Зближення Миколи I з Англією та Францією і подальший розвал Священного союзу

Міжнародні відносини та світова політика

На першому ж прийомі дипломатичного корпусу в Зимовому палаці в кінці грудня 1825 р. Микола І виявив особливу люб'язність до французького посла Ла Ферроне. Він відвів його після прийому до свого кабінету й довго з великим хвилюванням говорив з ним про 14 грудня і частково про свою майбутню зовнішню політику. Вже тоді намітилося прагнення царя, що стало особливо наполегливим з 1828-1829 pp., тісно зблизитися з Францією.

Одночасно через подружжя Лівен Микола І увійшов у контакт і з Д. Каннінгом. Те й інше йому здавалося, мабуть, необхідним, щоб позбутися дуже настирливих прагнень К. Меттерніха демонструвати перед всією Європою, що зміна, яка відбулася на російському престолі, ніби то цілком вигідна для Австрії. Микола І знав про зближення його покійного брата з Д. Каннінгом і про різке охолодження Олександра І до К. Меттерніха. І якщо була якась ідея, успадкована Миколою І від свого брата, що міцно засіла в його голові до самої Кримської війни, то це була саме думка, передана Д. Каннінгу від Олександра І через посередництво княгині Лівен: Англія й Росія повинні удвох домовитися щодо турецьких справ. Олександр І мав на увазі перш за все грецьке повстання. Микола І ставив питання ширше і відвертіше, ніж Олександр І, який, говорячи про греків, явно думав не тільки про греків, але й про протоки. Д. Каннінг відразу ж пішов назустріч прагненню царя, який намічав зблизитися з Англією.

Місія А. Веллінгтона в Петербурзі. Утворення коаліції трьох держав проти Туреччини

До Петербурга зі спеціальною місією була відправлена з Лондона людина, до якої Микола І мав почуття виняткової поваги. То був герцог А. Веллінгтон, герой Ватерлоо, ярий представник британського консерватизму й монархізму. У Миколи І вже була готова дуже важлива бесіда з ним. А. Веллінгтон отримав від Д. Каннінга перед своєю поїздкою досить складну інструкцію. Погрібно було по можливості досягти спільного рішучого тиску на Туреччину і примусити її відмовитися від думки вирізати грецьке населення на півострові Мореє. З цією думкою носився ще з 1824 р. не тільки сам Махмуд П, але і його непокірний васал, паша Єгипту Мехмед-Алі. Якщо ж англо-російський тиск не допоможе, то Д. Каннінг хотів, щоб цар воював з Туреччиною і цим звільнив Грецію, але щоб Росія при цьому не зруйнувала Турецької імперії і перш за все не захопила б проток. Тому треба було одночасно і підштовхнути царя на війну з Туреччиною, і забезпечити потім можливість англійському парламенту, Європі та і самому цареві доводити, що ніхто його на війну з Туреччиною не штовхав, а зовсім навпаки. І вже перші бесіди А. Веллінгтона з новим царем виявили, що інструкція Д. Каннінга не може бути виконана в точності.

У Миколи І вже дозріла думка не тільки не брати на себе зобов'язання одноосібно воювати з турками. Він хотів втягнути Англію у спільний виступ і зробити з цієї війни початок вирішення питання про Туреччину. Інструктуючи А. Веллінгтона, Д. Каннінг пропонував йому з'ясувати, чи буде цар так само старанно, як його покійний брат, підтримувати принципи Священного союзу. Герцог дізнався, що Микола І вважає греків бунтівниками і не може оголосити себе заступником бунтівників. Але одночасно, залишаючи грецьке питання осторонь, цар нібито має з турками свої рахунки.

Коли А. Веллінгтон передав цареві пропозицію про спільний виступ Англії і Росії, Микола І відповів нічого не значущими словами. При цьому Микола І зважився на дуже сміливий крок. Не кажучи ні слова А. Веллінгтону й обдумавши свою бесіду з ним, цар раптово надіслав Туреччині щось дуже схоже на ультиматум, але з досить великим шеститижневим терміном. Цар вимагав відновлення автономних установ, що існували в Дунайських князівствах до 1821 р. і були знищені Махмудом II, і повернення Сербії тих привілеїв, які вона повинна була мати за Бухарестським миром 1812 р., укладеному між Росією і Туреччиною.

