Зовнішня політика Франції за часів Генріха IV і кардинала Рішельє
Якщо в XVI в. першу роль в міжнародних відносинах Європи грала Іспанія, то в XVII ст. можна говорити про справжню гегемонію Франції, принаймі на континенті. Із смуги великої цивільної смути другої половини XVI ст. Франція вийшла сильною абсолютною монархією, що склалася. Численне і працелюбне селянство Франції і багата буржуазія давали скарбниці у вигляді податків величезні засоби. Ці засоби дозволяли французькому королеві та його дворянству вести енергійну зовнішню політику і поставили Францію на перше місце в Європі.
Відносно німецьких князів Генріх IV тримався реальної політики, заповіданої йому XVI ст. Його уповноважений Бонгар запевняв німецьких протестантських князів, що перехід Генріха IV з протестантизму в католицизм не повинен їх бентежити: дружнє відношення короля до німецьких князів залишається незмінним, як і його бажання бути як і раніше захисником “відвічної німецької свободи”. Раз були сильні князі, був слабкий імператор, вічний ворог Франції Габсбург. Генріху IV вдалося врешті-решт створити коаліцію проти Габсбургов і приступити до організації боротьби з ними. Проте кинджал вбивці 1610 р. перервав його життя.
Після декількох років смути, пов'язаної з малоліттям Людовіка ХШ, владу в свої міцні руки узяв кардинал Арман-Жан дю Плессі де Рішельє, герцог Рішельє (кардинал Рішельє), перший міністр і фактичний правитель Франції. В області зовнішньої політики і дипломатії він був таким, що продовжував "реалістичну" політику Генріха IV. Пошуки "природніх меж" Франції, які відображали все зростаючу потужність французької монархії, і збереження "політичної рівноваги" заради послаблення Габсбургов, – такі були основи його зовнішньополітичної діяльності.
У той час коли герцог Рішельє був першим міністром (1624-1642 pp.), загроза нового посилення Габсбургов знову нависнула над Францією. Адже Фердинанд П хотів відновити на німецьких землях свій вплив й імператорську владу, послаблену Реформацією. Йому вважалась єдина Німеччина під його безумовною і необмеженою владою. Якби плани здійснилися, поряд з Францією виросла б величезна держава. Кардинал Рішельє напружував усі свої сили, щоб не допустити цього. Йому довелося продовжувати традиційну політику Франції, підтримуючи протестантських князів проти католика- імператора. І в той же час А. Ж. дю Плессі розгромив власних французьких протестантів у Ларошелі (1628 р.). Ним же було розпочато переговори з датським королем, який, боячись посилення імператора у Північній Німеччині та на узбережжі Північного і Балтійського морів, охоче прийняв субсидії від Англії і Голландії та розпочав війну з імператором. Після того, як короля було розбито, кардинал Рішельє, який покінчив до цього часу з гугенотами, приклав все своє дипломатичне мистецтво, щоб кинути проти німецького імператора сили Швеції на чолі з її королем Густавом Адольфом.
У нього абсолютно ясно була відображена думка про Рейн. 1633 р. кардинал писав королеві Людовікові XIII, що якщо король стане проти австрійського двору на сторону протестантських князів Німеччини, то вони віддадуть йому всю територію по Рейну. Шлях до Рейну лежить через Лотарингію. Якщо вона буде приєднана, можна непомітно розповсюдити володіння Франції по Рейну і навіть взяти участь у розподілі Фландрії, у разі її повстання проти Іспанії.
Правою рукою у всіх заходах кардинала Рішельє був чудовий дипломат XVII ст. – чернець-капуцин батько Жозеф (1577-1638 pp.). Він таємно і послідовно працював на користь Франції і в славу її короля. Думки про новий хрестовий похід переплітався у нього з "реалістичною" політикою його керівника – кардинала. Йому прихопилося здійснювати лише те, що виявлялося реальним. Батько Жозеф діяльно працював у Німеччині, щоб привернути німецьких курфюрстів на бік Франції. Його заслугою було придбання Францією баварської дружби. З 1633 р. він разом з герцогом Рішельє керував німецькою політикою Франції, був прихильником прямого втручання Франції в Тридцятирічну війну і підготував свято французької політики 40-х pp. XVII ст. Батько Жозеф засилав в країни Леванта, Марокко і Абіссінію численних місіонерів, які одночасно були і дипломатичними агентами; він вважав, що його мрія про хрестовий похід може бути здійснена тільки після того, як буде остаточно принижено імператора і німецькі князі стануть васалами короля Франції.
Герцог Рішельє розумів, що треба діяти не тільки зброєю, але і пропагандою. Його час у Франції ознаменувався появою першої газети, яку він відразу ж поставив на службу своїм планам. Він старався і юридично обгрунтував свої домагання. Незабаром з'явився памфлет під заголовком “Який найбільш вірний засіб для того, щоб приєднати до Франції герцогство Лотарингське і Бар”. У ньому заявлялося: “Імператор не має ніяких прав на територію, що знаходиться ліворуч Рейну, оскільки ця річка протягом 500 років служила кордоном Франції. Права імператора покояться на узурпації”.
Одним з казенних публіцистів, який служив, втім, і кардиналові Рішельє не тільки за страх, але і за совість, був Шантеро-Лефевр. Він доводив, що стародавні франки завоювали Галію, тобто величезний простір, розташований між океаном і Середземним морем і обмежений річкою Рейн, Піренейськими горами й Альпами. Цей простір одвіку відомий під назвою Галії белгів, кельтів й аквітан. Шантеро включав до складу Франції Ельзас і Лотарингію, Савойю, Ніццу, – словом, все те, чим Франція оволоділа згодом, в пору своєї могутності та військових успіхів. Він запевняв, що мир Європі буде забезпечено, якщо Франція отримає всі ці землі. Інакше “Європа буде як і раніше під ударами того, хто, захопивши території і держави франко-гальскої корони, намагається викрасти інші, прагне поневолити християнських государів і створити п'яту монархію з наміром поглинути весь Захід", натякаючи на політику Габсбургів. Характерно, що статті майбутнього Вестфальського договору 1648 р., які остаточно розчленували Німеччину, говорять про те ж. Сам кардинал Рішельє також хотів здійснити подібні проекти публіцистів, про що і згадав в своєму політичному заповіті: "Мета мого перебування при владі полягала в тому, щоб повернути Галії межі, призначені їй природою, повернути галам короля-гала, поставити на місце Галії Францію і всюди, де була стародавня Галію, встановити нову".
Міжнародні відносини під час Тридцятирічної війни. Вестфальський мир.
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Міжнародні відносини та світова політика» автора Сарнацький О.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 1. Міжнародні відносини та світова політика пер. пол. XVII ст. – пер. пол. XVIII ст.“ на сторінці 1. Приємного читання.
