Відмова Англії від втручання у польські справи

Міжнародні відносини та світова політика

Лорд Д. Россель став чекати, що зробить Наполеон ПІ. Проте той, не зважаючи на видиму рішучість Англії йти на розрив з Росією, все-таки від війни відмовився. Витівка лорда Д. Росселя не вдалася. Знову лорд Д. Россель і Пальмерстон, що стояв за його спиною, опинилися в скрутному становищі. З нього вони знайшли простий вихід, що яскраво характеризував беспринципність англійської дипломатії. 26 вересня 1863 р. лорд Д. Россель у публічній промові раптом заявив: "Ні зобов'язання, ні честь Англії, ні її інтереси – ніщо не змушує нас почати із-за Польщі війну з Росією".

Через місяць і вісім днів після цієї заяви лорда Д. Росселя Наполеон III зробив ще одну спробу дипломатичного втручання в польське питання. У нього з'явилася думка спокусити Олександра П можливістю перегляду і знищення тієї статті Паризького миру 1856 р., яка забороняла Росії тримати військовий флот на Чорному морі. Оскільки це можна було провести тільки на новому всеєвропейському конгресі, то Олександр П міг і погодитися брати участь у такому конгресі. А вже коли конгрес збереться, на ньому можна буде поставити спільне питання про перегляд ненависних для династії Бонапартов умов Віденського трактату 1815 р., а заразом розглянути і польське питання.

Якщо навіть для Польщі нічого доброго не вийде, – все одно поляки не зможуть відтепер стверджувати, що Франція нічого для них не намагалася зробити. 4 листопада 1863 р. Наполеон III звернувся до європейських правителів з запрошенням скликати конгрес.

Ця гра відразу ж натрапила на протидію, тому що була прекрасно розгадана і Пальмерстоном, і лордом Д. Росселем. Вони збагнули, що конгрес загрожує Англії, по-перше, появою нового російського флоту, який загрожуватиме Костянтинополю, і, по-друге, – що набагато важливіше і небезпечніше – новим зближенням Франції з Росією. Вирішено було негайно відмовитися від участі в конгресі, що затівається Наполеоном ІП. Конгрес, звичайно, не відбувся б і без того – тільки через те, що О. М. Горчаков, незважаючи ні на які спокусливі перспективи щодо відміни образливої статті Паризького трактату 1856 р., ні в якому випадку не бажав, щоб на конгресі ставилося польське питання, та ще тоді, коли повстання було вже дійсно придушене. Але О. М. Горчаков, з властивою йому витримкою, дізнавшись, як затурбувався лорд Пальмерстон, вважав за краще дещо зачекати зі своєю відмовою. Його розрахунок виявився цілком правильним. Перша за часом відмова на свою пропозицію Наполеон ПІ отримав не з Петербурга, а з Лондона, що й було потрібне О. М. Горчакову.

Розрахунок О. М. Горчакова на нестриманість і нетерплячість лорда Пальмерстона виправдався блискавично. Англо-французькі відносини ставали все холоднішими. Коли польське повстання було вже остаточне придушене, лорд Пальмерстон 26 травня 1864 р. на весь голос заявив у палаті общин, що сама думка про війну Англії з Росією через Польщу була б "божевіллям", і наполягав у тій же промові, що тільки "польська короткозорість" винна, якщо хто-небудь з поляків повірив у можливість подібної війни. Так справа закінчилася повною дипломатичною перемогою Росії.

Міжнародні події навколо "німецького" питання у 60-х pp. XIX ст.

Пожвавлення в рядах прусської буржуазії, пов'язане з подіями в Італії, що призвели до нового загострення боротьби між прибічниками різних шляхів об'єднання Німеччини, відбилися у Пруссії на курсі уряду. Уособленням т. з. "нового" курсу став князь О. фон Бісмарк, який обійняв посаду міністра-президента у вересні 1862 р. Вільгельм І зробив його першою особою уряду і надав йому всю повноту виконавчої влади.

Свою діяльність у Берліні О. фон Бісмарк почав з того, що боровся щосили проти наміру короля Вільгельма І відректися від престолу через загострення конституційного конфлікту між прусським ландтагом і урядом. Прийдешнє О. фон Бісмарку важке історичне завдання ускладнювалося тією внутрішньою кризою, яку переживала Пруссія. Від надання О. фон Бісмарку всієї повноти фактичної влади в тому числі і в дипломатичних справах, король Вільгельм І врешті тільки виграв. Він чітко розумів, що лише ставши на чолі об'єднувальної течії, можна було врятувати прусську монархію і привілейоване становище її дворянства. Симуляція грубоватої відвертості, якою О. фон Бісмарк так довго і з таким успіхом обдурював майже всіх дипломатів (окрім О. М. Горчакова), пускалася ним і хід і стосовно короля Вільгельма І.