Відіславши цей ультиматум, Микола І заявив А. Веллінгтону, що тепер готовий підписати угоду з Англією. Після деяких коливань А. Веллінгтон підписав 4 квітня 1826 р. Петербурзький протокол, який був угодою між Англією і Росією з грецького питання. Греція, згідно з ним, утворює особливу державу. Султан вважається її верховним сюзереном. Проте Греція повинна мати свій власний уряд, свої закони і т. д. Чисто зовнішній васалітет повинен був звестися до щорічних платежів певної суми. Росія і Англія зобов'язувалися "підтримувати" одне одного при проведенні цього плану, у випадку якщо з боку Туреччини зустрінуться перепони.

Д. Каннінг, отримавши цей Петербурзький протокол, побачив, що Микола І обійшов А.Веллінгтона. Не Англія втравила Росію у війну, а Росія втягнула в неї Англію. Якщо війна буде, а вона повинна була бути неодмінно, тому що Махмуд II нізащо не погодиться без війни втратити таку територію, то в цій війні Англія, згідно з протоколом, повинна буде взяти активну участь.

26 травня 1826 р. К. Меттерніх з великим роздратуванням і неспокоєм дізнався про протокол. Не тільки грецьке питання несподівано стало на черзі грізніше, ніж коли-небудь. Трапилося й інше: ненависний Д. Каннінг отримав над Священним союзом найрішучішу перемогу – Росія, за ініціативою якої був створено Священний союз, сама його топче, йде пліч о пліч з покровителем "бунтівників" – Д. Каннінгом. До цього приєдналися ще дві дуже неспокійні для Австрії обставини: по-перше, турки, налякані чутками про угоду Росії з Англією, поспішили прийняти царський ультиматум щодо Дунайських князівств і Сербії, маючи надію цією поступкою якось звільнитися від необхідності дати самостійність Греції; по-друге, Махмуд П якраз літом 1826 р. приступив до жорстокого приборкання бунту яничар і винищування цього бунтівного війська. Це послабляло турецькі сили і ще більше зменшувало шанси успішного спротиву домаганням Росії і Англії.

Д. Каннінг знав, що згідно з Петербурзьким протоколом, ні Росія, ні Англія не повинні робити в разі війни з Туреччиною ніяких територіальних надбань на свою користь. Тому він не дуже опирався, коли з французького боку посипалися скарги на те, що Францію не залучають до участі у вирішенні грецького питання. Д. Каннінг заявив французькому послу в Лондоні князеві Жулю Поліньяку, що сам він радий би від душі, але Микола І не бажає третього учасника. Тоді Ла Ферроне, посол Франції в Петербурзі, звернувся до Миколи І. Цар йому відповів, що особисто вітав би участь Франції, але перешкоджає Д. Каннінг. Участі французів Микола І бажав ще менше, ніж Д. Каннінг; але коли останній поступився, то тут же поступився і цар. Утворилася проти Туреччини могутня коаліція трьох держав: Росії, Англії і Франції. К. Меттерніх повинен був остаточно визнати свою поразку.

Не тільки австрійський канцлер обурювався з приводу тяжкого удару, завданого Священному союзу. Не дуже зраділи і крайні реакціонери у всіх монархіях Європи. Незадоволений був і герцог А. Веллінгтон, що сам ст знаряддям чужої політики, – спочатку Д. Каннінга, потім Миколи І. Йому вже наперед була несимпатичною війна проти турків разом з честолюбним і небезпечним молодим самодержцем, який так вправно його обійшов, – говорив про греків одне, а зробив інше, і має ще якісь сумнівні проекти. Він був злий не тільки на Миколу І, але й на Д. Каннінга. Коли навесні 1827 р. першим міністром був призначений Д. Каннінг, він запропонував А. Веллінгтону будь-який портфель. Герцог відмовився навідріз і не забув відкрито поясниш чому – він не хоче ні сприяти Росії в руйнуванні Туреччини, ні де б то не було підтримувати революціонерів проти їх законних урядів. Д. Каннінг обійшовся без А. Велінгтона. Він створив такий кабінет, у якому був фактично господарем.

