Політика держав Заходу щодо Китаю в середині та другій половиш XIX ст.

Міжнародні відносини та світова політика

1858 р., в один і той же день, 26 червня, Китай вимушений був підписати в Тяньцзіні два грабіжницькі торговельні і політичні договори, нав'язані йому Францією і Англією. Вже після підписання цих договорів китайці зробили відчайдушну спробу озброєним повстанням відбитися від загарбників. Це призвело до жорстокої спільної каральної експедиції французів і англійців до Китаю в 1860 р., якою було зайнято обидва уряди.

Вона була викликана енергійною, відверто загарбницькою політикою обох держав, що навипередки прагнули отримати на свою користь хоч би частину багатств безпорадної країни, що роздирається внутрішніми міжусобицями. Конкурентів не було. Росіяни на Амурі в рахунок не йшли. Відповідно, англійським і французьким дипломатам залишалося лише змовитися між собою про полюбовне розмежування Китаю.

Французькі й англійські війська з вогнем і мечем пройшлися від Чіфа через Тяньцзінь до Бейпіна (Пекіна) і спалили імператорський Літній палац. Все це відбувалося під верховним спостереженням і керівництвом не військових властей, а дипломатів: французького повноважного посла барона Гро і англійського – лорда Ельджина. Генерали були їм підпорядковані. Така незвичайна комбінація пояснювалася тим, що, діючи спільно, обидва уряди гостро стежили один за одним. І лорд Пальмерстон, і Наполеон Ш боялися, що якщо випустити генералів з-під нагляду, то або англійці, або французи здійснять під шумок територіальні захоплення.

Придушення селянської революційної війни в Китаї (1851-1864 pp.) – тайпінського повстання – силами іноземних інтервентів і урядовими військами спільно з внутрішньою реакцією ще більше посилило відставання Китаю і його залежність від Англії, Франції, США. Підтримка ними реакційного цинського уряду за нові поступки, що робилися ним за рахунок китайського народу, надовго стала одним із способів закабаления Китаю розвиненими капіталістичними державами.

Іноземний контроль над китайськими митницями, введений спочатку в Шанхаї, в 60-х pp. був поширений і на інші порти. Частина доходів від морських митниць відраховувалися на сплату контрибуції, накладеної на Китай у 1860 р. У 1863 р. генеральним інспектором китайських морських митниць був призначений англієць Р. Гарт, що обіймав цей пост протягом декількох десятиліть. Він вправно увійшов у довіру до фінського уряду і надавав великого сприяння діяльності британських посланників і консулів у Китаї.

Через свою торговельно-промислову монополію на світовому ринку Англія в 60-х pp. XIX ст. тримала в своїх руках 4/5 всього імпорту до Китаю і 3/4 китайського експорту. Головним центром торговельної діяльності англійських та інших іноземних купців у Китаї став у 60-х pp. вже не Кантон, а Шанхай, де 1864 р. був заснований Гонконг-Шанхайський банк – найбільш впливова банківська фірма в Китаї, що слугувала важливим знаряддям британської колоніальної експансії.

Після війни 1859-1860 pp. змінилася організація зовнішньої політики Китаю. У Пекіні з'явилися постійні дипломатичні представники капіталістичних держав, а у відкритих портах збільшилося число іноземних консулів. Для ведення переговорів і вироблення рішень у зовнішньополітичних справах у січні 1861 р. цинський уряд створив спеціальну установу, що була по суті справи колегією іноземних справ (Цзунліямінь) на чолі з князем Гуном.

Англія не раз посилала свої військові судна для бомбардувань китайських портів, щоб змусити місцевих китайських властей, а через них і пекінський уряд піти на нові поступки. Окрім англійців, ця "політика канонерок" широко застосовувалася й американськими дипломатичними представниками в багатьох портах Китаю.

