Експансіоністські прагненння англійских колонізаторів поширювалися й на Афганістан. 1814 р. англійський уряд уклав союзний договір з Іраном проти Афганістану з умовою виплати щорічної англійської субсидії, навчання іранської армії англійськими офіцерами й постачання її англійською зброєю та обмундируванням. У той же час він обіцяв не втручатися в ірано-афганські конфлікти.
Гератське питання. Потерпівши поразку у війні з Росією, правляча верхівка Ірану вирішила відновити свої спроби опанувати Гератом. У той час Герат являв собою невелике афганське ханство, важливе через своє стратегічне місцезнаходження на шляхах, що проходили на захід від Гіндукуша з Індії в прикаспійські області Ірану і в середньоазійські ханства – Хіву й Бухару. Європейська преса називала Герат "воротами" або "ключем" до Індії. Оволодіння Гератом дало б Ірану компенсацію за втрату Закавказзя, перешкодило б політичному об'єднанню Афганістану, що ще не вийшов зі стадії феодальної роздробленості, і позбавило б бунтівних місцевих ханів можливості отримати підтримку від гератських очільників.
Царський уряд вважав вигідним відвернути увагу й сили Ірану від Закавказзя і підтримував іранські домагання на Герат. Ця політика сприяла посиленню російського впливу на шахський уряд. Новий шах Мохаммед-хан орієнтувався на підтримку Росії і прислухався до порад російського агента в Ірані полковника Симонича.
Іншим претендентом на Герат був афганський емір у Кабулі Дост Мохаммед. Проте своїм головним завданням Дост Мохаммед вважав оволодіння не Гератом, а Пешаваром, що відняли у афганців сикхи. За Пешавар він пропонував Ост-Індській компанії союз, але 1836 р., під час відвідин Кабулу агентом компанії Бернсом, емір переконався, що від Англії він нічого не отримає. Ост-Індська компанія з великим незадоволенням поглядала на політичне об'єднання Афганістану під владою Дост Мохаммеда і вважала небажаним посилення незалежної афганської держави. Компанія держала на пенсії суперника Дост Мохаммеда – претендента на кабульський престол шаха Шуджу. Вона мала намір нав'язати свій протекторат як гератському ханові, так і самому кабульському емірові.
Зважаючи на це, Дост Мохаммед направив до царського представництва в Оренбурзі своїх посланців з проханням про допомогу проти Англії і проти сикхів. Послання Дост Мохаммеда висловлювало бажання "затвердити міць співдружності" між Афганістаном і Росією. Оренбурзький губернатор Перовський відправив афганських посланців до Петербурга зі своїм ад'ютантом Віткевичем і написав цареві донесення про те, що утвердження панування сикхів і англійців у Афганістані з часом позбавить Росію можливості зав'язати торгівлю з цією країною та відкриє Англії шлях до підпорядкування нею Середньої Азії.
Потім Віткевич з афганськими посланцями поїхав до Кабула. Дані йому інструкції наказували пояснити емірові необхідність "користуватися заступництвом Персії" і не заважати іранській експедиції проти Герата. Віткевич обіцяв Дост Мохаммеду допомогу в 2 мільйони карбованців і на таку ж суму товарів.
Підтримка Росією іранських домагань на Герат і місія Віткевича дали англійським газетам привід для заяв про те, що "волохаті шапки козаків" уже готові показатися із-за Гіндукушу, але насправді царський уряд не мав планів вторгнення ні до Індії, ні до Афганістану, і ніякого доручення з цього приводу у Віткевича не було.
1838 р. іранські війська взяли в облогу Герат. У таборі шаха перебував російський агент Симонич, а обороною Гератської фортеці керував англійський офіцер Поттінгер, що пробрався туди переодягнутим. Англійський посланник Макніл заявив, що розглядатиме заняття Герата Іраном як ворожий акт, і британська місія виїхала з Ірану. На півдні Ірану війська Ост-Індської компанії напали на Бендер-Бушир і зайняли іранський острів Харг в Перській затоці. Після цього шахські війська зняли облогу Герату.
У зв'язку з гератськими подіями англійські газети і уряд знову пустили в хід версію про російські плани завоювання Індії та Афганістану. Російському послові в Лондоні Поццо ді Борго наказано було спростувати ці заяви. Посол повинен був вказати, що Симонич і Віткевич діяли на користь незалежності Афганістану і свободи торгівлі з ним і що Росія "не хоче ні дотикання, ні зіткнення" з Англією в Центральній Азії. Царський уряд відкликав Симонича, заявивши, що він перевищив свої повноваження.
Дипломатичні відносини Англії з Іраном були відновлені. Але острів Харг англійці повернули Ірану тільки після рішучих наполягань з боку Росії.
Англо-афганська війна 1832-1842 pp. і міжнародні відносини
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Міжнародні відносини та світова політика» автора Сарнацький О.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Міжнародні відносини навколо Афганістану“ на сторінці 1. Приємного читання.