Д. Каннінг довів свою історичну справу майже до її завершення. Священний союз – це розкидані члени тулуба, – з торжеством говорив він. Росія разом з Англією стояла за звільнення Греції. І раптом 8 серпня 1827 р. Д. Каннінг помер. Це було повною несподіванкою для Англії та Європи. Його смерть викликала тріумфування К. Меттерніха і Махмуда П. У Туреччині голосно говорили, що не забув аллах своїх правовірних, якщо знищив найстрашнішого їх ворога. Але радість правовірних була передчасною: справа Д. Каннінга з ним не померла. Три держави – Росія, Франція і Англія виступили проти Туреччини і послали свої ескадри в турецькі води. 20 жовтня 1827 р. у Наваринській бухті турецько-єгипетський флот було знищено. Звільненая Греції та "східне" питання в його повному вигляді вступили в нову фазу.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Міжнародні відносини та світова політика» автора Сарнацький О.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Зближення Миколи I з Англією та Францією і подальший розвал Священного союзу“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Тема 1. Міжнародні відносини та світова політика пер. пол. XVII ст. – пер. пол. XVIII ст.

  • Міжнародні відносини під час Тридцятирічної війни. Вестфальський мир.

  • Європейська рівновага (сер. XVII – сер. XV III ст.)

  • Тема 2. Міжнародні відносини та світова політика др. пол. XVIII ст.

  • Зовнішня політика Росії др. пол. XVIII ст. "Польське" питання

  • "Польське" питання

  • Другий поділ Польщі

  • Міжнародні відносини під час боротьби північноамериканських колоній Англії за незалежність

  • Укладення союзного і торгового договорів між Францією та США

  • Позиція Росії в період боротьби США за незалежність

  • Тема 3. Міжнародні відносини та світова політика під час Великої французької революції та наполеонівських воєн (1789-1814 pp.).

  • Міжнародні відносний в Європі в 1789-1792 pp.

  • Рейхенбахські угоди від 27 липня 1790 р.

  • Невдала втеча короля та утворення контрреволюційної коаліції

  • Спроби створення альтернативної антифранцузької коаліції

  • Роль Англії у розширенні контрреволюційної коаліції

  • Зовнішня політика Франції в період якобинської диктатури

  • Міжнародні відносини у світі за часів термідоріанської реакції та Директорії у Франції (1794-1799 pp.)

  • Англо-російсько-австрійський союз 1795 р.

  • "Дипломатія" французьких генералів

  • Міжнародні відносини та світова політика під час наполеонівських воєн (1799-1814 pp.)

  • Позиція Н. Бонапарта щодо Росії

  • Позиція Н. Бонапарта щодо Англії Ам'єнський мнр (27 березня 1802 г.)

  • Перелом у стосунках Н. Бонапарта та Олександра І

  • Підготовка до війни з Пруссією. Розгром Пруссії

  • Тема 4. Міжнародні відносини в 1812-1815 pp. Крах імперії Н. Бонапарта. Віденська система міжнародних відносин: "концерт європейських держав".

  • Поразка Н. Бонапарта в Росії. Шоста коаліція

  • Шомонський трактат. Паризький мир і реставрація Бурбонів

  • Віденський конгрес і розкладка сил на ньому (1814-1815 pp.). "Сто днів Наполеона". Сьома антифранцузька коаліція. Крах Н. Бонапарта

  • Принцип легітимізму

  • Таємна угода Австрії, Франції та Англії проти Росії та Пруссії

  • "Сто днів Наполеона" (20 березня – 28 червня 1815 р.). Сьома антифранцузька коаліція

  • Рішення Віденського конгресу та їх наслідки для міжнародних відносин та світової політики в першій половині XIX ст.

  • Тема 5. Міжнародні відносини в 1815 – поч. 30-х pp. XIX століття.

  • Внутрішні протиріччя у Священному союзі

  • Конгреси в Троппау (1820 р.) і Лайбаху (1821 р.)

  • Веронський конгрес

  • Політика Англії щодо південноамериканських держав

  • “Східне” питання у 20-х pp. XIX ст. і міжнародні відносини з ним пов'язань Андріанопольський договір 1829 р.

  • Зближення Миколи I з Англією та Францією і подальший розвал Священного союзу
  • Російсько-турецька война. Адріанопольський мир 1829 р.

  • Ставлення провідних держав світу до змін у Європі кін. 20-х – поч. 30 pp. XIX ст.

  • Позиція великих держав у питанні про Польське повстання 1830- 1831 pp.

  • Спроба дипломатичного втручання Англії та Франції в польське питання

  • Тема 6. Міжнародні відносини 30-х – 40-х pp. XIX ст.

  • Ункіар-Іскелеський договір (8 липня 1833 р.)

  • З'їзд монархів у Мюнхен греці (1833 р.)

  • Позиція Франції відносно східного питання

  • Лондонська конвенція 1841 р. щодо режиму чорноморських проток

  • Ставлення провідних країн світу до національно-об'єднавчих процесів у Європі в 30-х – 40-х pp. XIX ст. і революційних подій 1848- 1849 pp. “Німецьке” питання і пункти 1850 р.