З приходом О. фон Бісмарка до влади в Німеччині раніше ніж у інших європейських країнах 1862 р. була введена загальна військова повинність. Він енергійно почав готуватися здійснити давні національні мрії, спираючись на сильну армію. Що взагалі без війни справа об'єднання Німеччини не обійдеться, це для нього було безперечним. "Не словами, але кров'ю і залізом буде об'єднана Німеччина", – говорив вія. При цьому нова імперія повинна була об'єднатися під верховенством Пруссії.

О. фон Бісмарк відмінно усвідомлював, що цьому неминуче заважатимуть усі великі держави континенту, для яких невигідне виникнення нової могутньої держави в центрі Європи. Спільно вони могли б розчавити Пруссію. Тому політика Пруссії мала бути спрямованою на нейтралізацію принаймні Франції і Росії. Що з Австрією доведеться воювати, як з ворогом об'єднання Німеччини під егідою Пруссії, – це О. фон Бісмарк передбачав ще в середині 50-х pp., вважаючи, що ніякими дипломатичними хитрощами ие можна буде примусити габсбурзьку державу вийти добровільно з Німецького союзу.

Першим його кроком було заручитися нейтралітетом Росії у війнах, які він готував на майбутнє. Завдання це полегшувалося тим, що відносини Росії з Англією і Австрією після Кримської війни залишалися украй загостреними. Вони ще більш ускладнилися після польського повстання 1863 р. О. фон Бісмарк скористався ізоляцією Росії для зближення з нею. Хоча дозвіл про переслідування польських повстанців на прусській території й не було використано Росією, але шлях до зближення з Росією був намічений. Хоча ніякої попередньої змови з Росією у німецьких справах у нього не було, він вирішив діяти сміливіше.

Наприкінці 1863 р. датський король Крістіан IX після смерті свого попередника Фрідріха VII розповсюдив на Шлезвіг і Гольштейн свою владу. Цей крок дав О. фон Бісмарку привід для втручання в це питання. Пруссія пред'явила Данії ультиматум – відмовитися від анексії Шлезвіга. До цієї вимоги приєдналася країна, що не бажала відставати від Пруссії, – Австрія. Датський король, розраховуючи на допомогу європейських держав, відкинув пред'явлені йому вимоги. 1 лютого 1864 р. війська Пруссії й Австрії перейшли річку Ейдер і захопили Шлезвіг. Коротка, але кровопролитна війна закінчилася поразкою Данії. І 30 жовтня 1864 р. у Відні був підписаний мирний договір, за яким обидва герцогства переходили в тимчасове спільне володіння Пруссії і Австрії. Розрахунки О. фон Бісмарка на те, що жодна з великих держав не перешкодить розгрому Данії, виправдалися.

Але спульне володіння герцогствами зовсім не влаштовувало Пруссію. Вона давно вже тягнулася до Північного моря і подумувала про будівництво каналу, що сполучає Північне і Балтійське моря. Не влаштовувало Пруссію і створення з Шлезвігу і Гольштейну нових незалежних німецьких держав, як цього наполегливо добивалася Австрія за підтримки союзного сейму. Вона хотіла добитися свого – розв'язати собі руки у справі об'єднання Німеччини під її керівництвом.

Гаштейнська конвенція (14 августа 1865 г.)

Перш за все О. фон Бісмарк висловив готовність іти на таке вирішення шлезвіг-гольштейнського завдання: маленьке герцогство Лауєнбург відходить у повну власність Пруссії (за сплату 2,5 млн. талерів золотом); Шлезвіг поступає в управління Пруссії., а Гольштейн – Австрії. О. фон Бісмарк постарався закріпити цю комбінацію особливою конвенцією, підписаною Австрією і Пруссією 14 серпня 1865 р. в Гаштейні. Таким чином, у серпні 1865 р. після тривалих переговорів сторони прийшли до угоди. Герцогства зберігалися у спільному володінні, але вирішено було передати управління Гольштейном Австрії, а Шлезвігом – Пруссії. Перед О. фон Бісмарком уже з літа 1865 р. стояло інше чергове питання: як створити найбільш сприятливу політичну обстановку для майбутньої збройної боротьби.

