Громадянська війна в США і позиція Росії

Міжнародні відносини та світова політика

Говорячи про російсько-американські відносини, слід зазначити, що дипломатичні відносини між Росією і США були встановлені ще на самому початку XIX ст. Вони з'явилися продовженням прояву дружніх зв'язків між двома державами, що склалися з часу війни за незалежність США. Громадянська війна в США викликала велику зацікавленість у Росії. Ця зацікавленість пояснювалася, перш за все, масштабністю самої події. З початку Громадянської війни російський уряд зайняв підтримувальну позицію стосовно мешканців Півночі.

Лояльні відносини між Росією і США пояснювалися низкою причин, головною з яких була зацікавленість у збереженні єдиних і сильних Сполучених Штатів, що були б противагою Англії і Франції, з якими у Росії були гострі економічні і політичні протиріччя. На позицію Росії великий вплив мав і той факт, що саме уряд США в період Кримської війни не тільки проголосив про свій нейтралітет, але і своєчасно попередило Росію про підготовлювану атаку спільної англо-французької ескадри на її далекосхідні порти. Упродовж усієї історії США між Росією і заокеанською республікою існували хороші, можна навіть сказати, дружні відносини.

Не зважаючи на цілком доброзичливі стосунки з Росією, у США були вельми невисокої думки про неї. Причиною тому був абсолютизм російської монархії. Але коли почалася Громадянська війна, президент А. Лінкольн і держсекретар Сьюард усвідомлювали, що можливості США протистояти ворожості з боку Англії і Франції багато в чому залежать від підтримки Росії. І Росія стала однією з двох європейських країн, які беззастережно стали на бік Півночі (другою була Швейцарія).

В основі російсько-американських офіційних відносин лежали не тільки політичні, але й економічні інтереси. Не тільки приватні компанії, але й офіційні кола США вельми наполегливо добивалися від російського уряду згоди на прокладення міжконтинентальної телеграфної лінії між Америкою і Європою через Сибір. У відповідь на повідомлення американського посланника в Петербурзі Кассіуса Клея про те, що відносини Росії "продовжують носити найсердечніший характер", Сьюард нагадував йому про необхідність вирішити питання про міжконтинентальну телеграфну лінію. "Президент надзвичайно задоволений доброзичливістю Росії, – писав Сьюард, – але лише позитивне вирішення цього питання російським урядом послужить доказом того, наскільки щиро воно бажає підгримувати близьку дружбу".

Представники ділових кіл більше всього говорили про розвиток торгівлі між обома країнами, про військове суднобудування і виробництво воєнного спорядження в США, про можливості будівництва залізниць у Росії і т. д. Зрозуміло, економічні зв'язки і зацікавленість у їх розвитку були позитивними чинниками у взаєминах обох країн.

Дружні запевнення Росії не можна було розглядати тільки як дипломатичні акти ввічливості. Вони підкріплювалися відповідними діями з боку Росії. На початку червня 1861 р. за вказівкою глави уряду Росії князя О. М. Горчакова управління морського міністерства віддало накази не салютувати прапору суден конфедеративних штатів і не визнавати їх документи чинними. Це фактично означало невизнання прапора Конфедерації як держави.

Найважливішим зовнішньополітичним актом, що визначив ставлення Росії до громадянської війни в США, була депеша князя О. М. Горчакова російському посланникові в США Е. Стеклю від 16 (28) червня 1861 р. У ній говорилося: "Протягом понад 80 років свого існування Американський союз зобов'язаний своєю незалежністю, своїм розвитком і своїм прогресом злагодою між його членами... Це об'єднання було плідним. Воно дало миру зразок безприкладного в анналах історії процвітання".

Значну увагу князь О. М. Горчаков приділяв у ній також традиційній російсько-американській дружбі: "Цей Союз в наших очах є не тільки істотним елементом світової політичної рівноваги, але він, крім того, представляє націю, до якої наш государ і вся Росія мають найбільш дружній інтерес, оскільки дві країни, розміщені на кінцях двох світів, у попередній період їх розвитку були б покликані до природної солідарності інтересів і симпатій, чому вони вже давали взаємні докази...". У депеші підкреслювалося, що уряд Росії виступає проти втручання у внутрішні справи США. "Я не хочу, – писав Горчаков О. М., – зачіпати жодного з питань, які ведуть до відділення конфедеративних штатів. Не наша справа висловлюватися з приводу цієї суперечки".