У зовнішній політиці держав-метрополій у Китаї перепліталися дві тенденції: 1) співпраця цих держав між собою з метою змусити цинський уряд до нових поступок; 2) взаємні суперечності, якими цинський уряд намагався скористатися в своїх інтересах. "Політика співпраці" капіталістичних держав грунтувалася на використанні ними принципу найбільш сприятливої нації, на спільній зацікавленості їх у подальшому закабаленні Китаю і придушенні народних повстань на його території. Проте повному закабалению Китаю і позбавленню його суверенітету перешкодили дві обставини – опір китайського народу і взаємні суперечності колоніальних держав.

Західні посланники ясно бачили, що спроба повного закабаления країни неминуче викликала б у Китаї нове могутнє повстання і падіння Цинської династії, а для того щоб перетворити Китай на "другу Індію" у колонізаторів не вистачало сили. Опір китайського народу іноземним колонізаторам сприяв збереженню Китаєм стану формально суверенної, але фактично напівколоніальної держави і допоміг йому уникнути повного закабаления, розчленування і поділу між розвиненими капіталістичними країнами.

Опір китайського народу примушував західні держави зменшити свої апетити й обмежити застосування "політики канонерок", щоб не дуже підривати позиції цинського уряду, в збереженні якого вони були зацікавлені і що дозволяло їм піддавати країну колоніальній експлуатації. З 1868 р. Англія переходить до врегулювання окремих конфліктів переважно через тиск на центральний уряд у Пекіні, а не через місцеву владу. Такий спосіб дій давав до того ж великі можливості для підпорядкування цинського уряду і всього Китаю британському політичному впливу.

Загострення англо-французьких суперечностей, а також англо-американських і англо-російських ясно говорили про те, що в разі спроб перетворити Китай на свій протекторат Англії довелося б зіткнутися зі спротивом інших капіталістичних держав, що не бажали допустити поглинання Китаю однією Англією і готових захопити шматки китайської території, на закабаления яких розраховували англійські колоніальні кола. Особливо протидіяли Англії в цьому Франція в провінції Юнь-Нань і Росія в провінції Кашгарія і на північному сході Китаю.

Наприкінці 60-рр. у Китаї посилилися виступи проти місіонерів, які лицемірно прикривали політику пограбування в країні поширенням християнства Французький, британський та інші представники західних держав у Китаї вимагали від цинського уряду придушення антимісіонерського руху серед народу. Британські консули викликали канонерки для придушення подібних виступів в У чані і Фучжоу. У 1870 р. було розгромлено французьке консульство і католицький собор в Тяньцзіні, і лише франко-прусська війна перешкодила Франції зробити новий озброєний напад на Китай. І тільки після війни Франції вдалося за допомогою Англії і США добитися сплати контрибуції з Китаю в розмірі 25 тис. лянів срібла і стратити 16 учасників антимісіонерських виступів у Тяньцзіні.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Міжнародні відносини та світова політика» автора Сарнацький О.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Політика держав Заходу щодо Китаю в середині та другій половиш XIX ст.“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Тема 1. Міжнародні відносини та світова політика пер. пол. XVII ст. – пер. пол. XVIII ст.

  • Міжнародні відносини під час Тридцятирічної війни. Вестфальський мир.

  • Європейська рівновага (сер. XVII – сер. XV III ст.)

  • Тема 2. Міжнародні відносини та світова політика др. пол. XVIII ст.

  • Зовнішня політика Росії др. пол. XVIII ст. "Польське" питання

  • "Польське" питання

  • Другий поділ Польщі

  • Міжнародні відносини під час боротьби північноамериканських колоній Англії за незалежність

  • Укладення союзного і торгового договорів між Францією та США

  • Позиція Росії в період боротьби США за незалежність

  • Тема 3. Міжнародні відносини та світова політика під час Великої французької революції та наполеонівських воєн (1789-1814 pp.).

  • Міжнародні відносний в Європі в 1789-1792 pp.

  • Рейхенбахські угоди від 27 липня 1790 р.