Подальше завдання О. фон Бісмарка було розгромити Австрію і покласти край її впливу в Німеччині. При заплутаному порядку управління герцогствами конфлікт між Австрією і Пруссією був неминучий. О. фон Бісмарк до того ж свідомо провокував зіткнення, розраховуючи на силу прусської армії.

Власне, дві головні небезпеки загрожували О. фон Бісмарку. Одна моггла виходити із Зимового палацу, інша – з Тюїльрі. Кожна з них могла підірти всю споруджувану ним будівлю, принаймні на цьому етапі. Він завжди побоювався Росії. Він вважав, що і в географічному, і в деяких інших відношеннях Росія поставлена в набагато вигідніше становище, ніж Пруссія, і що "російська політика опиниться в результаті у довгого плеча важеля". І йому потрібно було неодмінно домовитися з Росією.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Міжнародні відносини та світова політика» автора Сарнацький О.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Відмова Англії від втручання у польські справи“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Тема 1. Міжнародні відносини та світова політика пер. пол. XVII ст. – пер. пол. XVIII ст.

  • Міжнародні відносини під час Тридцятирічної війни. Вестфальський мир.

  • Європейська рівновага (сер. XVII – сер. XV III ст.)

  • Тема 2. Міжнародні відносини та світова політика др. пол. XVIII ст.

  • Зовнішня політика Росії др. пол. XVIII ст. "Польське" питання

  • "Польське" питання

  • Другий поділ Польщі

  • Міжнародні відносини під час боротьби північноамериканських колоній Англії за незалежність

  • Укладення союзного і торгового договорів між Францією та США

  • Позиція Росії в період боротьби США за незалежність

  • Тема 3. Міжнародні відносини та світова політика під час Великої французької революції та наполеонівських воєн (1789-1814 pp.).

  • Міжнародні відносний в Європі в 1789-1792 pp.

  • Рейхенбахські угоди від 27 липня 1790 р.

  • Невдала втеча короля та утворення контрреволюційної коаліції

  • Спроби створення альтернативної антифранцузької коаліції

  • Роль Англії у розширенні контрреволюційної коаліції

  • Зовнішня політика Франції в період якобинської диктатури

  • Міжнародні відносини у світі за часів термідоріанської реакції та Директорії у Франції (1794-1799 pp.)

  • Англо-російсько-австрійський союз 1795 р.

  • "Дипломатія" французьких генералів

  • Міжнародні відносини та світова політика під час наполеонівських воєн (1799-1814 pp.)

  • Позиція Н. Бонапарта щодо Росії

  • Позиція Н. Бонапарта щодо Англії Ам'єнський мнр (27 березня 1802 г.)

  • Перелом у стосунках Н. Бонапарта та Олександра І

  • Підготовка до війни з Пруссією. Розгром Пруссії

  • Тема 4. Міжнародні відносини в 1812-1815 pp. Крах імперії Н. Бонапарта. Віденська система міжнародних відносин: "концерт європейських держав".

  • Поразка Н. Бонапарта в Росії. Шоста коаліція

  • Шомонський трактат. Паризький мир і реставрація Бурбонів

  • Віденський конгрес і розкладка сил на ньому (1814-1815 pp.). "Сто днів Наполеона". Сьома антифранцузька коаліція. Крах Н. Бонапарта

  • Принцип легітимізму

  • Таємна угода Австрії, Франції та Англії проти Росії та Пруссії

  • "Сто днів Наполеона" (20 березня – 28 червня 1815 р.). Сьома антифранцузька коаліція

  • Рішення Віденського конгресу та їх наслідки для міжнародних відносин та світової політики в першій половині XIX ст.

  • Тема 5. Міжнародні відносини в 1815 – поч. 30-х pp. XIX століття.

  • Внутрішні протиріччя у Священному союзі

  • Конгреси в Троппау (1820 р.) і Лайбаху (1821 р.)

  • Веронський конгрес

  • Політика Англії щодо південноамериканських держав

  • “Східне” питання у 20-х pp. XIX ст. і міжнародні відносини з ним пов'язань Андріанопольський договір 1829 р.

  • Зближення Миколи I з Англією та Францією і подальший розвал Священного союзу

  • Російсько-турецька война. Адріанопольський мир 1829 р.

  • Ставлення провідних держав світу до змін у Європі кін. 20-х – поч. 30 pp. XIX ст.

  • Позиція великих держав у питанні про Польське повстання 1830- 1831 pp.

  • Спроба дипломатичного втручання Англії та Франції в польське питання

  • Тема 6. Міжнародні відносини 30-х – 40-х pp. XIX ст.

  • Ункіар-Іскелеський договір (8 липня 1833 р.)

  • З'їзд монархів у Мюнхен греці (1833 р.)

