Підготовка до війни з Пруссією. Розгром Пруссії

Міжнародні відносини та світова політика

Ш. Талейран радив не відштовхувати Пруссію, а примусити її вступити в "союз" із Францією. Н. Бонапарт погодився і примусив Гаугвіца підписати від імені Пруссії "союзний" договір з Французькою імперією. Н. Бонапарт пообіцяв Пруссії Ганновер. Пруссія повинна була відмовитися від ряду своїх територій (князівства Невшательського, Ансбаха, Клюванні). Але Ганновер був поганим придбанням для Пруссії. Він був спадковим курфюршеством, що належав англійському королеві, через шо і був окупований французами. Ухвалення цього подарунка повинно було посварити Пруссію з Англією. Сам же Н. Бонапарт також вів складну гру. Цей "союз", нав'язаний ним Пруссії, дуже полегшив йому ту справу, яка з кожним місяцем приваблювала його все більше й більше, – підготовку війни з нею ж.

Н. Бонапарт утворив "Рейнський союз", тобто конфедерацію з 16 німецьких держав. Усіх цих васалів, що тріпотіли перед ним, він примусив проголосити його, імператора французів і короля Італії, своїм покровителем – "протектором". "Протекторат" полягав у беззаперечному виконанні волі самодержавного володаря. Брата свого, Жозефа, він призначив королем Неаполітанським, іншого брата, Людовіка, – королем Голландії. Все це ізолювало Пруссію, яка не могла розраховувати на допомогу тільки що розбитої Австрії. Імператор Франц І відмовився від титулу "імператора Священної Римської імперії", який існував більше тисячі років, і став називатися відтепер (з 1806 р.) імператором австрійським. Це було зроблено за бажанням Н. Бонапарта, який розглядав себе як спадкоємця великої імперії, створеної Стародавнім Римом.

Уже в лютому 1806 р. нове англійське міністерство, яке утворилося після смерті У. Піїта, виявило бажання вести мирні переговори з ним. 20 лютого 1806 р., не зважаючи на відсутність дипломатичних зносин між Англією і Францією, новий англійський міністр закордонних справ сповістив Н. Бонапартові листом, який було адресовано Ш. Талейрану, що існує нова змова з метою вбити французького імператора і що необхідно вжити заходів для охорони його життя. Така зміна на дипломатичному фронті з боку Англії привела Ф. Вільгельма Ш у стан повної розгубленості. Він кинувся по допомогу до Олександра І. Цар негайно ж обіцяв її в разі війни Пруссії з Н. Бонапартом. З усіх пунктів кордону і з усіх держав Рейнського союзу Ф. Вільгельм Ш отримував тривожні відомості про пересування французьких військ, що почалися. Бачачи, що нападу все одно не уникнути, він зібрався з духом і надіслав Н. Бонапарту щось на зразок ультимативної вимоги відвести війська від кордону. Відповіддю на цю вимогу було вторгнення Н. Бонапарта до Саксонії, а потім і до Пруссії. 8 жовтня почалася війна. Вона закінчилася щонайповнішим розгромом Пруссії після битв при Йене і Ауерштедті. 27 жовтня 1806 р. Н. Бонапарт увійшов до Берліна. Пруссія була знищена у прах.

Оголошення Францією "континентальної блокади" Англії

Однією з перших справ Н. Бонапарта в Берліні, коли він уже відчував себе владикою Європи, було видання знаменитого декрету, який значною мірою зробився відтепер основою його зовнішньої політики. 21 листопада 1806 р. в Берліні був опублікований декрет, що забороняв усім країнам, підвладним Н. Бонапарту, не тільки торгівлю, але й взагалі усілякі стосунки з Британськими островами та англійськими колоніями. Всі англійські піддані в підвладній йому Європі повинні були бути негайно арештовані, всі англійські товари – конфісковані.

Ш. Талейран отримав наказ терміново розіслати декрет по всіх європейських дворах і до всіх правителів. "Нейтральним" державам було дано зрозуміти, що Н. Бонапарт відтепер вимірюватиме ступінь їх дружелюбності до нього тією старанністю, з якою вони будуть перешкоджати торгівлі з англійцями. Жереб було кинуто. Не маючи флоту для нападу на Англію шляхом висадки військ, не будучи в змозі організувати похід на Індію, про що вів мріяв ще в Єгипті в 1798-1799 pp. і в 1801 р. перед вбивством Павла І.