  • Невдала втеча короля та утворення контрреволюційної коаліції

  • Спроби створення альтернативної антифранцузької коаліції

  • Роль Англії у розширенні контрреволюційної коаліції

  • Зовнішня політика Франції в період якобинської диктатури

  • Міжнародні відносини у світі за часів термідоріанської реакції та Директорії у Франції (1794-1799 pp.)

  • Англо-російсько-австрійський союз 1795 р.

  • "Дипломатія" французьких генералів

  • Міжнародні відносини та світова політика під час наполеонівських воєн (1799-1814 pp.)

  • Позиція Н. Бонапарта щодо Росії

  • Позиція Н. Бонапарта щодо Англії Ам'єнський мнр (27 березня 1802 г.)

  • Перелом у стосунках Н. Бонапарта та Олександра І

  • Підготовка до війни з Пруссією. Розгром Пруссії

  • Тема 4. Міжнародні відносини в 1812-1815 pp. Крах імперії Н. Бонапарта. Віденська система міжнародних відносин: "концерт європейських держав".

  • Поразка Н. Бонапарта в Росії. Шоста коаліція

  • Шомонський трактат. Паризький мир і реставрація Бурбонів

  • Віденський конгрес і розкладка сил на ньому (1814-1815 pp.). "Сто днів Наполеона". Сьома антифранцузька коаліція. Крах Н. Бонапарта

  • Принцип легітимізму

  • Таємна угода Австрії, Франції та Англії проти Росії та Пруссії

  • "Сто днів Наполеона" (20 березня – 28 червня 1815 р.). Сьома антифранцузька коаліція

  • Рішення Віденського конгресу та їх наслідки для міжнародних відносин та світової політики в першій половині XIX ст.

  • Тема 5. Міжнародні відносини в 1815 – поч. 30-х pp. XIX століття.

  • Внутрішні протиріччя у Священному союзі

  • Конгреси в Троппау (1820 р.) і Лайбаху (1821 р.)

  • Веронський конгрес

  • Політика Англії щодо південноамериканських держав

  • “Східне” питання у 20-х pp. XIX ст. і міжнародні відносини з ним пов'язань Андріанопольський договір 1829 р.

  • Зближення Миколи I з Англією та Францією і подальший розвал Священного союзу

  • Російсько-турецька война. Адріанопольський мир 1829 р.

  • Ставлення провідних держав світу до змін у Європі кін. 20-х – поч. 30 pp. XIX ст.

  • Позиція великих держав у питанні про Польське повстання 1830- 1831 pp.

  • Спроба дипломатичного втручання Англії та Франції в польське питання

  • Тема 6. Міжнародні відносини 30-х – 40-х pp. XIX ст.

  • Ункіар-Іскелеський договір (8 липня 1833 р.)

  • З'їзд монархів у Мюнхен греці (1833 р.)

  • Позиція Франції відносно східного питання

  • Лондонська конвенція 1841 р. щодо режиму чорноморських проток

  • Ставлення провідних країн світу до національно-об'єднавчих процесів у Європі в 30-х – 40-х pp. XIX ст. і революційних подій 1848- 1849 pp. “Німецьке” питання і пункти 1850 р.

  • Національно-об'єднавчі процеси в Німеччині й міжнародні відносини

  • Микола І і подальші події в Європі 1848-1849 pp.

  • Втручання держав у австро-прусський конфлікт і поновлення Німецького союзу

  • "Оломоуцьке приниження" Пруссії

  • "Східне'' питання в 1848-1849 pp. Вплив революційних подій 1848-1849 pp. на світову політику

  • Вплив на світову політику революційних подій 1848-1849 pp.

  • Тема 7. Колоніальна політика європейських країн кін. ΧVIII – пер. пол. XIX ст.

  • Міжнародні відносини на Середньому Сході пер. пол. XIX ст. Англо-французькі протиріччя в Ірані поч. XIX ст. Стосунки Росії та Ірану.

  • Місія Жобера. Фінкенштейнський договір 1807 р.