  • Національно-об'єднавчі процеси в Німеччині й міжнародні відносини

  • Микола І і подальші події в Європі 1848-1849 pp.

  • Втручання держав у австро-прусський конфлікт і поновлення Німецького союзу

  • "Оломоуцьке приниження" Пруссії

  • "Східне'' питання в 1848-1849 pp. Вплив революційних подій 1848-1849 pp. на світову політику

  • Вплив на світову політику революційних подій 1848-1849 pp.

  • Тема 7. Колоніальна політика європейських країн кін. ΧVIII – пер. пол. XIX ст.

  • Міжнародні відносини на Середньому Сході пер. пол. XIX ст. Англо-французькі протиріччя в Ірані поч. XIX ст. Стосунки Росії та Ірану.

  • Місія Жобера. Фінкенштейнський договір 1807 р.

  • Англо-французька дипломатична боротьба в Ірані в 1807-1811 pp. Місії Гардана і Джонса.

  • Початок російсько-іранської війни 1804-1813 pp. Гулістанський мир 1813 р.

  • Міжнародні відносини навколо ханств Середньої Азії

  • Міжнародні відносини навколо Афганістану

  • Англо-афганська війна 1832-1842 pp. і міжнародні відносини

  • Політика країн Заходу щодо Китаю. Нанкінський договір і початок загарбання Китаю. Політика Росії відносно Китаю

  • Причини і розв'язування першої опіумної війни 1838-1842 pp.

  • Нанкінський договір 1842 р.

  • Наслідки договорів Китаю з країнами Заходу

  • Російсько-китайські відносини на поч. XIX ст.

  • Кульджинський торговий договір 1851 р. між Росією і Китаєм

  • Тема 8. Міжнародні відносини 50-х- 60-х pp. XIX ст.

  • Переговори Миколи І з Англією щодо питання про розподіл Туреччини

  • Російсько-французькі чвари в Туреччині

  • Місія Меншикова в Туреччині

  • Контрманеври англійського посла в Костянтинополі

  • Позиція Пруссії в російсько-турецькому конфлікті

  • Оголошення Туреччиною війни Росії

  • Місія О. Ф. Орлова у Відні

  • "Чотири пункти" Наполеона III (18 липня 1854 р.)

  • Позиція Швеції

  • Таємні переговори Наполеона III з Олександром II про мир

  • Австрійський ультиматум Росії

  • Позиція Англії на конгресі

  • Міжнародні події навколо "польського" і "німецького" питань у 60-х pp. XIX ст. Утворення Австро-Угорщини

  • Відмова Англії від втручання у польські справи

  • Позиція Росії з питання об'єднання Німеччини

  • Створення Північнонімецького союзу

  • Міжнародні відносини під час об'єднання Італії.

  • Зближення Наполеона III з Олександром II

  • Угода між Францією і К. ді Кавуром у Пломб'срі (20 липня 1858 г.)

  • Війна Франції та Італії з Австрією (1859 р.)

  • Тема 9. Міжнародні відносини під час колоніальної політики країн Заходу і Росії в Азії та Америці у др. пол. XIX ст.

  • Політика західних держав і Росії щодо Японії, Кореї, Китаю

  • Політика Англії щодо Японії

  • Політика держав Заходу щодо Китаю в середині та другій половиш XIX ст.

  • Політика Росії щодо Китаю другої половини XIX ст.

  • Міжнародні відносини на Середньому Сході. Політика Роси щодо Середньої Азії

  • Завоювання Росії в Середній Азії

  • Англо-російська боротьба на Середньому Сході в 50-х – 70-х pp. XIX ст.

  • Тема 10. Міжнародні відносин 70-х pp. XIX ст. в Європі.

  • Позиція Австро-Угорщини

  • Франкфуртський мирний договір

  • Союз трьох імператорів 1873 р. Франко-німецька військова тривога 1874-1875 pp.

  • Угода трьох імператорів

  • Франко-німецька військова тривога 1874-1875 pp.

  • Місія Радовиця і військова тривога 1875 р.

  • Балканське питання др. пол. 70-х pp. XIX ст. Сан-Стефанський мирний договір після війни 1877-1878 pp. і Берлінський конгрес

  • Тема 11. Міжнародні відносини та зовнішня політика США напр. XVIII – поч. XX ст.