Це була спроба достовірно мирного посередництва, що базувалося на невтручанні у внутрішні справи США. На тлі ворожих дій Англії, Франції та Іспанії ініціатива Росії стала дружньою демонстрацією стосовно федерального уряду. Так вона й була сприйнята офіційними колами США і американською громадськістю.

У Петербурзі уважно стежили за дипломатичними інтригами Лондона і Парижа навколо проблеми посередництва. Інтерес Росії до цього питання був викликаний тим, що посередництво могло мати серйозні наслідки, аж до розколу США. А це могло порушити всю систему світової рівноваги, спричинити до посилення міжнародних позицій Англії і Франції.

У квітні 1861 р. князь О. М. Горчаков запевнив повіреного США в Петербурзі Д. Епплтона, що Росія не думає визнавати Конфедерацію і зустріне відновлення США з великим задоволенням. Цими запевненими Д. Епплтон був вельми задоволений, а Сьюард сприйняв їх як дружні.

Позиція Росії мала певне значення і в запобіганні англійської інтервенції. Якщо вона безпосередньо з питання про інцидент із "Трентом" спочатку знаходилася на задньому плані, то в Лондоні були вимушені зважати на дружні відносини, що існували між Росією і США, і особливо побоювалися укладення військового союзу між ними.

Навряд чи можуть бути сумніви в тому, що політика Росії стримувала інтервенцію проти США і сковувала дії Англії і Франції не тільки в цей період, але і впродовж усієї громадянської війни. У зв'язку зі зростанням висту-пів у Англії проти інтервенції, і перш за все робітничого класу, правлячі кола Англії могли розраховувати на певний успіх своєї агресивної політики тільки за умови сприятливого для себе міжнародного стану, зокрема підтримки Росії.

Звичайно, дипломатична метушня Англії і Франції з приводу втручання в громадянську війну, який би не був її результат, підгримувала заколотників і їх прихильників на Півночі. Ще більше значення мало те, що ці країни озброювали Південь, надавали їм фінансову та іншу допомогу. Прихильникам втручання здавалося, що радикальні заходи А. Лінкольна можуть викликати зміну в політиці Росії, і що схилити Росію до втручання в справи США могла б скоріше Франція. При ситуації, що склалася, вважаючи неефективним втручання в американські справи без участі Росії, лорд Пальмерстон вважав за краще, щоб ініціативу в переговорах з Росією знов узяв на себе Наполеон Ш. Якби його в цих переговорах спіткала невдача, то англійський уряд залишався осторонь.

31 жовтня 1862 р. Наполеон Ш зробив офіційну пропозицію Англії та Росії про спільне посередництво з метою добитися шестимісячного перемир'я, зняття блокади і відкриття південних портів. О. М. Горчаков негайно відхилив цю пропозицію, мотивуючи свою відмову тим, що Росія знаходиться в дружніх відносинах з федеральним урядом і прагне уникати будь-якого тиску на нього. Така відповідь не була несподіванкою для США.

Всім було ясне велике міжнародне значення відмови Росії на пропозицію Наполеона ПІ взяти участь у посередництві. Цим актом було зірвано тиск на Союз. Позиція Росії справила певний вплив на позицію Англії, яка була вимушена відхилити посередництво в цей момент. Британський уряд у відповіді Наполеонові ІН повідомляв, що одним із мотивів, які змусили Англію відхилити французьку пропозицію, є відмова Росії брати участь у колективній акції проти США.

1863 р. відбулася важлива подія в зовнішньополітичній історії громадянської війни – візит двох російських ескадр до США. Цей візит був викликаний різким загостренням суперечностей між Росією, з одного боку, і Англією та Францією – з іншого.

У квітні 1863 р. Франція, Англія і Австрія направили протест уряду Росії у зв'язку з польським повстанням 1863 р. Доля польських повстанців мало турбувала Лондон, Париж та столиці інших держав. Але це був дуже зручний привід для тиску на царський уряд і далеко не в останню чергу саме в американському питанні. Для імператора Франції події в Польщі уявлялися якорем порятунку, реальною можливістю відвернути громадськість країни від важкої кризи, від труднощів, пов'язаних з мексиканською авантюрою, реалізація якої натрапляла на все серйозніші проблеми.