  • Англо-французька дипломатична боротьба в Ірані в 1807-1811 pp. Місії Гардана і Джонса.

  • Початок російсько-іранської війни 1804-1813 pp. Гулістанський мир 1813 р.

  • Міжнародні відносини навколо ханств Середньої Азії

  • Міжнародні відносини навколо Афганістану

  • Англо-афганська війна 1832-1842 pp. і міжнародні відносини

  • Політика країн Заходу щодо Китаю. Нанкінський договір і початок загарбання Китаю. Політика Росії відносно Китаю

  • Причини і розв'язування першої опіумної війни 1838-1842 pp.

  • Нанкінський договір 1842 р.

  • Наслідки договорів Китаю з країнами Заходу

  • Російсько-китайські відносини на поч. XIX ст.

  • Кульджинський торговий договір 1851 р. між Росією і Китаєм

  • Тема 8. Міжнародні відносини 50-х- 60-х pp. XIX ст.

  • Переговори Миколи І з Англією щодо питання про розподіл Туреччини

  • Російсько-французькі чвари в Туреччині

  • Місія Меншикова в Туреччині

  • Контрманеври англійського посла в Костянтинополі

  • Позиція Пруссії в російсько-турецькому конфлікті

  • Оголошення Туреччиною війни Росії

  • Місія О. Ф. Орлова у Відні

  • "Чотири пункти" Наполеона III (18 липня 1854 р.)

  • Позиція Швеції

  • Таємні переговори Наполеона III з Олександром II про мир

  • Австрійський ультиматум Росії

  • Позиція Англії на конгресі

  • Міжнародні події навколо "польського" і "німецького" питань у 60-х pp. XIX ст. Утворення Австро-Угорщини

  • Відмова Англії від втручання у польські справи

  • Позиція Росії з питання об'єднання Німеччини

  • Створення Північнонімецького союзу

  • Міжнародні відносини під час об'єднання Італії.

  • Зближення Наполеона III з Олександром II

  • Угода між Францією і К. ді Кавуром у Пломб'срі (20 липня 1858 г.)

  • Війна Франції та Італії з Австрією (1859 р.)

  • Тема 9. Міжнародні відносини під час колоніальної політики країн Заходу і Росії в Азії та Америці у др. пол. XIX ст.

  • Політика західних держав і Росії щодо Японії, Кореї, Китаю

  • Політика Англії щодо Японії

  • Політика держав Заходу щодо Китаю в середині та другій половиш XIX ст.
  • Політика Росії щодо Китаю другої половини XIX ст.

  • Міжнародні відносини на Середньому Сході. Політика Роси щодо Середньої Азії

  • Завоювання Росії в Середній Азії

  • Англо-російська боротьба на Середньому Сході в 50-х – 70-х pp. XIX ст.

  • Тема 10. Міжнародні відносин 70-х pp. XIX ст. в Європі.

  • Позиція Австро-Угорщини

  • Франкфуртський мирний договір

  • Союз трьох імператорів 1873 р. Франко-німецька військова тривога 1874-1875 pp.

  • Угода трьох імператорів

  • Франко-німецька військова тривога 1874-1875 pp.

  • Місія Радовиця і військова тривога 1875 р.

  • Балканське питання др. пол. 70-х pp. XIX ст. Сан-Стефанський мирний договір після війни 1877-1878 pp. і Берлінський конгрес

  • Тема 11. Міжнародні відносини та зовнішня політика США напр. XVIII – поч. XX ст.

  • "Друга" війна США за незалежність

  • Придбання США Великої Луїзіани у Франції

  • Початок експансіонізму США (кін. XVIII – поя. XIX ст.). Загарбницька політика США в Америці. "Доктрина Монро".

  • Розширення території США за рахунок захоплення земель у Мексики. Захоплення Флориди

  • Позиція США у південноамериканському питанні та "доктрина Монро"

  • Експансія США у 30-х pp. XIX ст.

  • Експансія США у 40-х pp. XIX ст.