  • "Друга" війна США за незалежність

  • Придбання США Великої Луїзіани у Франції

  • Початок експансіонізму США (кін. XVIII – поя. XIX ст.). Загарбницька політика США в Америці. "Доктрина Монро".

  • Розширення території США за рахунок захоплення земель у Мексики. Захоплення Флориди

  • Позиція США у південноамериканському питанні та "доктрина Монро"

  • Експансія США у 30-х pp. XIX ст.

  • Експансія США у 40-х pp. XIX ст.

  • Американо-мексиканська війна (1846-1848 pp.) і захоплення Каліфорнії США

  • Політика США в тихоокеанському регіоні пер. пол. XIX ст.

  • Ставлення провідних країн світу до громадянської війни в США

  • Інтервенція Англії, Франції та Іспанії в Мексиці

  • Громадянська війна в США і позиція Росії

  • Іспано-американська війна 1898 р.

  • Політика США в Тихоокеанському басейні сер. XIX – поч. XX ст.

  • Доктрина Хея ("відкритих дверей" у Китай)

  • Тема 12. Міжнародні відносини під час утворення Троїстого союзу

  • Костянтинопольський договір Росії з Туреччиною

  • Поновлення союзу "Трьох імператорів" (1881 р.)

  • Загострення протиріч між Францією та Італією. Підписання у Відні Троїстого Союзу (1882 р.).

  • Загострення протиріч між Францією та Італією. Укладення Троїстого союзу

  • Тема 13. Протиріччя Франції, Росії та Англії з Німеччиною. Створення франко-російського союзу

  • Крах Союзу трьох імператорів

  • Військова тривога в січні 1887 р.

  • "Договір перестраховки" 1887 р. і погіршення російсько-німецьких стосунків

  • Середземноморська Антанта

  • Лорд Солсбері та англійська політика "блискучої ізоляції"

  • Франко-російський союз (1891-1893 pp.). Гаазька конференція 1899 р.

  • Гаазька конференція

  • Новий курс німецької політики. "Пангерманізм". Англо-німецькнй морський та колоніальний антоганізми

  • Переговори про англо-німецький союз

  • Німецький військово-морський закон 1898 р.

  • Тема 14. Завершення боротьби за колоніальний поділ світу між провідними державами (кін. XIX – поч. XX ст.)

  • Закабалення Туреччини

  • Захоплення Англією Єгипту (1882 р.)

  • Росія і Близький Схід на початку 80-х pp. XIX ст.

  • Захоплення Францією Індокитаю. Початок загарбницької політики Японії у Східній Азії в 70-х – 80-х pp. XIX ст.

  • Міжнародні відносини під час колоніальних захоплень західних держав у Африці. Наслідки англо-бурської війни

  • Фашодський інцидент

  • Міжнародні наслідки південноафриканської кризи

  • Тема 15. Міжнародні відносини на Далекому Сході (кін. XIX – поч. XX ст.)

  • Союз Росії з Китаєм 1896 р.

  • Суперництво між провідними країнами світу на Далекому Сході

  • Подальше загострення далекосхідного питання. Англо- японський договір 1902 р.

  • Ставлення західноєвропейських країн та США до російсько- японської війни 1904-1905 pp. Портсмутський мир

  • Тема 16. Міжнародні відносини під час утворення Антанти

  • Англо-французька "сердечна" згода 1904 р.

  • Подальша військова співпраця Англії та Франції

  • Спроби Німеччини укласти російсько-німецький союз у 1904 р.

  • Марокканська криза 1905-1906 pp. Алхесираська конференція

  • Англо-російська угода 1907 р. та утворення Троїстої згоди

  • Тема 17. Міжнародні відносний напередодні та під час Першої світової війни (1914-1918 pp.)

  • Боснійська криза 1908-1909 pp.

  • Революція в Туреччині та міжнародні відносини

  • Потсдамська зустріч

  • Франко-німецький конфлікт у Марокко (Агадир)

  • Італо-турецька війна

  • Місія Р. Холдена

  • Подальше посилення англо-французької Антанти

  • Друга Балканська війна

  • Балканське питання в кін. 1913 – на поч. 1914 pp.

  • Міжнародні відносний на Далекому Сході (поч. XX ст. -1914 р.)

  • Міжнародні відносини на початку Першої світової війни. Світова політика під час війни. "21 вимога до Китаю"

  • США на початку Першої світової війни

  • Вступ у війну Туреччини

  • Угода Англії та Франції про розподіл Туреччини