Росія відповіла на ноту європейських держав переведенням армії на воєнний стан і проведенням робіт щодо подальшого зміцнення Кронштадта. У червні 1863 р. європейські держави направили новий протест Росії і зажадали скликання конгресу європейських держав для вирішення польської проблеми. Це був серйозний тривожний сигнал: проти Росії складалася могутня коаліція європейських держав.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Міжнародні відносини та світова політика» автора Сарнацький О.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Громадянська війна в США і позиція Росії“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Тема 1. Міжнародні відносини та світова політика пер. пол. XVII ст. – пер. пол. XVIII ст.

  • Міжнародні відносини під час Тридцятирічної війни. Вестфальський мир.

  • Європейська рівновага (сер. XVII – сер. XV III ст.)

  • Тема 2. Міжнародні відносини та світова політика др. пол. XVIII ст.

  • Зовнішня політика Росії др. пол. XVIII ст. "Польське" питання

  • "Польське" питання

  • Другий поділ Польщі

  • Міжнародні відносини під час боротьби північноамериканських колоній Англії за незалежність

  • Укладення союзного і торгового договорів між Францією та США

  • Позиція Росії в період боротьби США за незалежність

  • Тема 3. Міжнародні відносини та світова політика під час Великої французької революції та наполеонівських воєн (1789-1814 pp.).

  • Міжнародні відносний в Європі в 1789-1792 pp.

  • Рейхенбахські угоди від 27 липня 1790 р.

  • Невдала втеча короля та утворення контрреволюційної коаліції

  • Спроби створення альтернативної антифранцузької коаліції

  • Роль Англії у розширенні контрреволюційної коаліції

  • Зовнішня політика Франції в період якобинської диктатури

  • Міжнародні відносини у світі за часів термідоріанської реакції та Директорії у Франції (1794-1799 pp.)

  • Англо-російсько-австрійський союз 1795 р.

  • "Дипломатія" французьких генералів

  • Міжнародні відносини та світова політика під час наполеонівських воєн (1799-1814 pp.)

  • Позиція Н. Бонапарта щодо Росії

  • Позиція Н. Бонапарта щодо Англії Ам'єнський мнр (27 березня 1802 г.)

  • Перелом у стосунках Н. Бонапарта та Олександра І

  • Підготовка до війни з Пруссією. Розгром Пруссії

  • Тема 4. Міжнародні відносини в 1812-1815 pp. Крах імперії Н. Бонапарта. Віденська система міжнародних відносин: "концерт європейських держав".

  • Поразка Н. Бонапарта в Росії. Шоста коаліція

  • Шомонський трактат. Паризький мир і реставрація Бурбонів

  • Віденський конгрес і розкладка сил на ньому (1814-1815 pp.). "Сто днів Наполеона". Сьома антифранцузька коаліція. Крах Н. Бонапарта

  • Принцип легітимізму

  • Таємна угода Австрії, Франції та Англії проти Росії та Пруссії

  • "Сто днів Наполеона" (20 березня – 28 червня 1815 р.). Сьома антифранцузька коаліція

  • Рішення Віденського конгресу та їх наслідки для міжнародних відносин та світової політики в першій половині XIX ст.

  • Тема 5. Міжнародні відносини в 1815 – поч. 30-х pp. XIX століття.

  • Внутрішні протиріччя у Священному союзі

  • Конгреси в Троппау (1820 р.) і Лайбаху (1821 р.)

  • Веронський конгрес

  • Політика Англії щодо південноамериканських держав

  • “Східне” питання у 20-х pp. XIX ст. і міжнародні відносини з ним пов'язань Андріанопольський договір 1829 р.

  • Зближення Миколи I з Англією та Францією і подальший розвал Священного союзу

  • Російсько-турецька война. Адріанопольський мир 1829 р.

  • Ставлення провідних держав світу до змін у Європі кін. 20-х – поч. 30 pp. XIX ст.

  • Позиція великих держав у питанні про Польське повстання 1830- 1831 pp.

  • Спроба дипломатичного втручання Англії та Франції в польське питання

  • Тема 6. Міжнародні відносини 30-х – 40-х pp. XIX ст.

  • Ункіар-Іскелеський договір (8 липня 1833 р.)

  • З'їзд монархів у Мюнхен греці (1833 р.)

  • Позиція Франції відносно східного питання

  • Лондонська конвенція 1841 р. щодо режиму чорноморських проток

  • Ставлення провідних країн світу до національно-об'єднавчих процесів у Європі в 30-х – 40-х pp. XIX ст. і революційних подій 1848- 1849 pp. “Німецьке” питання і пункти 1850 р.