  • Американо-мексиканська війна (1846-1848 pp.) і захоплення Каліфорнії США

  • Політика США в тихоокеанському регіоні пер. пол. XIX ст.

  • Ставлення провідних країн світу до громадянської війни в США

  • Інтервенція Англії, Франції та Іспанії в Мексиці

  • Громадянська війна в США і позиція Росії

  • Іспано-американська війна 1898 р.

  • Політика США в Тихоокеанському басейні сер. XIX – поч. XX ст.

  • Доктрина Хея ("відкритих дверей" у Китай)

  • Тема 12. Міжнародні відносини під час утворення Троїстого союзу

  • Костянтинопольський договір Росії з Туреччиною

  • Поновлення союзу "Трьох імператорів" (1881 р.)

  • Загострення протиріч між Францією та Італією. Підписання у Відні Троїстого Союзу (1882 р.).

  • Загострення протиріч між Францією та Італією. Укладення Троїстого союзу

  • Тема 13. Протиріччя Франції, Росії та Англії з Німеччиною. Створення франко-російського союзу

  • Крах Союзу трьох імператорів

  • Військова тривога в січні 1887 р.

  • "Договір перестраховки" 1887 р. і погіршення російсько-німецьких стосунків

  • Середземноморська Антанта

  • Лорд Солсбері та англійська політика "блискучої ізоляції"

  • Франко-російський союз (1891-1893 pp.). Гаазька конференція 1899 р.

  • Гаазька конференція

  • Новий курс німецької політики. "Пангерманізм". Англо-німецькнй морський та колоніальний антоганізми

  • Переговори про англо-німецький союз

  • Німецький військово-морський закон 1898 р.

  • Тема 14. Завершення боротьби за колоніальний поділ світу між провідними державами (кін. XIX – поч. XX ст.)

  • Закабалення Туреччини

  • Захоплення Англією Єгипту (1882 р.)

  • Росія і Близький Схід на початку 80-х pp. XIX ст.

  • Захоплення Францією Індокитаю. Початок загарбницької політики Японії у Східній Азії в 70-х – 80-х pp. XIX ст.

  • Міжнародні відносини під час колоніальних захоплень західних держав у Африці. Наслідки англо-бурської війни

  • Фашодський інцидент

  • Міжнародні наслідки південноафриканської кризи

  • Тема 15. Міжнародні відносини на Далекому Сході (кін. XIX – поч. XX ст.)

  • Союз Росії з Китаєм 1896 р.

  • Суперництво між провідними країнами світу на Далекому Сході

  • Подальше загострення далекосхідного питання. Англо- японський договір 1902 р.

  • Ставлення західноєвропейських країн та США до російсько- японської війни 1904-1905 pp. Портсмутський мир

  • Тема 16. Міжнародні відносини під час утворення Антанти

  • Англо-французька "сердечна" згода 1904 р.

  • Подальша військова співпраця Англії та Франції

  • Спроби Німеччини укласти російсько-німецький союз у 1904 р.

  • Марокканська криза 1905-1906 pp. Алхесираська конференція

  • Англо-російська угода 1907 р. та утворення Троїстої згоди

  • Тема 17. Міжнародні відносний напередодні та під час Першої світової війни (1914-1918 pp.)

  • Боснійська криза 1908-1909 pp.

  • Революція в Туреччині та міжнародні відносини

  • Потсдамська зустріч

  • Франко-німецький конфлікт у Марокко (Агадир)

  • Італо-турецька війна

  • Місія Р. Холдена

  • Подальше посилення англо-французької Антанти

  • Друга Балканська війна

  • Балканське питання в кін. 1913 – на поч. 1914 pp.

  • Міжнародні відносний на Далекому Сході (поч. XX ст. -1914 р.)

  • Міжнародні відносини на початку Першої світової війни. Світова політика під час війни. "21 вимога до Китаю"

  • США на початку Першої світової війни

  • Вступ у війну Туреччини

  • Угода Англії та Франції про розподіл Туреччини