  • Позиція Франції відносно східного питання

  • Лондонська конвенція 1841 р. щодо режиму чорноморських проток

  • Ставлення провідних країн світу до національно-об'єднавчих процесів у Європі в 30-х – 40-х pp. XIX ст. і революційних подій 1848- 1849 pp. “Німецьке” питання і пункти 1850 р.

  • Національно-об'єднавчі процеси в Німеччині й міжнародні відносини

  • Микола І і подальші події в Європі 1848-1849 pp.

  • Втручання держав у австро-прусський конфлікт і поновлення Німецького союзу

  • "Оломоуцьке приниження" Пруссії

  • "Східне'' питання в 1848-1849 pp. Вплив революційних подій 1848-1849 pp. на світову політику

  • Вплив на світову політику революційних подій 1848-1849 pp.

  • Тема 7. Колоніальна політика європейських країн кін. ΧVIII – пер. пол. XIX ст.

  • Міжнародні відносини на Середньому Сході пер. пол. XIX ст. Англо-французькі протиріччя в Ірані поч. XIX ст. Стосунки Росії та Ірану.

  • Місія Жобера. Фінкенштейнський договір 1807 р.

  • Англо-французька дипломатична боротьба в Ірані в 1807-1811 pp. Місії Гардана і Джонса.

  • Початок російсько-іранської війни 1804-1813 pp. Гулістанський мир 1813 р.

  • Міжнародні відносини навколо ханств Середньої Азії

  • Міжнародні відносини навколо Афганістану

  • Англо-афганська війна 1832-1842 pp. і міжнародні відносини

  • Політика країн Заходу щодо Китаю. Нанкінський договір і початок загарбання Китаю. Політика Росії відносно Китаю

  • Причини і розв'язування першої опіумної війни 1838-1842 pp.

  • Нанкінський договір 1842 р.

  • Наслідки договорів Китаю з країнами Заходу

  • Російсько-китайські відносини на поч. XIX ст.

  • Кульджинський торговий договір 1851 р. між Росією і Китаєм

  • Тема 8. Міжнародні відносини 50-х- 60-х pp. XIX ст.

  • Переговори Миколи І з Англією щодо питання про розподіл Туреччини

  • Російсько-французькі чвари в Туреччині

  • Місія Меншикова в Туреччині

  • Контрманеври англійського посла в Костянтинополі

  • Позиція Пруссії в російсько-турецькому конфлікті

  • Оголошення Туреччиною війни Росії

  • Місія О. Ф. Орлова у Відні

  • "Чотири пункти" Наполеона III (18 липня 1854 р.)

  • Позиція Швеції

  • Таємні переговори Наполеона III з Олександром II про мир

  • Австрійський ультиматум Росії

  • Позиція Англії на конгресі

  • Міжнародні події навколо "польського" і "німецького" питань у 60-х pp. XIX ст. Утворення Австро-Угорщини

  • Відмова Англії від втручання у польські справи
  • Позиція Росії з питання об'єднання Німеччини

  • Створення Північнонімецького союзу

  • Міжнародні відносини під час об'єднання Італії.

  • Зближення Наполеона III з Олександром II

  • Угода між Францією і К. ді Кавуром у Пломб'срі (20 липня 1858 г.)

  • Війна Франції та Італії з Австрією (1859 р.)

  • Тема 9. Міжнародні відносини під час колоніальної політики країн Заходу і Росії в Азії та Америці у др. пол. XIX ст.

  • Політика західних держав і Росії щодо Японії, Кореї, Китаю

  • Політика Англії щодо Японії

  • Політика держав Заходу щодо Китаю в середині та другій половиш XIX ст.

  • Політика Росії щодо Китаю другої половини XIX ст.

  • Міжнародні відносини на Середньому Сході. Політика Роси щодо Середньої Азії

  • Завоювання Росії в Середній Азії

  • Англо-російська боротьба на Середньому Сході в 50-х – 70-х pp. XIX ст.

  • Тема 10. Міжнародні відносин 70-х pp. XIX ст. в Європі.

  • Позиція Австро-Угорщини

  • Франкфуртський мирний договір

  • Союз трьох імператорів 1873 р. Франко-німецька військова тривога 1874-1875 pp.

  • Угода трьох імператорів

  • Франко-німецька військова тривога 1874-1875 pp.

  • Місія Радовиця і військова тривога 1875 р.

  • Балканське питання др. пол. 70-х pp. XIX ст. Сан-Стефанський мирний договір після війни 1877-1878 pp. і Берлінський конгрес

  • Тема 11. Міжнародні відносини та зовнішня політика США напр. XVIII – поч. XX ст.