Н. Бонапарт вирішив покінчити з опором Англії економічною війною, закривши для англійських товарів усі закордонні ринки. Європа була тоді головним споживачем англійських товарів – як фабрикатів, так і колоніальних продуктів. З цих пір починається новий період у зовнішній політиці Н. Бонапарта. Послідовне, нещадне дотримання правил "континентальної блокади" ставало в центрі усієї його зовнішньополітичної і воєнної діяльності. Раніше всіх самостійних держав, що ще уціліли, відчула це на собі Росія.

Зміни в зовнішній політиці Росії. Зближення Олександра І з Н. Бонапартом. Зустріч у Тільзиті

Кровопролитна кампанія, що була проведена російською армією з грудня 1806 р. по червень 1807 р., не врятувала Пруссії. Не зважаючи на героїчну поведінку російських військ, кінцева перемога Наполеона при Фрідланді 14 червня 1807 р. вирішила її долю. Олександр І відразу ж після Фрідланда зважився на круту зміну політики. Страшний ворог, що двічі з 1805 р. переміг російську армію у двох важких війнах, стояв на Німані. Прусський союзник як військова сипа вже не існував. Що стосується Англії, то цар був обурений тією безсовісністю, з якою англійський уряд, наобіцявши золоті гори Росії за її виступ проти Н. Бонапарта, ровно нічого не зробив, щоб допомогти Росії в її відчайдушній боротьбі з Н. Бонапартом. "Буває такий стан, коли треба думати про те, щоб зберегти себе", – так висловився Олександр І після Фрідланда, посилаючи до Н. Бонапарта свого представника з пропозицією миру.

От чому при першій же зустрічі Олександра І з Н. Бонапартом на плоту на річці Німані поблизу Тільзіта, на слова Н. Бонапарта: "Через що ми воюємо з вами, государю?" – Олександр І поспішив відповісти: "Я ненавиджу англійців так само, як і ви, і я буду помічником вашої величності у всьому, що ви проти них зробите". – "Якщо так, то мир укладено", – сказав Н. Бонапарт. Почалися мирні тільзитські переговори. Все було в загальних рисах переговорено віч-на-віч між обома імператорами. Ніхто не був допущений до цих довгих бесід. "Я буду вашим секретарем, а ви будете моїм", – сказав з цього приводу Н. Бонапарт. Звичайно, головною метою Н. Бонапарта був не тільки мир, але й союз з Олександром 1.27 червня 1807 р. все було підписано.

Н. Бонапарт отримав, звичайно, більше, ніж Олександр І. Але він був переможцем, і ця нерівність була цілком природною. Олександр І зобов'язувався: 1) поширити наполеонівський декрет про континентальну блокаду на Російську імперію; 2) оголосити війну Англії; 3) визнати всі зміни, які провів або ще проведе у майбутньому Н. Бонапарт в Західній Європі. Замість цих основних зобов'язань Олександр І отримав від нього "обіцянку" з часом евакуювати французькі війська з украй урізаної території Пруссії і дати царю основну частку в разі поділу Туреччини. Бажаючи раз назавжди посварити і роз'єднати Пруссію й Росію, Н. Бонапарт запропонував Олександрові І приєднати до Російської імперії прусські володіння до самої Вісли. Олександр І від цього відмовився, але все таки погодився відібрати у Пруссії, хоча вона і вважалася до Тільзита його "союзницею", запропоноване йому Н. Бонапартом місто Білосток з усім Білостоцьким округом. Договір був підписаний 8 липня 1807 р. Того ж дня був підписаний і мир з Пруссією. Пруссія зменшилася за кількістю населення рівно удвічі (було 10 мільйонів, залишилося трохи більше п'яти), зя територією теж майже удвічі. І Пруссія зобов'язалася дотримуватися правил континентальної блокади.

З цих пір зовнішньополітичні методи Н. Бонапарта, що поставив собі за мету знищити Англію блокадою, незвичайно спрощувалися. Володарюючи, прямо або опосередковано, особисто або через своїх братів, посаджених на престоли залежних країн, через маршалів і генералів, перетворивши на васалів і імператора австрійського і короля прусського, Н. Бонапарт уже не вів відтепер переговорів ні з ким, окрім Олександра І. Іншим він наказував і якщо помічав непокору, то йшов на непокірного війною. З царем же після перших декількох місяців почалося тертя. Правда, Н. Бонапарт надав Олександрові І волю у справі відняття у Швеції всієї Фінляндії до річки Торнео. Але придбання Фінляндії здавалося малою компенсацією за тяжкі наслідки, які переживали російські фінанси і російська експортна торгівля від припинення комерційних зв'язків з Англією. Дворянство і велике російське купецтво вважали, що континентальна блокада губить Росію, і ненавиділи союз з Францією. Особливо турбувала Росію та постійна загроза, яка була створена 1807 р. утворенням на самих її кордонах так званого герцогства Варшавського.

