Д. Каннінг знав, що Священний союз, під яким у 1823 р. розумілися Росія, Австрія, Пруссія і Франція, не задовільниться придушенням іспанської революції, що мова вже йшла про відправлення французьких військ за океан для придушення повстання південноамериканських іспанських колоній. За це Франція сподівалась отримати відповідну винагороду з просторих територіальних володінь, які вона поверне під владу Фердинанда VII. К. Меттерніх і Олександр І цілком співчували таким бажанням і заохочували французьких дипломатів. Але Д. Каннінг поспішив висловитися найкатегоричнішим чином проти інтервенції в справи південноамериканських держав.
Експедиція французьких військ до Південної Америки без згоди Англії була абсолютно неможливою. Тоді К. Меттерніх завів за спиною Д. Каннінга складну інтригу в самій Англії. Через австрійського посла в Лондоні графа Естергазі він змовився з королем Георгом IV, який теж терпіти не міг Д. Каннінга. Король Георг IV повів уже від себе інтригу проти свого міністра. Сам Д. Каннінг згодом писав, що якби не "поганий розрахунок або нетерплячість" з боку короля, інтрига могла б привести Д. Каннінга до відставки. У такому разі він уже наперед вирішив заявити публічно, на засіданні парламенту, що вигнаний зі свого поста Священним союзом.
Відмова Веронського конгресу від інтервенції в Південну Америку
Відразу після публікації послання президента Джеймса Монро до конгресу США Олександр І зрозумів, що питання про інтервенцію до Південної Америки доведеться зняти з порядку денного. А після різкого виступу Д. Каннінга з питання про південноамериканські колонії цареві не було ані найменшої підстави ставати "секундантом" К. Меттерніха в боротьбі проти Англії. Коли К. Меттерніх став у 1824 р. пропагувати думку про всеєвропейський конгрес з питання про Південну Америку, Д. Каннінг зірвав цей намір. Він категорично заявив, що ані найменшої участі в цьому конгресі не візьме і вважає його абсолютно даремним. Тут же Д. Каннінг дав знати, що має намір укласти торговельну угоду з республікою Буенос-Айрес. На раздратовану опозицію короля Георга IV Д. Каннінг не звертав жодної уваги. З лордом Ліверпулем і А. Веллінгтоном він справився, вказавши їм на те, що потрібно швидше увійти в зносини з південноамериканськими ринками, тому що інакше вони потраплять до рук США. Лондонський Сіті і всі промислові центри були в захопленні від дій Д. Каннінга.
У січні 1825 р. Англія офіційно визнала самостійними республіки Аргентину (Буенос-Айрес), Колумбію і Мексику. Король Георг IV був цим розлючений не менше, ніж К. Меттерніх. Олександр І і тут відійшов убік, визнаючи цей стан безнадійним і не бажаючи нариватися на приниження. Але К. Меттерніх і спонукуваний ним король Ф. Вільгельм ІП зробили були спробу вербальними нотами й усними заявами своїх представників у Лондоні висловити осуд Д. Каннінгу з приводу визнання ним перемоги революції в Новому Світі. Георг IV підготував меморандум, разіслав його всім членам кабінету і роздратовано вимагав від них відповідей на запитання: чи остаточно вони забули "великі принципи 1814, 1815 і 1818 pp." (тобто принципи Віденського конгресу, Священного союзу й Ахейського конгресу), чому вони прийняли "істотну частину революційного кредо" і як можуть його міністри припустити, що він дозволить яким би то не було індивідуумам нав'язувати йому, королеві, принципи, протилежні тим, які він завжди сповідував.
Під індивідуумом розумівся Д. Каннінг, який, проте, і вухом не повів на цей гнівний королівський випад. Промислові, торгові, банкірські кола з повним співчуттям підтримували політику Д. Каннінга. У самому парламенті та в пресі його позиція зустрічала гарячу підтримку саме з боку опозиції, і уряд відпочив від турбот про виборчу реформу. Він відчув свою силу і в середині країни, і в Європі. Священний союз зазнав від нього важкого удару.
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Міжнародні відносини та світова політика» автора Сарнацький О.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Політика Англії щодо південноамериканських держав“ на сторінці 1. Приємного читання.