  • Національно-об'єднавчі процеси в Німеччині й міжнародні відносини

  • Микола І і подальші події в Європі 1848-1849 pp.

  • Втручання держав у австро-прусський конфлікт і поновлення Німецького союзу

  • "Оломоуцьке приниження" Пруссії

  • "Східне'' питання в 1848-1849 pp. Вплив революційних подій 1848-1849 pp. на світову політику

  • Вплив на світову політику революційних подій 1848-1849 pp.

  • Тема 7. Колоніальна політика європейських країн кін. ΧVIII – пер. пол. XIX ст.

  • Міжнародні відносини на Середньому Сході пер. пол. XIX ст. Англо-французькі протиріччя в Ірані поч. XIX ст. Стосунки Росії та Ірану.

  • Місія Жобера. Фінкенштейнський договір 1807 р.

  • Англо-французька дипломатична боротьба в Ірані в 1807-1811 pp. Місії Гардана і Джонса.

  • Початок російсько-іранської війни 1804-1813 pp. Гулістанський мир 1813 р.

  • Міжнародні відносини навколо ханств Середньої Азії

  • Міжнародні відносини навколо Афганістану

  • Англо-афганська війна 1832-1842 pp. і міжнародні відносини

  • Політика країн Заходу щодо Китаю. Нанкінський договір і початок загарбання Китаю. Політика Росії відносно Китаю

  • Причини і розв'язування першої опіумної війни 1838-1842 pp.

  • Нанкінський договір 1842 р.

  • Наслідки договорів Китаю з країнами Заходу

  • Російсько-китайські відносини на поч. XIX ст.

  • Кульджинський торговий договір 1851 р. між Росією і Китаєм

  • Тема 8. Міжнародні відносини 50-х- 60-х pp. XIX ст.

  • Переговори Миколи І з Англією щодо питання про розподіл Туреччини

  • Російсько-французькі чвари в Туреччині

  • Місія Меншикова в Туреччині

  • Контрманеври англійського посла в Костянтинополі

  • Позиція Пруссії в російсько-турецькому конфлікті

  • Оголошення Туреччиною війни Росії

  • Місія О. Ф. Орлова у Відні

  • "Чотири пункти" Наполеона III (18 липня 1854 р.)

  • Позиція Швеції

  • Таємні переговори Наполеона III з Олександром II про мир

  • Австрійський ультиматум Росії

  • Позиція Англії на конгресі

  • Міжнародні події навколо "польського" і "німецького" питань у 60-х pp. XIX ст. Утворення Австро-Угорщини

  • Відмова Англії від втручання у польські справи

  • Позиція Росії з питання об'єднання Німеччини

  • Створення Північнонімецького союзу

  • Міжнародні відносини під час об'єднання Італії.

  • Зближення Наполеона III з Олександром II

  • Угода між Францією і К. ді Кавуром у Пломб'срі (20 липня 1858 г.)

  • Війна Франції та Італії з Австрією (1859 р.)

  • Тема 9. Міжнародні відносини під час колоніальної політики країн Заходу і Росії в Азії та Америці у др. пол. XIX ст.

  • Політика західних держав і Росії щодо Японії, Кореї, Китаю

  • Політика Англії щодо Японії

  • Політика держав Заходу щодо Китаю в середині та другій половиш XIX ст.

  • Політика Росії щодо Китаю другої половини XIX ст.

  • Міжнародні відносини на Середньому Сході. Політика Роси щодо Середньої Азії

  • Завоювання Росії в Середній Азії

  • Англо-російська боротьба на Середньому Сході в 50-х – 70-х pp. XIX ст.

  • Тема 10. Міжнародні відносин 70-х pp. XIX ст. в Європі.

  • Позиція Австро-Угорщини

  • Франкфуртський мирний договір

  • Союз трьох імператорів 1873 р. Франко-німецька військова тривога 1874-1875 pp.

  • Угода трьох імператорів

  • Франко-німецька військова тривога 1874-1875 pp.

  • Місія Радовиця і військова тривога 1875 р.

  • Балканське питання др. пол. 70-х pp. XIX ст. Сан-Стефанський мирний договір після війни 1877-1878 pp. і Берлінський конгрес

  • Тема 11. Міжнародні відносини та зовнішня політика США напр. XVIII – поч. XX ст.

