрямовуючи увагу на осмислення суспільно-історичних змін та орієнтуючись на екзистенційне розуміння людини, вона надала власним пошукам гуманістичного забарвлення, здійснивши тим самим вагомий внесок у розвиток людської духовності та культури.
Наприкінці XX ст. релігійні філософи і теологи активно працювали над осмисленням постмодерних тенденцій у сучасній культурі. Зокрема, представники католицької та протестантської філософської думки (Г. Кюнґ, Ю. Жипінський, К.Войтпила — папа Іван Павло ІІ, та ін.) підкреслювали, що головне завдання для шанувальників класичної філософії - бути присутніми в сучасних дискусіях стосовно культурних проблем постмодерну. Християнська відповідь на виклики постмодерної доби полягає насамперед у тому, щоб відновити втрачене відчуття особистісної ідентичності, щоб надати імпульс для розбудови поліфонічної, багатовимірної культури та пошуку нових світоглядних орієнтирів кожній людині.
О. П. Варениця
РЕ-СУБЛІМАЦІЯ
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія філософії» автора Ярошовець В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „РАЦІОВІТАЛІЗМ“ на сторінці 2. Приємного читання.