Звичайно, зайняття Костянтинополя і проток або хоч би гарантованого придєднання Молдавії і Валахії загладило би важкий спогад про Тільзитський мир, що наніс рану російському національному самолюбству. Але саме відносно Туреччини Н. Бонапарт рішуче ухилявся від виконання своїх тільзитських обіцянок. Олександр І вже з 1806 р. вів війну з Туреччиною. У цій тривалій російсько-турецькій війні певну допомогу, таємно і обхідними шляхами, турки отримували саме з Парижа. Коли до Ш. Талейрана дійшли скарги російських дипломатів, що в Тільзиті, при розмовах царя з Н. Бонапартом про Туреччину, цар чув від нього зовсім інші мотиви, Ш. Талейран відповів, що в дипломатії те саме, що і в музиці: якщо мотив не покладений на ноти, то ніякої ціни він не має. Другими словами, Олександрові І дали зрозуміти, що Н. Бонапарт його обдурив, обмежившись обіцянками, не закріпленими в договорі.

Зростання опозиції Н. Бонапарту в країнах Європи

Навесні 1808 р. Н. Бонапарт заарештував іспанську королівську родину, підступно запрошену шш до міста Байонни, й почав загарбання Іспанії. Португалію він зайняв ще раніше. Почалася тривала народна війна в Іспанії. У перші ж місяці стало ясно, що справитися з нею вкрай важко. Виявилося також, що Австрія хоче скористатися його іспанськими ускладненнями і збирається зробити спробу повстати проти переможця.

Французький імператор краще за інших розумів, що момент обрано австрійським кабінетом дуже вдало. Клеменс Лотар Венцеслав Меттерніх, австрійський посол у Парижі, посилено приховував австрійські озброєння, але це йому погано вдавалося. Н. Бонапарт знав, що і в Пруссії з затамованим подихом чекають виступу Австрії. Тому він грубо зажадав від прусського короля вигнання його міністра Штейна, який переконував Ф. Вільгельма III також виступити проти Н. Бонапарта, якщо підніметься Австрія. Н. Бонапарт боявся не Пруссії. Він був неспокійний щодо Росії. Що Росія не виступить на допомогу Австрії, він не сумнівався. Але йому хотілося іншого: можливості погрожувати Австрії, що їй доведеться мати справу одночасно із нападом з двох боків – з боку Франції і з боку Росії.

"Побачення" в Ерфурті Н. Бонапарта та Олександра І

Влітку 1808 р. Н. Бонапарт запросив Олександра І на особисту зустріч. Цар, знаючи, навіщо його кличуть, не дуже поспішав. Побачення відбулося 27 вересня 1808 р. в місті Ерфурте і продовжувалося близько двох тижнів. Н. Бонапарт перед від'їздом до Ерфурта зробив один фатальний для себе крок, наслідки якого, проте, позначилися не скоро. З собою до Ерфурта він досить несподівано запросив Ш. Талейрана, який після Тільзиту вже перебував офіційно у відставці. Тим часом Ш. Талейран прийшов з деяких пір до висновку, що континентальна блокада неминуче призведе до війни з Росією і до кінцевого повстання по всій Європі. В Ерфурті Ш. Талейран вперше зрадив Н. Бонапарту, вступивши в таємні стосунки з Олександром І. "Ви повинні врятувати Європу", – повторював він Олександрові І під час таємних бесід. За порадою Ш. Талейрана, Олександр І не підписав договору, який гарантував би участь Росії на боці Н. Бонапарта в майбутній війні Франції з Австрією.