  • "Друга" війна США за незалежність

  • Придбання США Великої Луїзіани у Франції

  • Початок експансіонізму США (кін. XVIII – поя. XIX ст.). Загарбницька політика США в Америці. "Доктрина Монро".

  • Розширення території США за рахунок захоплення земель у Мексики. Захоплення Флориди

  • Позиція США у південноамериканському питанні та "доктрина Монро"

  • Експансія США у 30-х pp. XIX ст.

  • Експансія США у 40-х pp. XIX ст.

  • Американо-мексиканська війна (1846-1848 pp.) і захоплення Каліфорнії США

  • Політика США в тихоокеанському регіоні пер. пол. XIX ст.

  • Ставлення провідних країн світу до громадянської війни в США

  • Інтервенція Англії, Франції та Іспанії в Мексиці

  • Громадянська війна в США і позиція Росії
  • Іспано-американська війна 1898 р.

  • Політика США в Тихоокеанському басейні сер. XIX – поч. XX ст.

  • Доктрина Хея ("відкритих дверей" у Китай)

  • Тема 12. Міжнародні відносини під час утворення Троїстого союзу

  • Костянтинопольський договір Росії з Туреччиною

  • Поновлення союзу "Трьох імператорів" (1881 р.)

  • Загострення протиріч між Францією та Італією. Підписання у Відні Троїстого Союзу (1882 р.).

  • Загострення протиріч між Францією та Італією. Укладення Троїстого союзу

  • Тема 13. Протиріччя Франції, Росії та Англії з Німеччиною. Створення франко-російського союзу

  • Крах Союзу трьох імператорів

  • Військова тривога в січні 1887 р.

  • "Договір перестраховки" 1887 р. і погіршення російсько-німецьких стосунків

  • Середземноморська Антанта

  • Лорд Солсбері та англійська політика "блискучої ізоляції"

  • Франко-російський союз (1891-1893 pp.). Гаазька конференція 1899 р.

  • Гаазька конференція

  • Новий курс німецької політики. "Пангерманізм". Англо-німецькнй морський та колоніальний антоганізми

  • Переговори про англо-німецький союз

  • Німецький військово-морський закон 1898 р.

  • Тема 14. Завершення боротьби за колоніальний поділ світу між провідними державами (кін. XIX – поч. XX ст.)

  • Закабалення Туреччини

  • Захоплення Англією Єгипту (1882 р.)

  • Росія і Близький Схід на початку 80-х pp. XIX ст.

  • Захоплення Францією Індокитаю. Початок загарбницької політики Японії у Східній Азії в 70-х – 80-х pp. XIX ст.

  • Міжнародні відносини під час колоніальних захоплень західних держав у Африці. Наслідки англо-бурської війни

  • Фашодський інцидент

  • Міжнародні наслідки південноафриканської кризи

  • Тема 15. Міжнародні відносини на Далекому Сході (кін. XIX – поч. XX ст.)

  • Союз Росії з Китаєм 1896 р.

  • Суперництво між провідними країнами світу на Далекому Сході

  • Подальше загострення далекосхідного питання. Англо- японський договір 1902 р.

  • Ставлення західноєвропейських країн та США до російсько- японської війни 1904-1905 pp. Портсмутський мир

  • Тема 16. Міжнародні відносини під час утворення Антанти

  • Англо-французька "сердечна" згода 1904 р.

  • Подальша військова співпраця Англії та Франції

  • Спроби Німеччини укласти російсько-німецький союз у 1904 р.

  • Марокканська криза 1905-1906 pp. Алхесираська конференція

  • Англо-російська угода 1907 р. та утворення Троїстої згоди

  • Тема 17. Міжнародні відносний напередодні та під час Першої світової війни (1914-1918 pp.)

  • Боснійська криза 1908-1909 pp.

  • Революція в Туреччині та міжнародні відносини

  • Потсдамська зустріч

  • Франко-німецький конфлікт у Марокко (Агадир)

  • Італо-турецька війна

  • Місія Р. Холдена

  • Подальше посилення англо-французької Антанти

  • Друга Балканська війна

  • Балканське питання в кін. 1913 – на поч. 1914 pp.

  • Міжнародні відносний на Далекому Сході (поч. XX ст. -1914 р.)

  • Міжнародні відносини на початку Першої світової війни. Світова політика під час війни. "21 вимога до Китаю"

  • США на початку Першої світової війни

  • Вступ у війну Туреччини

  • Угода Англії та Франції про розподіл Туреччини