  • "Друга" війна США за незалежність

  • Придбання США Великої Луїзіани у Франції

  • Початок експансіонізму США (кін. XVIII – поя. XIX ст.). Загарбницька політика США в Америці. "Доктрина Монро".

  • Розширення території США за рахунок захоплення земель у Мексики. Захоплення Флориди

  • Позиція США у південноамериканському питанні та "доктрина Монро"

  • Експансія США у 30-х pp. XIX ст.

  • Експансія США у 40-х pp. XIX ст.

  • Американо-мексиканська війна (1846-1848 pp.) і захоплення Каліфорнії США

  • Політика США в тихоокеанському регіоні пер. пол. XIX ст.

  • Ставлення провідних країн світу до громадянської війни в США

  • Інтервенція Англії, Франції та Іспанії в Мексиці

  • Громадянська війна в США і позиція Росії

  • Іспано-американська війна 1898 р.

  • Політика США в Тихоокеанському басейні сер. XIX – поч. XX ст.

  • Доктрина Хея ("відкритих дверей" у Китай)

  • Тема 12. Міжнародні відносини під час утворення Троїстого союзу

  • Костянтинопольський договір Росії з Туреччиною

  • Поновлення союзу "Трьох імператорів" (1881 р.)

  • Загострення протиріч між Францією та Італією. Підписання у Відні Троїстого Союзу (1882 р.).

  • Загострення протиріч між Францією та Італією. Укладення Троїстого союзу

  • Тема 13. Протиріччя Франції, Росії та Англії з Німеччиною. Створення франко-російського союзу

  • Крах Союзу трьох імператорів

  • Військова тривога в січні 1887 р.

  • "Договір перестраховки" 1887 р. і погіршення російсько-німецьких стосунків

  • Середземноморська Антанта

  • Лорд Солсбері та англійська політика "блискучої ізоляції"

  • Франко-російський союз (1891-1893 pp.). Гаазька конференція 1899 р.

  • Гаазька конференція

  • Новий курс німецької політики. "Пангерманізм". Англо-німецькнй морський та колоніальний антоганізми

  • Переговори про англо-німецький союз

  • Німецький військово-морський закон 1898 р.

  • Тема 14. Завершення боротьби за колоніальний поділ світу між провідними державами (кін. XIX – поч. XX ст.)

  • Закабалення Туреччини

  • Захоплення Англією Єгипту (1882 р.)

  • Росія і Близький Схід на початку 80-х pp. XIX ст.

  • Захоплення Францією Індокитаю. Початок загарбницької політики Японії у Східній Азії в 70-х – 80-х pp. XIX ст.

  • Міжнародні відносини під час колоніальних захоплень західних держав у Африці. Наслідки англо-бурської війни

  • Фашодський інцидент

  • Міжнародні наслідки південноафриканської кризи

  • Тема 15. Міжнародні відносини на Далекому Сході (кін. XIX – поч. XX ст.)

  • Союз Росії з Китаєм 1896 р.

  • Суперництво між провідними країнами світу на Далекому Сході

  • Подальше загострення далекосхідного питання. Англо- японський договір 1902 р.

  • Ставлення західноєвропейських країн та США до російсько- японської війни 1904-1905 pp. Портсмутський мир

  • Тема 16. Міжнародні відносини під час утворення Антанти

  • Англо-французька "сердечна" згода 1904 р.

  • Подальша військова співпраця Англії та Франції

  • Спроби Німеччини укласти російсько-німецький союз у 1904 р.

  • Марокканська криза 1905-1906 pp. Алхесираська конференція

  • Англо-російська угода 1907 р. та утворення Троїстої згоди

  • Тема 17. Міжнародні відносний напередодні та під час Першої світової війни (1914-1918 pp.)

  • Боснійська криза 1908-1909 pp.

  • Революція в Туреччині та міжнародні відносини

  • Потсдамська зустріч

  • Франко-німецький конфлікт у Марокко (Агадир)

  • Італо-турецька війна

  • Місія Р. Холдена

  • Подальше посилення англо-французької Антанти

  • Друга Балканська війна

  • Балканське питання в кін. 1913 – на поч. 1914 pp.

  • Міжнародні відносний на Далекому Сході (поч. XX ст. -1914 р.)

  • Міжнародні відносини на початку Першої світової війни. Світова політика під час війни. "21 вимога до Китаю"

  • США на початку Першої світової війни

  • Вступ у війну Туреччини

  • Угода Англії та Франції про розподіл Туреччини