Зовнішні прояви гарячої дружби, нібито існуючої між обома імператорами, не обдурили Н. Бонапарта: похмурим виїхав він з Ерфурта після пишних свят, парадів, публічних обнімань і поцілунків з російським царем. Лише через декілька місяців (у кінці січня 1809 р.) Н. Бонапарт став підозрювати Ш. Талейрана в зрадницьких діях і зовсім відсторонив його від своєї персони, хоч і не покарав: не було ніяких доказів. Війна його з Австрією в 1809 р. зно-ву дала Н. Бонапарту повну перемогу. Австрія, знов жорстоко урізана у своїй території за мирним договором в Шенбрунні 14 жовтня 1809 р., повинна була надовго змиритися.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Міжнародні відносини та світова політика» автора Сарнацький О.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Підготовка до війни з Пруссією. Розгром Пруссії“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Тема 1. Міжнародні відносини та світова політика пер. пол. XVII ст. – пер. пол. XVIII ст.

  • Міжнародні відносини під час Тридцятирічної війни. Вестфальський мир.

  • Європейська рівновага (сер. XVII – сер. XV III ст.)

  • Тема 2. Міжнародні відносини та світова політика др. пол. XVIII ст.

  • Зовнішня політика Росії др. пол. XVIII ст. "Польське" питання

  • "Польське" питання

  • Другий поділ Польщі

  • Міжнародні відносини під час боротьби північноамериканських колоній Англії за незалежність

  • Укладення союзного і торгового договорів між Францією та США

  • Позиція Росії в період боротьби США за незалежність

  • Тема 3. Міжнародні відносини та світова політика під час Великої французької революції та наполеонівських воєн (1789-1814 pp.).

  • Міжнародні відносний в Європі в 1789-1792 pp.

  • Рейхенбахські угоди від 27 липня 1790 р.

  • Невдала втеча короля та утворення контрреволюційної коаліції

  • Спроби створення альтернативної антифранцузької коаліції

  • Роль Англії у розширенні контрреволюційної коаліції

  • Зовнішня політика Франції в період якобинської диктатури

  • Міжнародні відносини у світі за часів термідоріанської реакції та Директорії у Франції (1794-1799 pp.)

  • Англо-російсько-австрійський союз 1795 р.

  • "Дипломатія" французьких генералів

  • Міжнародні відносини та світова політика під час наполеонівських воєн (1799-1814 pp.)

  • Позиція Н. Бонапарта щодо Росії

  • Позиція Н. Бонапарта щодо Англії Ам'єнський мнр (27 березня 1802 г.)

  • Перелом у стосунках Н. Бонапарта та Олександра І

  • Підготовка до війни з Пруссією. Розгром Пруссії
  • Тема 4. Міжнародні відносини в 1812-1815 pp. Крах імперії Н. Бонапарта. Віденська система міжнародних відносин: "концерт європейських держав".

  • Поразка Н. Бонапарта в Росії. Шоста коаліція

  • Шомонський трактат. Паризький мир і реставрація Бурбонів

  • Віденський конгрес і розкладка сил на ньому (1814-1815 pp.). "Сто днів Наполеона". Сьома антифранцузька коаліція. Крах Н. Бонапарта

  • Принцип легітимізму

  • Таємна угода Австрії, Франції та Англії проти Росії та Пруссії

  • "Сто днів Наполеона" (20 березня – 28 червня 1815 р.). Сьома антифранцузька коаліція

  • Рішення Віденського конгресу та їх наслідки для міжнародних відносин та світової політики в першій половині XIX ст.

  • Тема 5. Міжнародні відносини в 1815 – поч. 30-х pp. XIX століття.

  • Внутрішні протиріччя у Священному союзі

  • Конгреси в Троппау (1820 р.) і Лайбаху (1821 р.)

  • Веронський конгрес

  • Політика Англії щодо південноамериканських держав

  • “Східне” питання у 20-х pp. XIX ст. і міжнародні відносини з ним пов'язань Андріанопольський договір 1829 р.

  • Зближення Миколи I з Англією та Францією і подальший розвал Священного союзу

  • Російсько-турецька война. Адріанопольський мир 1829 р.

  • Ставлення провідних держав світу до змін у Європі кін. 20-х – поч. 30 pp. XIX ст.

  • Позиція великих держав у питанні про Польське повстання 1830- 1831 pp.

  • Спроба дипломатичного втручання Англії та Франції в польське питання

  • Тема 6. Міжнародні відносини 30-х – 40-х pp. XIX ст.

  • Ункіар-Іскелеський договір (8 липня 1833 р.)

  • З'їзд монархів у Мюнхен греці (1833 р.)

  • Позиція Франції відносно східного питання

  • Лондонська конвенція 1841 р. щодо режиму чорноморських проток

  • Ставлення провідних країн світу до національно-об'єднавчих процесів у Європі в 30-х – 40-х pp. XIX ст. і революційних подій 1848- 1849 pp. “Німецьке” питання і пункти 1850 р.

  • Національно-об'єднавчі процеси в Німеччині й міжнародні відносини

  • Микола І і подальші події в Європі 1848-1849 pp.

  • Втручання держав у австро-прусський конфлікт і поновлення Німецького союзу

  • "Оломоуцьке приниження" Пруссії

  • "Східне'' питання в 1848-1849 pp. Вплив революційних подій 1848-1849 pp. на світову політику

  • Вплив на світову політику революційних подій 1848-1849 pp.

  • Тема 7. Колоніальна політика європейських країн кін. ΧVIII – пер. пол. XIX ст.

  • Міжнародні відносини на Середньому Сході пер. пол. XIX ст. Англо-французькі протиріччя в Ірані поч. XIX ст. Стосунки Росії та Ірану.

  • Місія Жобера. Фінкенштейнський договір 1807 р.

  • Англо-французька дипломатична боротьба в Ірані в 1807-1811 pp. Місії Гардана і Джонса.

  • Початок російсько-іранської війни 1804-1813 pp. Гулістанський мир 1813 р.

  • Міжнародні відносини навколо ханств Середньої Азії

  • Міжнародні відносини навколо Афганістану

  • Англо-афганська війна 1832-1842 pp. і міжнародні відносини

  • Політика країн Заходу щодо Китаю. Нанкінський договір і початок загарбання Китаю. Політика Росії відносно Китаю

  • Причини і розв'язування першої опіумної війни 1838-1842 pp.

  • Нанкінський договір 1842 р.

  • Наслідки договорів Китаю з країнами Заходу

  • Російсько-китайські відносини на поч. XIX ст.

  • Кульджинський торговий договір 1851 р. між Росією і Китаєм

  • Тема 8. Міжнародні відносини 50-х- 60-х pp. XIX ст.

  • Переговори Миколи І з Англією щодо питання про розподіл Туреччини

  • Російсько-французькі чвари в Туреччині

  • Місія Меншикова в Туреччині

  • Контрманеври англійського посла в Костянтинополі

  • Позиція Пруссії в російсько-турецькому конфлікті

  • Оголошення Туреччиною війни Росії

  • Місія О. Ф. Орлова у Відні

  • "Чотири пункти" Наполеона III (18 липня 1854 р.)

  • Позиція Швеції

  • Таємні переговори Наполеона III з Олександром II про мир

  • Австрійський ультиматум Росії

  • Позиція Англії на конгресі

  • Міжнародні події навколо "польського" і "німецького" питань у 60-х pp. XIX ст. Утворення Австро-Угорщини

  • Відмова Англії від втручання у польські справи

  • Позиція Росії з питання об'єднання Німеччини

  • Створення Північнонімецького союзу

  • Міжнародні відносини під час об'єднання Італії.

  • Зближення Наполеона III з Олександром II

  • Угода між Францією і К. ді Кавуром у Пломб'срі (20 липня 1858 г.)

  • Війна Франції та Італії з Австрією (1859 р.)

  • Тема 9. Міжнародні відносини під час колоніальної політики країн Заходу і Росії в Азії та Америці у др. пол. XIX ст.

  • Політика західних держав і Росії щодо Японії, Кореї, Китаю

  • Політика Англії щодо Японії

  • Політика держав Заходу щодо Китаю в середині та другій половиш XIX ст.

  • Політика Росії щодо Китаю другої половини XIX ст.

  • Міжнародні відносини на Середньому Сході. Політика Роси щодо Середньої Азії

  • Завоювання Росії в Середній Азії

  • Англо-російська боротьба на Середньому Сході в 50-х – 70-х pp. XIX ст.

  • Тема 10. Міжнародні відносин 70-х pp. XIX ст. в Європі.

  • Позиція Австро-Угорщини

  • Франкфуртський мирний договір

  • Союз трьох імператорів 1873 р. Франко-німецька військова тривога 1874-1875 pp.

  • Угода трьох імператорів

  • Франко-німецька військова тривога 1874-1875 pp.

  • Місія Радовиця і військова тривога 1875 р.

  • Балканське питання др. пол. 70-х pp. XIX ст. Сан-Стефанський мирний договір після війни 1877-1878 pp. і Берлінський конгрес

  • Тема 11. Міжнародні відносини та зовнішня політика США напр. XVIII – поч. XX ст.

  • "Друга" війна США за незалежність

  • Придбання США Великої Луїзіани у Франції

  • Початок експансіонізму США (кін. XVIII – поя. XIX ст.). Загарбницька політика США в Америці. "Доктрина Монро".

  • Розширення території США за рахунок захоплення земель у Мексики. Захоплення Флориди

  • Позиція США у південноамериканському питанні та "доктрина Монро"

  • Експансія США у 30-х pp. XIX ст.

  • Експансія США у 40-х pp. XIX ст.

  • Американо-мексиканська війна (1846-1848 pp.) і захоплення Каліфорнії США

  • Політика США в тихоокеанському регіоні пер. пол. XIX ст.

  • Ставлення провідних країн світу до громадянської війни в США

  • Інтервенція Англії, Франції та Іспанії в Мексиці

  • Громадянська війна в США і позиція Росії

  • Іспано-американська війна 1898 р.

  • Політика США в Тихоокеанському басейні сер. XIX – поч. XX ст.

  • Доктрина Хея ("відкритих дверей" у Китай)

  • Тема 12. Міжнародні відносини під час утворення Троїстого союзу

  • Костянтинопольський договір Росії з Туреччиною

  • Поновлення союзу "Трьох імператорів" (1881 р.)

  • Загострення протиріч між Францією та Італією. Підписання у Відні Троїстого Союзу (1882 р.).

  • Загострення протиріч між Францією та Італією. Укладення Троїстого союзу

  • Тема 13. Протиріччя Франції, Росії та Англії з Німеччиною. Створення франко-російського союзу

  • Крах Союзу трьох імператорів

  • Військова тривога в січні 1887 р.

  • "Договір перестраховки" 1887 р. і погіршення російсько-німецьких стосунків

  • Середземноморська Антанта

  • Лорд Солсбері та англійська політика "блискучої ізоляції"

  • Франко-російський союз (1891-1893 pp.). Гаазька конференція 1899 р.

  • Гаазька конференція

  • Новий курс німецької політики. "Пангерманізм". Англо-німецькнй морський та колоніальний антоганізми

  • Переговори про англо-німецький союз

  • Німецький військово-морський закон 1898 р.

  • Тема 14. Завершення боротьби за колоніальний поділ світу між провідними державами (кін. XIX – поч. XX ст.)

  • Закабалення Туреччини

  • Захоплення Англією Єгипту (1882 р.)

  • Росія і Близький Схід на початку 80-х pp. XIX ст.

  • Захоплення Францією Індокитаю. Початок загарбницької політики Японії у Східній Азії в 70-х – 80-х pp. XIX ст.

  • Міжнародні відносини під час колоніальних захоплень західних держав у Африці. Наслідки англо-бурської війни

  • Фашодський інцидент

  • Міжнародні наслідки південноафриканської кризи

  • Тема 15. Міжнародні відносини на Далекому Сході (кін. XIX – поч. XX ст.)

  • Союз Росії з Китаєм 1896 р.

  • Суперництво між провідними країнами світу на Далекому Сході

  • Подальше загострення далекосхідного питання. Англо- японський договір 1902 р.

  • Ставлення західноєвропейських країн та США до російсько- японської війни 1904-1905 pp. Портсмутський мир

  • Тема 16. Міжнародні відносини під час утворення Антанти

  • Англо-французька "сердечна" згода 1904 р.

  • Подальша військова співпраця Англії та Франції

  • Спроби Німеччини укласти російсько-німецький союз у 1904 р.

  • Марокканська криза 1905-1906 pp. Алхесираська конференція

  • Англо-російська угода 1907 р. та утворення Троїстої згоди

  • Тема 17. Міжнародні відносний напередодні та під час Першої світової війни (1914-1918 pp.)

  • Боснійська криза 1908-1909 pp.

  • Революція в Туреччині та міжнародні відносини

  • Потсдамська зустріч

  • Франко-німецький конфлікт у Марокко (Агадир)

  • Італо-турецька війна

  • Місія Р. Холдена

  • Подальше посилення англо-французької Антанти

  • Друга Балканська війна

  • Балканське питання в кін. 1913 – на поч. 1914 pp.

  • Міжнародні відносний на Далекому Сході (поч. XX ст. -1914 р.)

  • Міжнародні відносини на початку Першої світової війни. Світова політика під час війни. "21 вимога до Китаю"

  • США на початку Першої світової війни

  • Вступ у війну Туреччини

  • Угода Англії та Франції про розподіл Туреччини